Вирок № 101746346, 09.12.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5478/21

Провадження № 1-кп/740/415/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді - Ковальової Т.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Дьоміної Н.А.,

з участю: прокурора - Харлана Р.П., обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Квацби Р.Д.,

законного представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_2 ,

її представника- адвоката Литовченка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині Чернігівської області кримінальне провадження №12020270180001096 від 07.12.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с. Галиця Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, інваліда ІІІ групи, який не працює, має на утриманні малолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 близько 14 год 30 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Воздвиженська у м.Ніжині Чернігівської області у напрямку центру міста, порушив вимоги п.2.3.б та п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правил), якими передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, та що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а саме: при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу поблизу будинку №74 по вул.Воздвиженська у м.Ніжині Чернігівської області, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачати, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не зменшив швидкість та не зупинив керований ним автомобіль, внаслідок чого здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину дороги по вищевказаному нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому нижньої третини обох кісток лівої гомілки, які у сукупності, як наслідок одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди, за ознакою небезпеки для життя у мить спричинення, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.3 б та 18.1 Правил стало безпосередньою причиною та умовою виникнення та настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з її наслідками у вигляді отримання ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 07.12.2020 близько 14 год 30 хв він під час керування автомобілем марки «Skoda Octavia» при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу поблизу будинку № 74 по вул.Воздвиженська у м.Ніжині Чернігівської області у порушення вимог п.2.3.б та п.18.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність, не зупинив автомобіль та здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину дороги по пішохідному переході, внаслідок чого вона отримала тяжке тілесне ушкодження. Він відразу посадив її у свій автомобіль, на його прохання вона зателефонувала своїй матері - ОСОБА_2 , яку вони по дорозі до лікарні забрали біля її будинку, та невідкладно звернулися у приймальне відділення за першою медичною допомогою. Він частково відшкодував збитки у сумі близько 15-17 тисяч грн, у скоєному щиро кається.

Визнає цивільний позов, заявлений до нього прокурором в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» про відшкодування витрат на лікування потерпілої у сумі 1644 грн.

Цивільний позов законного представника потерпілої про стягнення матеріальної та моральної шкоди вважає передчасним, оскільки станом на сьогодні потерпіла не отримала страхової виплати за полісом обов*язкового страхування власників наземних транспортних засобів від 10.09.2020, згідно якого застрахована його цивільна відповідальність, і тому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою не встановлено, у зв*зку з чим позовні вимоги слід залишити без розгляду, хоча він не відмовляється від компенсації моральної шкоди потерпілій, виходячи із засад розумності та його майнового стану, у сумі 50 тисяч грн.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні показала, що вона є матір*ю потерпілої ОСОБА_3 . Після дорожньо-транспортної пригоди дитина отримала тяжкі тілесні ушкодження і продовжує лікуватись на даний час, що потребує серйозних затрат. Обвинувачений дійсно у відшкодування витрат на лікування дитини сплатив кошти у сумі близько 17 000 грн, негайно транспортував дитину разом з нею до приймального відділення міській лікарні.

Підтримала заявлений нею цивільний позовпро стягнення з обвинуваченого 9155,14 грн матеріальної шкоди, 200 000 грн моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правову допомогу. Висловила думку про недоцільність призначення обвинуваченому покарання, пов*язаного з позбавленням волі.

За згодою сторін суд визнав недоцільним досліджувати письмові докази у справі щодо обставин справи, крім цивільного позову.

Заслухавши обвинуваченого, законного представника малолітньої потерпілої та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доказана повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Суд виходить з того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку, обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, та дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.

Але, враховуючи необережну форму вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, обставини справи, бажання обвинуваченого виправити ситуацію, що склалась, вжиття ним заходів, щоб допомогти потерпілій у лікуванні у перші дні після дорожньо-транспортної пригоди, незадовільний стан його здоров*я, - він є інвалідом третьої групи з приводу захворюванням опорно-рухового апарату, має на утриманні малолітню дитину, позитивні соціальні зв*язки та схильності, висновок досудової доповіді органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому на підставі ст.75 КК України його необхідно звільнитивід відбування призначеного покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Суд також враховує, що внаслідок необережних дій обвинуваченого спосіб життя потерпілої змінився негативно, що потребує затрат матеріального характеру, відшкодування яких буде неможливим при ув*язненні обвинуваченого.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, тому цивільний позов прокурора Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого на користь місцевого бюджету витрат на лікування потерпілої у комунальному некомерційному підприємстві «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицьокого» у сумі 16445 грн законний, обгрунтованій, визнаний обвинувачеим і підлягає задоволенню.

Законним представником малолітньої потерпілої заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 9 155,14 грн матеріальної шкоди, яка включає в себе витрати на медичні препарати та лікарські засоби, 200 000 грн моральної шкоди, тавитрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Залишення позову без розгляду передбачено у випадках виправдання обвинуваченого або згідно ч.1 ст.326 КПК України у разі неприбуття у судове засідання цивільного позивача.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Цивільний позов представника потерпілої у частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 9 155,14 грн, витрачених на придбання ліків, обгрунтований, доведений доданими квитанціями і підлягає задоволенню

Заявлену вимогу про стягнення 200 000 грн моральної шкоди обвинувачений визнав частково у сумі 50 000 грн.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пункті третьому постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд вважає, що потерпілій було завдано моральну шкоду, яка полягає в її фізичних та душевних стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень. Вона перебувала на стаціонарному лікуванні, чим порушився уклад її життя, зазнала душевних страждань від отриманих тілесних ушкоджень, її фізичний та психологічний стан погіршився.

Враховуючи стан здоров`я потерпілої, її вік, глибину моральних страждань, заподіяних з вини обвинуваченого малолітній потерпілій, які спричинили негативні зміни у її житті, негативні хвилювання та спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, знижений та нестійкий настрій, емоційну напругу, нервозність, з урахуванням того, що дії обвинуваченого носять необережний характер, його інвалідність через незадовільний стан здоров*я, відсутність у нього майна, на яке можливо було звернути стягнення, суд вважає необхідним стягнути суму компенсації моральної шкоди, яка узгоджується із засадами розумності, виваженості, справедливості та реально може бути сплачена, у сумі 100 000 гривень, яка, на думку суду, відповідає характеру та обсягу перенесених потерпілою переживань та страждань з урахуванням доказів, які містяться у матеріалах справи.

Щодо вимог законного представника потерпілого про відшкодування 10 000 грн на юридичну допомогу адвоката, то суд зазначає, що питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Потерпілою стороною на підтвердження розміру вказаних витрат надано договір про надання правової допомоги від 28 грудня 2020 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року, договір про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року, додаткову угоду про надання правової допомоги від 01.07.2021 року, укладені між ОСОБА_2 та адвокатом Литовченко Д.М., квитанцію до прибуткового касового ордера №3 від 21.10.2021, згідно з якою ОСОБА_2 сплатила адвокату Литовченку Д.М. 10 000 грн. Останній документ визнаний судом належним доказом понесених потерпілою стороною витрат на правову допомогу.

Суд визнає розмір суми, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь законного представника потерпілої на відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн повністю обґрунтованою і посилається при цьому на практику Верховного суду, зокрема, на постанову КГС ВС від 25 травня 2021 р. ( справа № 910/7586/19) п. 3.42-3.50 та п. 1.40 Додаткової постанови КГС ВС від 19.07.2021 р. (справа № 910/16803/19) в поєднанні з приписами 627 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Суд звертає увагу на те, що адвокат Литовченко Д.М. виконував свої обов`язки адвоката, які включали, окрім іншого, представництво під час досудового слідства, участь у ході проведення слідчих процесуальних дій, готував та подавав до суду процесуальні документи про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, підготовку до справи, витрачений час на оскарження слідчих дій до суду, та безпосередню участь в судовому засіданні. Усе це є складовими правничої допомоги, витрати, які підлягають компенсації. А втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом можливе лише за умов обґрунтованості і належності доказів на підтвердження невідповідності судових витрат. В інших випадках таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Отже, враховуючи викладене, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінального провадження, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з обвинуваченого на користь законного представника анеповнолітньої потерпілої витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у сумі 10 000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів в сумі 4396,76 грнпідлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п*яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь місцевого бюджету на р/р НОМЕР_2 (КЕКВ 2220) в АТ КБ «ПриваьБанк», код ЄДРПОУ 02774125, МФО 305299, 16 445 (шістнадцять тисяч чотириста сорок п`ять) грн у рахунок відшкодування витрат комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» на лікування потерпілої ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 9 155 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 14 коп., 100 000 (сто тисяч) грн моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) грн витрат на правову допомогу, а всього стягнути з нього 119 155 ( сто дев*ятнадцять тисяч сто п*ятдесят п*ять) грн 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 4396(чотири тисячі триста дев`яносто шість) грн 76 коп. витрат за проведення експертиз.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від року, на автомобіль марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази: автомобіль марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , - залишити у нього за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя Т. Ковальова