Ухвала суду № 101745335, 08.12.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1716/21

Справа № 235/5055/21

У Х В А Л А

08 грудня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі головуючої судді Величко О.В.

при секретарі Грековій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Покровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Покровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування своїх позовних вимог вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 12.12.2011 року, відповідно до якого все своє майно заповідав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному по Ѕ частині кожному. ОСОБА_4 згідно заповіту від 12.12.2011 року заповіла все своє майно ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , кожному по Ѕ частки.

Спадкове майно кожного зі спадкодавців складалось з :

- по 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:06:057:0376, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- по 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадщину вони прийняли шляхом написання відповідних заяв про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про спадщину на земельну ділянку під будинком.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю визначити яка саме частка і чого квартири чи житлового будинку, належала померлій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що суперечить нормам абзацу 3 п. 1 глави 13 розділу 1, п.4.14 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012 року за № 296/5.

Рішенням суду визнано за ними право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проте таке рішення суду не виконується у зв`язку з не проведенням реєстрації права власності на спадкове майно державним реєстратором.

Оскільки будинок АДРЕСА_2 – це спільна часткова власність ОСОБА_5 , ( Ѕ частка), ОСОБА_3 ( 1/4 частка), ОСОБА_4 ( ј частка),поділ будинку АДРЕСА_2 чи виділ часток в натурі з присвоєнням окремих адрес спадкодавцями за життя не здійснювалось, а у свідоцтві про право власності на житло помилково зазначено відомості щодо об`єкту нерухомості, а саме « кв. АДРЕСА_3 », внесення виправлень КП «УКГ» неможливо, позивачі просять визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності за кожним по ј частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 137,1 кв. м., житловою площею 91 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, просили справу слухати без їх участі ( а. с. 6-7).

Представник відповідача Покровської міської ради в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 57).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Згідно нотаріально посвідченого заповіту від 12.12.2011 року ОСОБА_3 все належне на момент смерті своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповів в рівних частках- по Ѕ ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ( а. с. 72).

Згідно нотаріально посвідченого заповіту від 12.12.2011 року ОСОБА_4 належне на момент смерті своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповіла в рівних частках- по Ѕ ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ( а. с. 118).

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_4 , кожному по ј частини будинку ( а. с. 16).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 19158968 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_5 ,кожному належить по ј частині ( а. с. 17).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_4 є власником ј частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 є власником ј частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно листа КП «БТІ» від 12.04.2021 р. за № 474/01-02 до 01.01.2013 року будинок АДРЕСА_2 належав: Ѕ частина, квартира АДРЕСА_6 – ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, видане комітетом по управлінню комунальною власністю міської ради від 21.09.1993 р.; в КП БТІ зареєстровано 30.08.1993 р. у кн. № 56 реєстр 10521;

-1/2 частина, квартира АДРЕСА_3 - по ј частині ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності видане КП «УМГ» від 23.04.2008 р., в КП БТІ зареєстровано 11.06.2008 р. у кн. № 56 реєстр 10521. ( а.с. 22).

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.02.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що з наявної технічної документації, зокрема техпаспорту, вбачається, що нерухомість, яка є об`єктом спадкування, це- житловий будинок з численою кількістю надвірних побудов та споруд; земельна ділянка під зазначеним нерухомим майном є приватизованою, кадастровий номер 1413200000:06:057:0376, з цільовим призначенням- для індивідуального , житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 0,0743 га. Однак, у зв`язку із зазначенням в правовстановлюючому документі об`єкту нерухомості у вигляді частини житлового будинку, квартири, неможливо визначити, яка саме частка і чого квартири чи житлового будинку, належала померлій ОСОБА_4 ( а.с. 29-30).

Згідно листа КП «Управління міського господарства» від 19.02.2021 року за № 141 станом на поточну добу КП « УМГ» не наділено повноваженнями щодо внесення змін до свідоцтва про право власності ( а. с. 18).

Рішенням суду від 10.05.2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та побудовами, розташованими в АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом. ( а. с. 27).

Як зазначено в позовній заяві, підставою для звернення до суду позивачів з даним позовом є перешкоди у реєстрації за ним права власності на майно, яке було визнано за ним рішенням суду від 10.05.2019 року, оскільки в даному рішенні має місце різний алгоритм визначення типу об`єкту нерухомості.

Так, дійсно рішенням державного реєстратора за № 4866550 від 13.09.2019 року відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності : приватна на частку житлового будинку ( квартири) з реєстраційним номером 1464156314132, за суб`єктом ОСОБА_2 у зв`язку з наявними розбіжностями у типі та адресі об`єкта нерухомого майна , зокрема заявником було подано рішення Красноармійського міськрайонного суду від 10.05.2019 року, в якому визнається за ОСОБА_2 право власності на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер ОНМ 14641563141132 та інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер ОНМ 23598214 вбачається адрес: АДРЕСА_5 та тип об`єкта – житловий будинок. ( а. с. 28).

Зі місту правовстановлюючого документа, зокрема свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , виданого КП «Управління міського господарства» вбачається , що спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками Ѕ частини будинку АДРЕСА_4 , кожному належить по ј частині ( а. с. 16).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, вбачається, що ОСОБА_4 є власником ј частини будинку ( тип майна) за адресою: АДРЕСА_5 ( а. с. 167); ОСОБА_3 є власником ј частини будинку ( тип майна) за адресою: АДРЕСА_5 ( а. с. 168).

Рішенням суду від 10.05.2019 року усунені розбіжності щодо адреси нерухомого майна , зокрема зазначена колишня адреса місце розташування об`єкта нерухомості, так і назва на момент розгляду справи, а тип об`єкту нерухомого майна ( частина будинку, квартира) взяті з правовстановлюючого документу – свідоцтва про право власності НОМЕР_1 .

Так, визнано право власності за кожним із позивачів на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом.

За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішенням, яке набрало законної сили, вирішено вимоги, які є тотожними позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову- це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановлено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Аналізуючи справи № 235/1228/19 та № 235/5055/21, суд приходить до наступних висновків.

Як в справі за № 235/1228/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Покровської міської ради Донецької області про визнання права власності на майно спадкодавця, так і в даній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Покровської міської ради про визнання права власності на майно спадкодавця, предметом спору є визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - за кожним по ј частині будинку по АДРЕСА_5 .

Як в справі № 235/1228/19 так і в даній справі одні і ті ж сторони по справі : позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідач : Покровська міська рада Донецької області .

Зазначення в резолютивній частині позовної заяви в даній справі загальної площі будинку – 137,1 кв.м. відповідає загальній площі будинку з урахуванням загальної площі квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 ( 72,60+ 64,5 ( житлова площа іншого співвласника) = 137,10 кв.м.) відповідно до правовстановлюючих документів та технічної документації.

Визнання права власності на частину житлового будинку та визнання права власності на частину квартири будинку не тотожні поняття. Тому зазначення в позовній заяві про неможливість проведення реєстрації права власності, у зв`язку з тим, що рішенням суду від 10.09.2019 року визнано право власності в порядку спадкування на квартиру, є помилковим, оскільки в рішенні суду прямо зазначено про визнання права власності за кожним із позивачів на ј частину житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом. ( а. с. 27).

Тобто, тип об`єкту нерухомого майна, зазначеного в рішенні суду від 10.09.2019 року відповідає типу об`єкта нерухомого майна, зазначеного в правовстановлюючому документі.

Доводи, зазначені в позовній заяві про те, що в свідоцтві про право власності помилково зазначена квартира АДРЕСА_3 , суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше в свідоцтві зазначено про визнання права власності за спадкодавцями на 1/2 частину будинку, що відповідає квартирі АДРЕСА_3 , тобто за кожним визнано по ј частині житлового будинку, по-друге, реєстрація проведена на частину будинку ( а. с. 17).

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вирішенні питань, пов`язаних з правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18. Отже, рішенням суду від 10.05.2019 року вже вирішено питання, яке є предметом спору в даній справі- визнання права власності за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості в порядку спадкування після ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (за кожним по ј частин житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом. , а вказані позивачами доводи не можуть свідчити про інший предмет і підставу позовних вимог, а можуть лише бути обґрунтуванням для роз`яснення рішення суду, його виправлення, оскарження, подання нового позову до співвласників житлового будинку або для оскарження дій державного реєстратора.

Оскільки предметом розгляду у справах № 235/1228/19 та № 235/5055/21 є тотожні вимоги позивачів до відповідача, заявлені з підстав неможливості оформлення спадкових справ, а питання щодо дій (бездіяльності) державного реєстратора вирішується іншим способом, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 255 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255,260,261 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Покровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали.

Суддя: