Постанова № 101744316, 06.12.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3127/21

Рядок статзвіту № 140

06 грудня 2021 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Рівненській області сержанта поліції Мосніцької Ніни Андріївни про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2021 року о 19 годині 03 хвилин на 146 кілометрі автодороги Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне відносно ОСОБА_1 інспектором 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області сержантом поліції Мосніцькою Ніною Андріївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5029412, з якої вбачається, що 14.11.2021 о 18:48 год на 146 кілометрі автодороги Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне водій, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 250TD, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а саме здійснюючи маневр обгону перетнув її, чим порушив п.34 ПДР – Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг. Згідно постанови до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з винесеною постановою ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що після його зупинки інспектором поліції ОСОБА_2 , остання незрозуміло відрекомендувалась, звинуватила його в тому, що він, керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків , а саме здійснюючі маневр обгону, попросила передати документи. Ознайомившись з документами позивача, працівник поліції направився до службового авто для складання протоколу про адміністративне правопорушення і постанови в справі про адміністративне правопорушення. Вказує, що у поясненнях до протоколу він вказав про свою незгоду з обвинуваченням, оскільки рухався позаду автомобіля патрульної поліції та обгін не здійснював. Також вказує, що рухався в темну пору доби позаду автомобіля патрульної поліції, побачити який саме автомобіль перетинає суцільну лінію та здійснює обгін неможливо, оскільки позаду їде автомобіль з увімкненим світлом фар. Очевидно, що працівнику поліції у зв`язку із займаною посадою це відомо і для притягнення позивача до відповідальності необхідні докази, проте працівник поліції грубо перевищив службові повноваження, використавши їх для незаконного накладення штрафу. Вказує, що після винесення протоколу працівник поліції відразу «написав» постанову про адмінпорушення, але розгляд справи на місці без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на протокол та постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, порушує права позивача, які передбачені ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким позивач не мав можливості скористатись. Вказує, що при накладенні штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які враховуються при визначенні адміністративного стягнення. Вказує, що доказів порушення ним правил дорожнього руху працівник поліції не надав, у постанові відсутні докази, що саме автомобіль позивача перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. Вважає незаконним притягнення його до адміністративної відповідальності, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5029412 від 14.11.2021 винесена з порушенням його прав, є необґрунтованою та незаконною. Просить визнати дії інспектора незаконними, визнати незаконною постанову та скасувати її, а провадження у справі закрити.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 26.11.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов відповідно до вимог ст.162, 175 КАС України.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про дату і час судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявний у ній доказів, без участі учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови від 14 листопада 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5029412 дії позивача кваліфіковано як такі, що порушують вимоги п.34 ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У свою чергу, Правила дорожнього руху України містять Розділ 34, абзац 3 якого вказує, що горизонтальна розмітка має таке значення, зокрема: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Абзац 4 вказаного Розділу Правил дорожнього руху України вказує, що лінію 1.1 перетинати забороняється.

Пункту 34 Правила дорожнього руху України не містять.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 року у справі №760/2846/17, адміністративне провадження №К/9901/1018/17.

Так, відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

З наведених норм слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови серії ЕАО №5029412 від 14.11.2021 вбачається, що позивач 14.11.2021 о 18:48 год на 146 кілометрі автодороги Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне водій, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 250TD, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а саме здійснюючи маневр обгону перетнув її.

При цьому суд враховує, що сам по собі оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, оскаржувана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення та таких не було надано суду.

Візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

З наявних матеріалів справи суд позбавлений можливості встановити факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Відтак, відповідач, в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем, а тому дії інспектора поліції є неправомірними.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені судом порушення під час розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов переконливого висновку, що винесена 14 листопада 2021 року інспектором 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області сержантом поліції Мосніцькою Ніною Андріївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5029412 підлягає до скасування, а відтак позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача щодо складання на місці протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ч.3 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протоколи не складаються у випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У свою чергу, відповідно до ч.1-3 ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які передбачені ч.1-4, 6, 7 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Доказів складання протоколу позивачем не надано, а відповідачем проведено розгляд справи на місці і обов`язку складати протокол останній не мав.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 454 грн. судового збору, а тому, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.123, 139, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Рівненській області сержанта поліції Мосніцької Ніни Андріївни про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати неправомірними дії інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області сержанта поліції Мосніцької Ніни Андріївни щодо винесення 14 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5029412

Скасувати винесену 14 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 інспектором 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області сержантом поліції Мосніцькою Ніною Андріївною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5029412.

Провадження у справі закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області (вул.Степана Бандери 14а, м.Рівне, код ЄДРПОУ 38012494) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 454 /чотириста п`ятдесят чотири/ гривні витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів (ст.286 КАС) з дня його проголошення.

Повне рішення складено 06 грудня 2021 року.

СуддяЛ. А. Грипіч