Рішення № 101744286, 07.12.2021, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/871/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07.12.2021 року

Корецький районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Дулюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "МІАТЕРРА" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов"язанні вчинення дій,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "МІАТЕРРА" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивує тим, що він являється власником земельної ділянки площею 1,0319 га., з кадастровим номером 5623082600:02:010:0061, яка розташована на території Даничівського старостинського округу Рівненського (Корецького) району Рівненської області.

Тривалий час він перебував за кордоном і належним чином обробити вказану земельну ділянку не мав можливості, тому вирішив здати її в оренду.

Однак, звернувшись до нотаріуса із проханням оформити такий договір оренди, нотаріус повідомила, що належна позивачу земельна ділянка вже перебуває в оренді, відповідно до реєстру. Також нотаріус повідомила, що договір оренди, відповідно до реєстру було укладено ще в 2016 році. Отримавши вказаний витяг позивач дізнався, що справді земельна ділянка площею 1,0319 га. з кадастровим номером 5623082600:02:010:0061 передана в оренду відповідачу на підставі договору оренди, нібито укладеного між ОСОБА_2 і відповідачем та зареєстрованого Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, 07.06.2016 року. Також з витягу вбачається, що вказаний договір оренди було укладено строком на 10 (десять) років.

Позивач вказує, що жодного договору оренди вище вказаної земельної ділянки ні з ким не укладав і підпис на даному договорі поставлений не ним.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові, та просила суд їх задоволити.

Відповідач на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином у передбаченому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подано.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; суд відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,0319 га., з кадастровим номером 5623082600:02:010:0061, яка розташована на території Даничівського старостинського округу Рівненського (Корецького) району Рівненської області, що стверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НАР 292274 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 47475839.

Згідно договору оренди землі б/н від 10 травня 2016 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТзОВ "Міатерра" укладено договір оренди землі, щодо об`єкта оренди, земельної ділянки належної на праві власності позивачу, строк дії договору 10 років.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи за №1.1-477/20 від 20.11.2020 року підпис у розділі "Реквізити сторін" у графі "Орендодавець" у договорі оренди земельної ділянки від 10.05.2016 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Висновок експертизи є мотивованим, науково обгрунтованим. Суду подано оригінал висновку судової почеркознавчої експертизи за №1.1-477/20 від 20.11.2020 року. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384-385 КК України. Виходячи зі змісту ст.ст. 77-80 ЦПК України, суд приймає даний висновок експерта як доказ.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст.18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19серпня 2020року у справі №358/815/17.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що оскаржуваний договір оренди землі позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним, і відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 204, 207, 215, 638 ЦК України , Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , ст.ст. 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ "МІАТЕРРА" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов"язанні вчинення дій - задоволити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди за Договором оренди землі від 10 травня 2016 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 червня 2016 року, номер запису про інше речове право: 14883261, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Міатерра", ЄДРПОУ 40307206, кадастровий номер земельної ділянки: 5623082600:02:010:0061.

Зобов"язати ТОВ "Міатерра" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером: 5623082600:02:010:0061 та не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нею.

Стягнути з ТОВ "Міатерра" на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 908 (дев"ятсот вісім) грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.12.2021 року.

Суддя