Ухвала суду № 101743395, 06.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1929/20

Провадження №2-о/522/52/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

присяжних: Содоль Н.М.,

Уланов О.А.,

розглянувши у закритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про відвід складу суду по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, за участю зацікавлених осіб Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Шевченківської районної у м Києві державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, за участю зацікавлених осіб Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Шевченківської районної у м Києві державної адміністрації.

У судовому засіданні 06.12.2021 року представник ОСОБА_1 – адв. ОСОБА_4 заявив відвід складу суду : судді та присяжним, оскільки вважають, що цивільна справа за заявою ОСОБА_2 має бути залишена без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право (з приводу встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_3 ) Проте, суд у складі головуючої судді Домусчі Л.В. та присяжних відмовив у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи з приводу залишення заяви без розгляду. Таку відмову представник вважає безпідставною та незаконною. Представник вважає, шо суддя Домусчі Л.В. проявляє необґрунтовану терпимість до порушень, припущених ОСОБА_2 , безпідставно та незаконно відмовляє в задоволенні його заяви. За викладеного представник посилався на те, що у нього наявні сумніви в неупередженості та об`єктивності складу суду.

Представник заявника – ОСОБА_5 та заявник у судовому засіданні заперечували проти відводу складу суду та просили відмовити з посиланням на те, що незгода з процесуальними діями судді не є підставою для відводу складу суду.

Представник органу опіки та піклування – Островська Л.Л. також заперечувала щодо відводу та просила відмовити.

Дослідивши доводи заяви про відвід складу суду, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За умовами ч.3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;

- слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).

Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).

Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995 004) повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).

З огляду на вищевикладене, об`єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що доводи представника ОСОБА_1 для відводу складу суду фактично зводяться до його незгоди з процесуальними діями складу суду та залишення без задоволення його клопотання, згідно якого просив залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду.

Будь-яких інших належних та допустимих підстав для відводу складу суду заявником висловлено не було.

Ураховуючи наведене вище, суд приходить до переконання про відсутність підстав заявленого відводу, адже викладені обставини не викликають сумніву в об`єктивності та неупередженості складу суду при вирішенні даного спору. А не згода представника з процесуальними діями складу суду не є підставою для відводу.

За викладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись 2, 4-13, 43, 49, 89, 223, 247, 258, 260,268, 294, 295, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід складу суду – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили із моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Повний текст ухвали суду складено 08.12.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі

Присяжні: Уланов О.А.

Содоль Н.М.