Ухвала суду № 101736594, 07.12.2021, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/778/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

розглянув заяву б/н від 26.11.2021 (вх. №865 від 30.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд", вул. Б. Хмельницького, буд. 10, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, 80362

до боржника Фізичної особи - підприємця Сулипи Романа Несторовича, АДРЕСА_1

про видачу судового наказу

Встановив

26.11.2021 (згідно з поштовою квитанцією) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 26.11.2021 (вх. №865 від 30.11.2021) про видачу судового наказу.

Згідно з поданою заявою б/н від 26.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд", вул. Б. Хмельницького, буд. 10, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, 80362, ідентифікаційний код 36763010, просить видати судовий наказ про стягнення з боржника - Фізичної особи - підприємця Сулипи Романа Несторовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 44 885 грн 05 коп. заборгованості за Договором поставки № 0102/21е від 01.02.2021, з яких: 39 382 грн 74 коп. - основна заборгованість; 3 076 грн 17 коп. - пеня; 1 681 грн 64 коп. - інфляційні втрати; 744 грн 50 коп. - 3% річних, та відшкодувати сплачений судовий збір в сумі 227 грн 00 коп. та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

07.12.2020 зазначену вище заяву задоволено частково та видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи - підприємця Сулипи Романа Несторовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд", вул. Б. Хмельницького, буд. 10, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, 80362, ідентифікаційний код 36763010: 39 382 (тридцять дев`ять тисяч триста вісімдесят дві) грн 74 коп. основної заборгованості; 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн 64 коп. інфляційних втрат; 744 (сімсот сорок чотири) грн 50 коп. 3% річних; 227 (двісті двадцять сім) грн 00 коп. в відшкодування сплаченого заявником судового збору.

При цьому, суд виходив з того, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №903/125/18).

Щодо стягнення 3 076 грн 17 коп. пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Ст. 147 ГПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що пеня за своєю правовою природою є не заборгованістю за договором, а видом штрафної санкції, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлена заявником до стягнення пеня в сумі 3 076 грн 17 коп. є штрафною санкцією в розумінні приписів ч. 1 ст. 230 ГК України, а отже за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає ч. 1 ст. 148 ГК України.

Щодо видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, зокрема, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.

Натомість ч. 2 ст. 12 ГПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

При цьому п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Таким чином, за результатами розгляду справи за відповідною заявою, судом лише видається судовий наказ, який є особливою формою судового рішення, а заявлені стягувачем вимоги не розглядаються по суті.

За таких обставин, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, судом враховано те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду справи у порядку наказного провадження.

Окрім того, слід зазначити, що стягнення з боржника витрат на правову допомогу за укладеним між заявником та адвокатом договором про правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Враховуючи викладене, заявлені заявником до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає приписам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Таким чином, розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з боржника 3 076 грн 17 коп. пені та 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Водночас відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої ст. 152 ГПК України, зокрема, невідповідність вимогам ст. 148 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ст. 153 ГПК України).

На підставі наведеного, керуючись ст. 147, 148, 150, 152-153, 154, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд" в частині вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця Сулипи Романа Несторовича 3 076 грн 17 коп. пені та 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничудопомогу.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання - 07.12.2021 та підлягає оскарженню у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

3. Копію ухвали направити: Товариству з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд", вул. Б. Хмельницького, буд. 10, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, 80362 та Фізичній особі - підприємцю Сулипу Роману Несторовичу, АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя І.М. Гирила