Рішення № 101736588, 02.12.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/618/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро”, вул. Грушевського, буд. 23, офіс 313, м. Тернопіль, 46001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823 (юрид.адреса), вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200 (пошт.адреса)

про стягнення 101 300,31 грн. заборгованості.

За участі представників:

Позивача: Кметик Віталій Ярославович, посвідчення № 35 від 04.09.2014 р.

Відповідача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 101 300,31 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару (зерна пшениці) відповідно до договору купівлі-продажу № 08-10/20/5 від 13.11.2020, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 101 300,31 грн. з яких: 98 828,64 грн. - основний борг, 1088,08 грн. – 3% річних, 1 383, 59 грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі № 921/618/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2021 на 10:00 год.

22.10.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 21.10.2021 (вх. № 8617 від 22.10.2021), в якому зазначив, що ТОВ "Агробізнес" визнає заборгованість перед ТОВ "Компанія Вікторія Агро" по договору купівлі-продажу № 08-10/20/5 від 13.11.2020 в сумі 80000,00 грн. Водночас зазначає, що у позовній заяві представником позивача визначено суму основного боргу у сумі 98828,64 грн, яка включає нарахування згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 14.11.2020- 10.05.2021, що є невірними, не відповідають здійсненим оплатам та не визнаються відповідачем з тих підстав, що з аналізу приписів ст. 625 та ч. 1 ст. 509 ЦК України, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних нерозривно пов`язано зі сплатою основного боргу, як наслідок правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу, а не інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за попередній період. Крім того, відповідачем надано власні контр розрахунки інфляційних втрат та 3% річних. До відзиву долучено також докази надіслання його копії позивачу.

28.10.2021 відповідачем через електронну адресу суду подано клопотання б/н від 27.10.2021 (вх. № 8752 від 28.10.2021), в якому просить долучити до матеріалів справи № 921/618/21 докази часткової оплати основної заборгованості в сумі 20000,00 грн.

26.11.2021 позивачем на електронну адресу суду надіслано письмові пояснення щодо розміру заборгованості б/н від 24.11.2021 ( вх. номер 9646 від 26.11.2021), у яких зазначає, що у пункті 4.2. Договору сторони визначили, що при здійсненні платежів Покупець (Відповідач) зобов`язаний зазначити в платіжному дорученню номер та дату цього Договору, а у разі необхідності номер та дату рахунку на оплату вартості Товару, партії Товару (або номер та дату видаткової накладної"). Таким чином, враховуючи п. 4.1. Договору, ТОВ «Агробізнес» зобов`язане було сплатити ТОВ «Компанія Вікторія Агро» грошові кошти в розмірі 692 846,00 грн. за поставлений товар протягом 13 листопада 2020 року. Саме тому, Позивачем і було зараховано платіж Відповідача від 13.11.2020 року на суму 454 000,00 грн., із призначенням платежу «за пшеницю згідно рах. №34 від 04.11.2020 у т.ч. ПДВ 20.00% - 75 666.67» в рахунок погашення заборгованості за Договором №08-10/20/5 від 13.11.2020 року. Вказане у платіжному дорученні від 13.11.2020 року призначення платежу (рах. №34 від 04.11.2020р.) взагалі не відноситься до укладеного між сторонами Договору №08-10/20/5 від 13.11.2020 року, оскільки такий рахунок складено раніше - 04.11.2020 року. Застосований Позивачем алгоритм розподілу коштів, що були сплачені Відповідачем, урегульований в статті 534 ЦК України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором, однак іншого порядку погашення вимог кредитора Договір №08-10/20/5 не містить. Позивач вважає, що твердження відповідача про те, що проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, погашаються після суми основного боргу, суперечать нормам цивільного законодавства, зокрема ст. 534 ЦК України, відповідно до вимог якої здійснювався розподіл отриманих коштів і щоразу нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснювалося виключно на основну суму заборгованості за Договором.

02.12.2021 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та долучення доказів часткової оплати, у якому просить суд для надання йому можливості сплатити заборгованість перед позивачем у повному обсязі відкласти розгляд даної справи, а також долучити до матеріалів справи № 921/618/21 докази часткової оплати основної заборгованості в сумі 20000,00 грн (платіжне доручення №3390 від 02.12.2021).

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 02.12.2021 позовні вимоги підтримав у обсязі несплаченої заборгованості, Водночас у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи просив відмовити з огляду на те, що його подання, на думку представника позивача, спрямоване на затягування розгляду даної справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, а також враховуючи, що процесуальний строк для розгляду цієї справи у спрощеному позовному проваджені вичерпано (дата звернення із позовною заявою 23.09.2021), суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовляє.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено таке.

13 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (надалі за текстом «Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (надалі за текстом - «Покупець») було укладено Договір №08-10/20/5 купівлі-продажу (надалі за текстом Договір №08-10/20/5), відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Вікторія Агро» продає, а ТОВ «Агробізнес» купує зерно пшениці в кількості 80 тон +/- опціон, згідно замовлень, рахунків та накладних.

Відповідно до п. 2.1. Договору №08-10/20/5, ціна Товару визначається за домовленістю Сторін та становить 7 700,00 грн. за 1 тонну з ПДВ 20%.

Загальна сума Договору становить 692 846,00 (шістсот дев`яносто дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. з ПДВ 20% (п. 2.2. Договору №08-10/20/5).

Пунктом 3.3. Договору №08-10/20/5 встановлено, що Товар вважається переданим Продавцем, і прийнятим Покупцем, з моменту його передачі Покупцю, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно із п. 3.4. Договору №08-10/20/5, датою поставки (передачі у власність) Товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі Товару.

Пунктом 5.1. Договору №08-10/20/5 встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, винна Сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Пунктом 4.4. Договору №08-10/20/5 встановлено, що розрахунки за Товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем (ТОВ «Агробізнес») грошової суми в наступному порядку: у день поставки, по Факту навантаження Товару на транспортний засіб Покупцяна підставі виставленого рахунку.

На виконання умов Договору №08-10/20/5, 13 листопада 2020 року ТОВ «Компанія Вікторія Агро» було передано ТОВ «Агробізнес» Товар - зерно пшениці у кількості 89,98 тон на загальну суму 692 846,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 115 474,33 грн.), що підтверджується Видатковою накладною за №49 від 13 листопада 2020 року та Товарно-транспортними накладними №5 від 13.11.2020 року, №6 від 13.11.2020 року, №7 від 13.11.2020 року, №8 від 13.11.2020 року. Факт поставки Товару у вказаній кількості і зазначену суму представник відповідача підтвердив у поданому ним відзиві.

Таким чином, з урахуванням умов п. 4.4. Договору, ТОВ «Агробізнес» зобов`язане було сплатити ТОВ "Компанія Вікторія Агро" 692 846,00 грн. за поставлений товар протягом 13 листопада 2020 року.

Однак, зобов`язань взятих на себе за Договором №08-10/20/5 купівлі-продажу, ТОВ «Агробізнес» в повному обсязі не виконало. Оплату Товару, отриманого згідно Видаткової накладної №49 від 13 листопада 2020 року здійснено лише частково, а саме:

- 13.11.2020 року в сумі 454 000,00 грн (платіжне доручення №33116 від 13.11.2020);

- 01.03.2021 року в сумі 30 000,00 грн ( платіжне доручення №508 від 01.03.2021);

- 15.03.2021 року в сумі 30 000,00 грн (платіжне доручення №639 від 15.03.2021) ;

- 08.04.2021 року в сумі 38 846,00 грн (платіжне доручення №890 від 08.04.2021);

- 16.04.2021 року в сумі 20 000,00 грн (платіжне доручення №963 від 16.04.2021);

- 29.04.2021 року в сумі 20 000,00 грн (платіжне доручення №1135 від 29.04.2021);

- 11.05.2021 року в сумі 20 000,00 грн (платіжне доручення №1231 від 11.05.2021).

03 лютого 2021 року позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію щодо сплати існуючої заборгованості в сумі 240436,12 грн, яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4602102913099 адресат отримав 17.02.2021, однак жодних перерахувань коштів для погашення існуючої заборгованості ТОВ “Агробізнес” не здійснило, відповіді на претензію не надало.

З огляду на зазначене, станом на день заявлення позову (23.09.2021) борг Відповідача перед Позивачем по оплаті поставленого Товару за Договором №08-10/20/5 становить 98 828,64 грн грн.

Як свідчить матеріали справи, отриманий товар по зазначеній накладній відповідач у встановлений договором термін не оплатив, досягти згоди між сторонами правочину у позасудовому порядку не вдалося, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення заборгованість в сумі 101 300,31 грн, з яких: 98 828,64 грн. - основний борг, а також 1088,08 грн. – 3% річних, 1 383, 59 грн. – інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в порядку ст. 625 ЦК України.

Разом з тим 28.10.2021 та 02.12.2021 під час розгляду справи № 921/618/21, відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 40 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3009 від 27.10.2021 на суму 20000,00 грн та №3390 від 02.12.2021 на суму 20 000 грн, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, з огляду на факт проведення часткової оплати суми боргу, провадження у справі в частині вимог про стягнення 40 000 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 58 828 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 1088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн 08 коп. 3% річних, 1 383 (одну тисячу триста вісімдесят три) грн 59 коп. інфляційних втрат.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 58 828 грн 64 коп. основного боргу, 1088 грн 08 коп. 3% річних та 1 383 грн 59 коп. інфляційних втрат підлягає до задоволення з огляду на таке:

За змістом ст.ст.11, 15, 16 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі та припинення дії, що порушує право.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами у письмовій формі договору купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №55/385/17 (провадження №61-30435сво18) міститься висновок, відповідно до якого зазначено, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися у виключних випадках при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Наявність вказаних обставин, які звільняють особу від виконання договірних зобов`язань у спірних правовідносинах судом не встановлено. Договір купівлі-продажу № 08-10/20/5 від 13.11.2020 є чинним, учасниками справи чи третіми особами його недійсність не оспорюється, відтак, договір підлягає виконанню обома сторонами.

У силу вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З умов договору купівлі-продажу №08-10/20/5 слідує, що оплата товару сторонами здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем (ТОВ «Агробізнес») грошової суми в наступному порядку: у день поставки, по Факту навантаження Товару на транспортний засіб Покупцяна підставі виставленого рахунку (п. 4.4. Договору).

Таким чином, оплату за товар на загальну суму 692 846,00 грн, отриманий 13 листопада 2020 року за Видатковою накладною за №49 від 13 листопада 2020 року та Товарно-транспортними накладними №5 від 13.11.2020 року, №6 від 13.11.2020 року, №7 від 13.11.2020 року, №8 від 13.11.2020 року, відповідач повинен був здійснити протягом 13 листопада 2020 року.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши товар на загальну суму 692 846,00 грн не провів повного розрахунку з позивачем, сплативши кошти лише частково, а саме:

- 13.11.2020 року в сумі 454 000,00 грн (платіжне доручення №33116 від 13.11.2020);

- 01.03.2021 року в сумі 30 000,00 грн ( платіжне доручення №508 від 01.03.2021);

- 15.03.2021 року в сумі 30 000,00 грн (платіжне доручення №639 від 15.03.2021) ;

- 08.04.2021 року в сумі 38 846,00 грн (платіжне доручення №890 від 08.04.2021);

- 16.04.2021 року в сумі 20 000,00 грн (платіжне доручення №963 від 16.04.2021);

- 29.04.2021 року в сумі 20 000,00 грн (платіжне доручення №1135 від 29.04.2021);

- 11.05.2021 року в сумі 20 000,00 грн (платіжне доручення №1231 від 11.05.2021).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість відпущеного товару не оплачено, що є порушенням умов договору (п.п.1.1, 3.3.1), ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати придбаного товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на суму 58 828грн 64 коп. (з урахуванням частковх проплат, здійснених під час розгляду даної справи в сумі 40000 грн) на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 58 828грн 64 коп. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та підтверджені самим відповідачем, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення вказаної суми з відповідача.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд зазначає таке.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

При цьому сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, тоді ж як неустойка (зокрема, штраф) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача за період з 14.11.2020 по 21.09.2021 3% річних в розмірі 1088,08 грн та 1383,59 грн інфляційних нарахувань за період з листопада 2020 по вересень 2021 року судом перевірено та встановлено, що ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також відповідають фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин позивача та відповідача, а відтак позов в цій частині підлягає до задоволення в повному обсязі як обґрунтовано заявлений.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов б/н від 21.10.2021 (вх. № 8617 від 22.10.2021) про те, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, обчислені позивачем невірно і повинні погашатися після суми основного боргу, суд оцінює критично і не приймає до уваги з огляду на те, що суперечать нормам цивільного законодавства, зокрема ст. 534 ЦК України, якою визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 10000 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн до матеріалів справи долучено такі документи:

- укладений 16.07.2021 року між ТОВ «Компанія Вікторія Агро» з Адвокатським об`єднанням «Кметик та Партнери» договір про надання професійної правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання «Кметик та Партнери» взяло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу ТОВ «Компанія Вікторія Агро» щодо консультування, правового супроводу, представництва та захисту інтересів ТОВ «Компанія Вікторія Агро» у спорі між ТОВ «Компанія Вікторія Агро» та ТОВ «АГРОБІЗНЕС», у зв`язку з розглядом та вирішенням спору щодо стягнення заборгованості за Договором №08-10/20/5 купівлі-продажу від 13 листопада 2020 року. Натомість ТОВ «Компанія Вікторія Агро» взяло на себе зобов`язання сплатити Адвокатському об`єднанню «Кметик та Партнери» гонорар за надання правової допомоги на умовах та в порядку, визначених Договором.

Згідно з п. 4.1. Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, за надання правової допомоги відповідно до предмету цього договору ТОВ «Компанія Вікторія Агро» сплачує Адвокатському об`єднанню «Кметик та Партнери» гонорар у сумі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок), який є фіксованим, та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Адвокатським об`єднанням часу.

Відповідно до п. 4.4. Договору, розмір гонорару, що передбачений пунктом 4.1. Договору, та порядок його оплати узгоджений сторонами з врахуванням, в тому числі, але не виключно: особливостей діяльності ТОВ «Компанія Вікторія Агро» та важливості цієї справи для ТОВ «Компанія Вікторія Агро»; обсягу часу та зусиль, які необхідно затратити Адвокатському об`єднанню для належного виконання доручення; ступеня складності спору та вирішуваних проблем; досвіду, кваліфікації та завантаженості адвокатів Адвокатського об`єднання, а також інших обставин.

Згідно з п. 4.5. Договору, в суму гонорару, визначеного пунктом 4.1. Договору, входять кошти, необхідні для покриття фактичних витрат Адвокатського об`єднання, пов`язаних з виконанням взятого на себе зобов`язання за цим договором, зокрема, але не виключно: телефонні розмови; оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; оплата витрат необхідних для отримання інформації, що має доказове значення по справі; оплата поштових послуг, тощо.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата гонорару здійснюється Клієнтом на підставі складеного між Сторонами акту виконаних робіт (надання правничої допомоги) та виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку протягом десяти днів з моменту виставлення рахунку;

- копію акту приймання виконаних робіт (надання правової допомоги) від 20.09.2021;

- копію рахунку №01/20-09/2021 на оплату 10 000,00 грн. гонорару за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.07.2021 року від 20 вересня 2021 року Адвокатське об`єднання «Кметик та Партнери» виставило для ТОВ «Компанія Вікторія Агро»;

- копію платіжного доручення №150 від 22.09.2021 року відповідно до якого ТОВ «Компанія Вікторія Агро» сплатило на користь Адвокатського об`єднання «Кметик та Партнери» гонорар у розмірі 10 000,00 грн;

- оригінал ордеру на надання правової допомоги за Договором №б/н від 16.07.2021 серії ВО №1021296 від 27.07.2021;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Кметика В.Я. серія ТР№000035 від 04.09.2014.

Слід зазначити, що позовні матеріали підготовлені адвокатом належним чином. Зокрема, текст позовної заяви містить виклад обставин справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та детальний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, із зазначенням чітких періодів їх нарахування. До позовної заяви долучено усі необхідні для розгляду спору документи.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський суд вважає заявлену до стягнення ТОВ «Компанія Вікторія Агро» суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823 (юрид. адреса), вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200 (пошт. адреса), ідент. код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро”, вул. Грушевського, буд. 23, офіс 313, м. Тернопіль, 46001 (ідент. код 43000742 ) 58 828 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 1088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн 08 коп. 3% річних, 1383 (одну тисячу триста вісімдесят три) грн 59 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та 10000 (десять тисяч ) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. В частині вимог про стягнення 40 000 (сорока тисяч) грн 00 коп. основного боргу провадження у справі закрити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 08.12.2021.

Суддя Н.М. Бурда