Вирок № 101735681, 07.12.2021, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/4373/21

1-кп/418/153/21

В И Р О К

іменем України

07.12.2021 року Міловський районний суд Луганської області

У складі: головуючого-судді Шовкуна В.О.

при секретарі Бутенко О.А., Вороніна І.О.,

з участю прокурора Зиско Н.С.,

адвоката Оробцова М.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

перекладача Варнакової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Узбекистану, за національністю узбека, громадянина Республіки Узбекистан, тимчасово не працюючого, який має середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого постійного місця проживання на території України, тимчасово винаймаючий житло за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України за таких підстав:

В ніч з 01.11.2021 року на 02.11.2021 року, більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який неодноразово приїздив до прикордонного району Луганської області, розуміючого порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземцями, виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України на територію Російської Федерації в обхід встановлених пунктів пропуску, а саме: громадян Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_2), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ОСОБА_3), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_4 ) та громадянина Грузії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ( ОСОБА_6 ), які мали намір здійснити спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктом перетину у складі групи осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел у виконання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, ОСОБА_1 , знаходячись в селі Великоцьк Старобільського району Луганської області, зустрів вищезазначених осіб, та використовуючи автомобіль марки «MG», моделі «350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , віз їх до села Червона Зірка Старобільського району Луганської області. Після прибуття до визначеного місця ОСОБА_1 мав вказати вищевказаним особам маршрут поза офіційним пунктом пропуску, в напрямку державного кордону України до села Михайлово-Олександрівка Російської Федерації. Після чого, 02.11.2021 року, о 01 годині 30 хвилин, не встигнувши доїхати до заздалегідь визначеного місця автомобіль марки «MG», моделі «350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в салоні якого знаходилися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був затриманий прикордонним нарядом «прикордонний патруль» 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, на відстані 1700 метрів від інформаційно-попереджувальної таблички № 519.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину спочатку визнавав частково, потім під час допиту визнав у повному обсязі. Суду повідомив про те, що в Україну потрапив літаком близько 8-9 місяців тому. Строки перебування на території України давно скінчилися, не оформив документи в міграційній службі через карантин. Міграційна служба не працює. Проживає в м. Київ, точної адреси назвати не зміг, десь на Троєщіні. Приїхав на заробітки, надавав послуги з перевезення - «Таксі». Потім повідомив суду про обставини справи, а саме: яким чином вчинив спробу незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб, які відповідають викладеним обставинам в обвинувальному акті. Дати та місяць народження дітей повідомив не правильно, прізвища у дітей інші тому, що так забажав його батько.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що в той день він перебував разом зі ОСОБА_11 в прикордонному наряді в районі н.п. Червона Зірка (Крайня точка). Близько 02 год. ночі вони побачили як в бік державного кордону прямує автомобіль MG, а потім за ним їхало ще два автомобілі, ВАЗ 2109 та Вольцваген Амарок. Оскільки транспортний засіб направлявся до державного кордону з РФ, тобто крайня точка, вони вжили заходів для його зупинення. Автомобіль після відповідних знаків ліхтаря зупинився, однак одразу під`їхали інші два авто, які представилися працівниками ОРВ, які в подальшому здійснювали спілкування з водієм та пасажирами автомобіля MG. Також суду повідомив про те, що в автомобілі перебували особи кавказької зовнішності.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав фактично аналогічні покази, що й свідок ОСОБА_10 . Лише різниця в часі коли вони затримували автомобіль, а саме вказав, що це було близько 4 год. ранку. Також вказав, що в тому місці куди направлявся автомобіль MG можна легко перетнути державний кордон України та потрапити до РФ, оскільки там відсутні будь-які загороджувальні укріплення, відсутні рви і т.п.

Крім того, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, його вина знайшла своє підтвердження в ході судового засідання показами свідків та підтверджується письмовими доказами, а саме:

- Постановою про накладення адміністративного стягнення № 018036/21 від 04.11.21 р.;

- Постановою про накладення адміністративного стягнення № 018040/21 від 04.11.21 р.;

- Постановою про накладення адміністративного стягнення № 018039/21 від 04.11.21 р.;

- Постановою про накладення адміністративного стягнення № 018037/21 від 04.11.21 р.;

- Постановою Міловського районного суду Луганської області від 05.11.2021 року (справа № 418/4177/21) ;

- Постановою Міловського районного суду Луганської області від 05.11.2021 року (справа № 418/4178/21) ;

- Постановою Міловського районного суду Луганської області від 05.11.2021 року (справа № 418/4176/21) ;

- Постановою Міловського районного суду Луганської області від 05.11.2021 року (справа № 418/4175/21) ;

- витягом з розділу «Список особового складу» Книги прикордонної служби відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних від 03.11.2021 року;

- витягом з Книги прикордонної служби ВПС «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Є. Пікуса за добу з 01/02 листопада 2021 року;

- посадовими інструкціями;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2021 року за участі свідка ОСОБА_3 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2021 року за участі свідка ОСОБА_12 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2021 року за участі свідка ОСОБА_13 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2021 року за участі свідка ОСОБА_12 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.11.2021 року за участі свідка ОСОБА_14 ;

- Протоколом огляду місця події від 04.11.2021 року та додатками до протоколу огляду місця події від 04.11.2021 року у вигляді фото таблиці автомобіля MG, моделі «350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальний знімок на якому гр. Узбекистану ОСОБА_1 передає ключі від запалювання та свідоцтво про реєстрацію вказаного вище автомобіля;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.11.2021 року;

- ухвалою слідчого судді Міловського районного суду луганської області від 05.11.2021 року;

- протоколом огляду предмету від 05.11.2021 року та додаток до протоколу огляду предмету від 04.11.2021 року на якому зображено фотознімок мобільного телефону марки «Орро» моделі «СРН2185», IMEI, «чати» з мобільного додатку «WhatsApp», оглядовий фотознімок діалогу з абонентом « НОМЕР_2 » в мобільному додатку «WhatsApp», а саме: надіслані координати з геолокацією;

- вимогою про судимість від 03.11.2021 року;

При досліджених обставинах обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Злочин скоєний з прямим умислом, суд кваліфікує дії обвинуваченого, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб, що передбачено ч. 2 ст. 332 КК України. Об`єктивна сторона даного злочину розглядаються тільки як закінчені злочини.

За ст. 12 КК України вчинений злочин є тяжким.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисний злочин, на території України, раніше не судимий, характеристика відсутня, оскільки від є громадянином іншої країни (Узбекистан), на території України перебуває з порушеннями строків перебування, що також підтверджується штампом від 03.11.2021 року (СБУ) про його видворення з країни через порушення міграційного законодавства. На території України постійне місце проживання відсутнє. Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Відповідне клопотання заявлялося прокурором, судом воно було задоволено у повному обсязі. Під час судового засідання було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вимоги ухвали суду по запобіжному заходу виконує належним чином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає визнання своєї вини.

Стосовно щирого каяття, як вказав у своїй промові прокурор, то суд з думкою прокурора не погоджується, оскільки з початку обвинувачений в повному обсязі свою вину не визнав, більше того, давав покази не чітко, ухильно.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , за вчинений ним злочин, пом`якшуючі та обтяжуючі вину обставини, враховуючи той факт, що обвинувачений є іноземною особою - гр. республіки Узбекистан, на території України, постійного місця не має, раніше не судимий, той факт, що має штамп про видворення з країни через порушення міграційного законодавства, враховуючи тяжкість злочину, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, без застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України.

Суд приходить до такого висновку у зв`язку з тим, що завданням Кримінального кодексу України є те, що Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Застосування обвинуваченому ОСОБА_1 ст.ст. 75, 76 КК України, особі, яка іноземцем, на території України не маючої постійного місця проживання, а також той факт, що ним порушено умови перебування на території України, про що вказує штамп в його паспорті про видворення взагалі ставить під сумнів виконання вироку суду в частині призначеного покарання, оскільки очевидним є факт того, що він не буде виконаним, а засуджена особа за вчинення тяжкого злочину на території України, уникне від відбування покарання. Також, суд звертає увагу на те, що органом досудового розслідування не в повній мірі встановлено сімейний стан обвинуваченого, оскільки надані копії паспортів, начеб-то того, що вони є дітьми обвинуваченого, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. На питання головуючого по справі, коли народилися його діти чіткої відповіді обвинувачений не надав, виглядало як обвинувачений просто вгадує, дату і місяць народження дітей так і не зумів суду повідомити, крім того, прізвища дітей не співпадають з прізвищем обвинуваченого, що явно ставить під сумнів наявність у нього двох неповнолітніх дітей. Тобто сімейний стан обвинуваченого не встановлено, а тому виключено з описової частини вироку про те, що він одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Також суд не приймає до уваги і посилання прокурора у своїй доповіді в судових дебатах стосовно наявності у обвинуваченого двох неповнолітніх дітей на підставі вищевказаного. Також судом встановлено, що обвинувачений перебуває на території України понад 8 місяців, що є порушенням діючого законодавства України. У суду відсутня інформація стосовно того, що під час карантину, який діє на території України не працювала міграційна служба, оскільки загально відомий факт є те, що в період карантину жодний державний орган не припиняв свою роботу, а тому суд вважає, що обвинувачений намагається ввести суд в оману, щоб уникнути покарання.

Суд також зауважує, на те, що прокурор у судових дебатах просить суд визнати винним обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України, призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років і застосувати до останнього ст. 75, 76 КК України, проте жодного обґрунтування з даного приводу суду не надано, більше того, не зрозуміло яким чином буде в такому разі виконуватися вирок суду.

Крім того, суд зазначає про те, що під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 за клопотанням прокурора, було обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який обвинувачений виконує належним чином, що було підтверджено і у судовому засіданні. Прокурор на зміні запобіжного заходу не наполягає.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу, підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на більш тяжкий не вбачає, оскільки це погіршує його становище, а тому не буде відповідати принципам гуманності, які визначені в рішеннях ЄСПЛ.

Судові витрати по справі відсутні.

Вирішити питання речових доказів по справі у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370-375 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 (три) роки.

Речові докази по справі:

- транспортний засіб - автомобіль марки «MG», моделі «350» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору 2012 року випуску, який поміщений на майданчик тимчасового зберігання відділення поліції № 2 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області повернути власнику - ОСОБА_8 ;

- ключі від запалювання автомобілю марки «MG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору 2012 року випуску, які поміщено до спеціального пакету слідчого підрозділу НПУ № 3572542 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «MG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору 2012 року випуску, які поміщені до спеціального пакету слідчого підрозділу НПУ № 3572544 також повернути власнику - ОСОБА_8 .

Запобіжний захід, обраний згідно ухвали Міловського районного суду Луганської області від 08.11.2021 року ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту з усіма передбаченими обов`язками - залишити без змін, до вступу вироку у законну силу.

Виконання та контроль за виконанням ухвали Міловського районного суду Луганської області від 08.11.2021 року в частині забезпечення раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 залишити за ВП № 2 Старобільського РУП ГУНП та прокуратурою Міловського відділу Старобільської окружної прокуратури.

На вирок може бути подана апеляція протягом 30 днів до Луганського апеляційного суду, шляхом її направлення через Міловський районний суд Луганської області.

Суддя: В.О.Шовкун