Рішення № 101735161, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2021Справа № 910/11430/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/11430/21

за позовом Фермерського господарства "Омельяненко" (Україна, 27130, Кіровоградська обл., Новоукраїнський район, с. Іванівка, вул. Шевченка, буд. 14 А; ідентифікаційний код: 24152329)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ленд К" (Україна, 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, 137; ідентифікаційний код: 40794762)

про стягнення 1 274 069,11 грн

Представники сторін:

від позивача: Слєпуха О.С., довіреність від 09.08.2021;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Омельяненко" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ленд К" (далі - відповідач) про стягнення 1 274 069,11 грн, з яких 1 269 062,40 грн заборгованості та 5 006,71 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 69/20 від 23.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Данилова М.В.) від 22.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11430/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання, призначене на 18.08.2021, не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці, підготовче засідання у справі призначено на 26.08.2021.

У підготовчому засіданні 26.08.2021 судом було оголошено перерву до 15.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/11430/21 призначено на 15.09.2021.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021, у зв`язку зі звільненням судді Данилової М.В., справу №910/11430/21 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 справу № 910/11430/21 було прийнято до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.10.2021.

У підготовче засідання 13.10.2021 з`явилась представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 13.10.2021 судом було оголошено перерву до 10.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 10.11.2021.

У підготовче засідання 10.11.2021 з`явилась представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.12.2021.

У судове засідання 01.12.2021 з`явилась представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.12.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Ленд К" (далі - продавець, відповідач) та Фермерським господарством "Омельяненко" (далі - покупець, позивач) було укладено Договір № 69/20 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах цього Договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в строки та у порядку, передбачені цим Договором.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору продаж товару здійснюється партіями. Кількість, асортимент та ціна партій товару вказуються у рахунках-фактурах, видаткових накладних, інших супроводжуючих документах.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що зобов`язання продавця з поставки товару вважаються виконаними за фактом передачі товару покупцю. На підтвердження факту передачі товару оформлюються товарно-транспортна накладна та видаткова накладна на товар.

У пункті 2.4 Договору сторони погодили, що передача товару покупцю є фактом переходу права власності на товар від продавця до покупця та усіх ризиків, пов`язаних з товаром, незалежно від здійснення оплати.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за товар здійснюються на умовах: 100 % передоплати; оплати за фактом поставки, але не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з дня, наступного за днем поставки, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до цього Договору.

Згідно з п. 8.1 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За твердженнями позивача, відповідачем було виставлено рахунки-фактури № СФ-0000005 від 23.01.2020 на суму 1 085 169,60 грн та № СФ-0000006 від 23.01.2020 на суму 1 085 169,60 грн.

Як зазначає позивач, ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2 170 339,20 грн, що підтверджується належним чином засвідченою копією виписки по рахунку за 23.01.2020, проте відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, поставив товар (дизельне паливо у кількості 44 600 літрів) загальною вартістю 901 276,80 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, а також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 16 від 17.05.2021 про поставку 62 793,79 літрів дизельного палива у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (докази направлення вказаної вимоги відповідачу містяться в матеріалах справи), яка була залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару в повному обсязі не виконано, суму попередньої оплати вартості товару відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 1 269 062,40 грн заборгованості та 5 006,71 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати товару на рахунок відповідача грошових коштів у загальній сумі 2 170 339,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією виписки по рахунку позивача за 23.01.2020, з призначенням платежів: оплата за ДП згідно рах. № СФ-0000005 від 23.01.2020 та оплата за ДП згідно рах. № СФ-0000006 від 23.01.2020.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Суд встановив, що відповідачем було поставлено товар загальною вартістю 901 276,80 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-0000029 від 30.03.2020 на суму 361 723,20 грн, №РН-0000041 від 15.04.2020 на суму 361 723,20 грн та №РН-0000112 від 25.09.2020 на суму 177 830,40 грн, а також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 30.03.2020, від 15.04.2020 та від 25.09.2020.

За змістом статті першої Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, документами, які підтверджують як виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, так і виникнення у позивача зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару за Договором вартістю 1 269 062,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Як встановлено судом, умовами Договору не передбачено строку поставки товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу вимогу вих. № 16 від 17.05.2021 про поставку товару - 62 793,79 літрів дизельного палива у семиденний строк від дня її пред`явлення, проте вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару підтверджується матеріалами справи, доказів повернення суми попередньої оплати відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 269 062,40 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період (26.05.2021 - 12.07.2021) та встановлено, що він є арифметично вірним, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5 006,71 грн також є обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 269 062,40 грн заборгованості та 5 006,71 грн 3 % річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 19 111,04 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ленд К" (Україна, 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, 137; ідентифікаційний код: 40794762) на користь Фермерського господарства "Омельяненко" (Україна, 27130, Кіровоградська обл., Новоукраїнський район, с. Іванівка, вул. Шевченка, буд. 14 А; ідентифікаційний код: 24152329) заборгованість в розмірі 1 269 062 (один мільйон двісті шістдесят дев`ять тисяч шістдесят дві) грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 5 006 (п`ять тисяч шість) грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 111 (дев`ятнадцять тисяч сто одинадцять) грн 04 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.12.2021

Суддя О.В. Нечай