Рішення № 101735124, 07.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 м. КиївСправа № 910/13748/21

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛЕД";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕДЖИНГ УКРАЇНА";

про: стягнення 171.304,72 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЛЕД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕДЖИНГ УКРАЇНА" далі - відповідач) про стягнення 171.304,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання послуг автотранспортом та будівельною технікою з оператором (водієм) від 13.11.2020 № 13/11 ДУ (далі - Договір), що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 171.304,72 грн., з яких: 152.599,89 грн. - основна заборгованість, 10.385,15 грн. - пеня, 2.132,22 грн. - 3 % річних та 6.187,46 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13748/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням відсутності здійснення реєстрації позивачем податкових накладних. Також в поданому відзиві відповідач надав контррозрахунок заявлених до стягнення сум та заперечення на заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг автотранспортом та будівельною технікою з оператором (водієм) від 13.11.2020 № 13/11 ДУ (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги автотранспортом та будівельною технікою з оператором (водієм) (далі - техніка), зазначеною в додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною, з операторами (водіями), які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності відповідача, а відповідач приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.7 Договору визначено, що відповідач на протязі місяця веде розрахунок за надані послуги. Остаточний розрахунок за надані послуги відповідач здійснює протягом чотирьох банківських днів після підписання акту передачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Положеннями пункту 6.4 Договору передбачено, що за недодержання строків здійснення оплат, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від вартості неоплачених послуги у відповідності з даним Договором, за кожен день затримки платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, надав відповідачу послуги за Договором на загальну суму 1.215.601,02 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 30.11.2020 № ОУ-0000184 на суму 333.601,67 грн.;

- від 30.12.2020 № ОУ-0000194 на суму 185.600,93 грн.;

- від 30.12.2020 № ОУ-0000215 на суму 244.397,56 грн.;

- від 30.12.2020 № ОУ-0000216 на суму 300.001,50 грн.;

- від 29.01.2021 № ОУ-0000004 на суму 151.999,36 грн.

Проте, відповідачем здійснено погашення заборгованості частково в сумі 1.063.001,13 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 152.599,89 грн.

Розмір вказаної заборгованості також підтверджений актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2021, який підписаний сторонами скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 10.385,15 грн., а також та вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.132,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 6.187,46 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на суму 152.599,89 грн. підтверджена первинними документами, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню повністю в сумі 152.599,89 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2021, відповідачем несплачена заборгованість в сумі 152.599,89 грн., з яких:

- 600,53 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2020 № ОУ-0000216;

- 151.999,36 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2021 № ОУ-0000004.

Враховуючи положення пункту 3.7 Договору, першим днем прострочення грошового зобов`язання відповідача за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2020 № ОУ-0000216 на суму 600,53 грн. є 07.01.2021, а за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2021 № ОУ-0000004 на суму 151.999,36 грн. є 05.02.2021.

Враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені за вказаними актами є наступним:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2020 № ОУ-0000216 на суму 600,53 грн. - з 07.01.2021 по 07.07.2021;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2021 № ОУ-0000004 на суму 151.999,36 грн. - з 05.02.2021 по 05.08.2021.

При цьому, в поданому позивачем до суду розрахунку пені, останній зазначає початок періоду з 02.03.2021.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 9.508,15 грн., за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме:

Акт надання послугСума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (грн.)від 30.12.2020 № ОУ-0000216600,5302.03.2021 - 04.03.202136 %0,59від 30.12.2020 № ОУ-0000216600,5305.03.2021 - 15.04.2021426,5 %8,98від 30.12.2020 № ОУ-0000216600,5316.04.2021 - 07.07.2021837,5 %20,48від 29.01.2021 № ОУ-0000004151.999,3602.03.2021 - 04.03.202136 %149,92від 29.01.2021 № ОУ-0000004151.999,3605.03.2021 - 15.04.2021426,5 %2.273,74від 29.01.2021 № ОУ-0000004151.999,3616.04.2021 - 22.07.2021987,5 %6.121,62від 29.01.2021 № ОУ-0000004151.999,3623.07.2021 - 05.08.2021148 %932,82Загальна сума пені9.508,15 Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.132,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 6.187,46 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Заперечення відповідача викладені в поданому до суду відзиві судом відхилені, оскільки:

- податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та надає можливість віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту;

- зазначення сторонами спору в укладеному між сторонами спору Договорі про обов`язок позивача надати податкову накладну не має наслідком зміну характеру правовідносин з податкових на господарські;

- наявність/відсутність у відповідача можливості розпорядження податковим кредитом не стосується господарських відносин, що склалися на підставі укладеного між сторонами спору Договору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

До матеріалів справи позивачем додано договір про надання правової допомоги від 18.08.2021 № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Радченко О.В. та додаток до такого договору з гонораром успіху на суму 17.130,00 грн.

Так, об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 містяться наступні висновки: "Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.".

Проте, позивачем не подано до суду жодних доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що виключає розподіл витрат позивача на правову допомогу між сторонами спору.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕДЖИНГ УКРАЇНА" (Україна, 02192, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИРОПІЛЬСЬКА, будинок 19, ідентифікаційний код: 38729343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛЕД" (Україна, 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 22, ідентифікаційний код: 42514292) основну заборгованість в сумі 152.599 (сто п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 89 коп., пеню в сумі 9.508 (дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн. 15 коп., 3 % річних в сумі 2.132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 22 коп., інфляційні втрати в сумі 6.187 (шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.556 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 42 коп.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац