Рішення № 101735082, 06.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2021Справа № 910/12543/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк."

2)Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Укрпластик"

про стягнення 252 931, 39 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (надалі за текстом також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." (надалі за текстом також - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" (надалі за текстом також - відповідач-2) про солідарне стягнення 252 931,39 грн., з яких 241 139,65 грн. сума основної заборгованості, 6 611,94 грн. пені, 3 794,85 грн. інфляційних втрат та 1 384,95 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Укрпластик" своїх зобов`язань за Договором № 320 транспортного експедирування від 28.09.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажів, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів заборгованості як поручителів за Договором поруки № 7 від 20.01.2020 та Договором поруки № 8 від 28.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 позовну заяву залишено без руху.

18.08.2021 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/12543/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив; третій особі встановлений строк до 25.09.2021 подати пояснення щодо позову.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/12543/21 відповідачі, третя особа та позивач повідомлялися належним чином.

20.09.2021 до Господарського суду м. Києва, представником відповідача-1 було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 стверджує, що договір поруки, на підставі якого заявлені позовні вимоги є таким, що не набув чинності, оскільки не був підписаний усіма його сторонами, а також, одночасно стверджує, що строк дії договору поруки скінчився і будь-які зобов`язання за ним є припиненими згідно частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, додатково вказує на відсутність доказів виникнення основної заборгованості за Договором № 320 транспортного експедирування від 28.09.2015 та необґрунтованість нарахування позивачем пені, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

24.09.2021 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Будь-яких додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, у тому числі клопотань процесуального характеру чи пояснень третьої особи на час розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1", як експедитором та Приватним акціонерним товариством "Укрпластик", як замовником, укладено Договір № 320 транспортного експедирування (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, експедитор зобов`язався за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підпунктом 1.2.1. Договору встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків за цим Договором інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи.

Конкретні умови кожного транспортного експедирування узгоджуються сторонами в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними чистинами цього Договору (пункт 1.3. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору за здійснення передбачених цим Договором транспортно-експедиційних послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти в сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2. У випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, його вартість узгоджується сторонами у заявці.

Відповідно до пункту 8.3. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання цього Договору, строк його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше 3 років.

Окрім цього, в абзаці другому пункту 8.4. Договору сторони узгодили, що цей Договір може бути припинений/розірваний тільки після здійснення сторонами розрахунків, пов`язаних із його виконанням.

На підставі поданих замовником заявок: № 10/18-1187 від 30.10.2019, № 10/18-1201 від 04.11.2019, № 10/18-1246 від 05.12.2019 та № 10/18-1250 від 09.12.2019 експедитором, із залученням інших осіб, безпосередніх перевізників - фізичних осіб-підприємців, було організовано перевезення вантажу, доставка якого від місця завантаження до місця розвантаження (02002, м. Київ, вул. М.Раскової,1) підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними - CMR № 0009395150, № 004112, № 0009392118 та № 059862.

Відповідно до поданої замовником заявки №10/18-1187 від 30.10.2019, вартість фрахту становила 3 300,00 євро, згідно заявки №10/18-1201 від 04.11.2019 вартість фрахту становила 2 750,00 євро, згідно заявок №10/18-1246 від 05.12.2019 та №10/18-1250 від 09.12.2019 вартість фрахту становила 3 000,00 євро за кожну.

Вартість наданих експедитором послуг пов`язаних з перевезенням вантажу, згідно виставлених рахунків становить: рахунок на оплату № 3231 від 04.11.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1187 від 30.10.2019) - 90 934,20 грн.; рахунок на оплату № 3293 від 06.11.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1201 від 04.11.2019) - 75 517,35 грн.; рахунок на оплату № 3629 від 09.12.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1246 від 05.12.2019) - 78 960,84 грн. та рахунок на оплату № 3697 від 13.12.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1250 від 09.12.2019) - 78 727,26 грн.

Загальна вартість наданих послуг пов`язаних з перевезенням вантажу становить 324 139,65 грн.

Замовником було здійснено часткову оплату за надані послуги, а саме: 25.01.2021 (платіжне доручення №463 від 25.01.2021) сплачено частину заборгованості за рахунком №3221 від 04.11.2019 у розмірі 43 000,00 грн. та 09.03.2021 (платіжне доручення №751 від 09.03.2021) сплачено частину заборгованості за рахунком №3293 від 06.11.2019 у розмірі 40 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" перед позивачем становить 241 139,65 грн.

20.01.2020 між позивачем, відповідачем-2 та Приватним акціонерним товариством "Укрпластик" укладено Договір поруки №7 до Договору №320 транспортного експедирування від 28.09.2015 (надалі за текстом також - Договір поруки №7), згідно пункту 1.1. якого відповідач-2, як поручитель, зобов`язується відповідати перед позивачем, як кредитором за виконання всіх зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Укрпластик", як боржника, що виникли з Договору №320 транспортного експедирування від 28.09.2015, який був укладений між кредитором та боржником, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають із цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору поруки №7 визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки визначені Договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань, у розмірі визначеному у пункті 4.1. цього Договору.

Згідно пункту 3.1. Договору поруки №7, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно Договору у сумі, що визначена в порядку встановленому Договором, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки у розмірі до 900 000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 10.1. Договору поруки №7, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного Договору, окрім випадків визначених у статті 559 Цивільного кодексу України. Порука для відповідного забезпечення зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Окрім цього, 28.04.2020 між позивачем, відповідачем-1 (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел Ай Інвестмент", яке в подальшому було перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк.") та Приватним акціонерним товариством "Укрпластик" укладено Договір поруки №8 (надалі за текстом також - Договір поруки №8), згідно пункту 1.1. якого, відповідач-1, як поручитель, зобов`язується у повному обсязі відповідати перед позивачем, як кредитором, за виконання зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Укрпластик", як боржника, передбачених Договором №320 транспортного експедирування від 28.09.2015, що був укладений між кредитором і боржником.

Згідно пункту 3.1. Договору поруки №8 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов`язання за основним Договором у повному обсязі.

У пункті 5.1. Договору поруки №8, його сторони узгодили, що цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін й діє протягом строку дії основного Договору.

13.05.2021 позивач надіслав Приватному акціонерному товариству "Укрпластик" досудову вимогу № 699 від 13.05.2021 про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 241 139,65 грн.

05.07.2021 позивач надіслав відповідачу-2, як поручителю, згідно Договору поруки №7, письмову вимогу вих. № 30/06-2 від 30.06.2021 про сплату заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" на суму 241 139,65 грн.

Вказана вимога була отримана відповідачем-2 - 07.07.2021.

Також, 05.07.2021 позивач надіслав відповідачу-1, як поручителю, згідно Договору поруки №8, письмову вимогу вих. 30/06-1 від 30.06.2021 про сплату заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" на суму 241 139,65 грн.

Вказана вимога не була отримана відповідачем-1 та була повернута за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з тим, що боржник за Договором, а також жодний із відповідачів, які є поручителями не здійснили сплату заборгованості за надані експедиторські послуги, позивач звернувся до суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 основної заборгованості за Договором у розмірі 241 139,65 грн., пені у розмірі 6 611,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 794,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 384,95 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем-1 і відповідачем-2 виникли правовідносини пов`язані із договором поруки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Суд встановив, що між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Укрпластик" був укладений Договір, згідно якого позивач, у період з жовтня по грудень 2019 року надавав експедиторські послуги.

Згідно пункту 4.4. Договору сторони визначили, що підтвердженням повного виконання експедитором своїх зобов`язань щодо доставки вантажу, особі, визначеній у заявці, яка є невід`ємною частиною цього Договору, є товарно-транспортні документи: CMR (TTH, видаткові накладні), які мають бути оформлені належним чином відповідно до умов цього Договору та діючого законодавства України та своєчасно передані замовнику.

Таким чином, належне надання позивачем експедиторських послуг, згідно наданих заявок, підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними - CMR: № 0009395150, № 004112, № 0009392118 та № 059862.

Порядок оплати за надані послуги визначений сторонами у пунктах 4.1. та 4.3. Договору, зокрема узгоджено, що за здійснення передбачених цим Договором транспортно-експедиційних послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти в сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2. У випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, то його вартість узгоджується сторонами у заявці (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.3. Договору, зазначена в пункті 4.1. Договору, сума перераховується замовником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно із заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, зазначених в пунктах 2.9, 2.12, 2.14. та 2.15 цього Договору.

Замовник здійснив часткову оплату за надані послуги, зокрема, 25.01.2021 за рахунком №3221 від 04.11.2019 у розмірі 43 000,00 грн. та 09.03.2021 за рахунком №3293 від 06.11.2019 у розмірі 40 000,00 грн.

Враховуючи викладене, підтверджена заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" перед позивачем становить 241 139,65 грн., кінцевий термін сплати якої є таким, що настав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Укрпластик" порушено свої зобов`язання за Договором, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 3 статті 554 Цивільного кодексу України, особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки у Договорі поруки №7 та Договорі поруки №8 не визначено іншого порядку відповідальності поручителів за зобов`язання боржника, відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками і відповідають перед позивачем солідарно.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Укладені між позивачем та відповідачами Договір поруки №7 та Договір поруки №8 є чинними та передбачають своїм предметом відповідальність останніх за виконання всіх зобов`язань боржника, що виникли з Договору № 320 транспортного експедирування від 28.09.2015.

Відповідач-1 та відповідач-2, як поручителі, мають право висунути заперечення проти вимоги позивача, як кредитора, які міг би висунити боржник, однак відповідачами не подано до суду доказів належного виконання боржником своїх зобов`язань за Договором. Відтак відповідач-1 та відповідач-2, як поручителі зобов`язані відповідати перед позивачем за порушення Приватним акціонерним товариством "Укрпластик" своїх зобов`язань за Договором.

Твердження відповідача-1 про те, що Договір поруки №8 не набув юридичної сили, оскільки не був підписаний усіма його сторонами спростовується наданим позивачем примірником належно підписаного Договору поруки №8.

Стосовно строку дії договорів поруки і зокрема Договору поруки №8 суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1., вказаний договір поруки діє протягом строку дії основного Договору.

В свою чергу, згідно пункту 8.3. Договору, цей Договір діє до 31 грудня 2016 року з пролонгацією на термін до 31.12.2019, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання.

Окрім цього, у абзаці другому пункту 8.4. Договору, сторони узгодили, що цей Договір може бути припинений тільки після здійснення сторонами розрахунків, пов`язаних із його виконанням.

Отже, оскільки основний Договір не припинив свою дію, у зв`язку з відсутністю повного розрахунку за надані послуги, відповідно, укладені договори поруки, у тому числі Договір поруки №8 є діючими.

Також суд звертає увагу на те, що Договір поруки №8 був укладений позивачем та відповідачем-1 28.04.2020, тобто після 31.12.2019, що в свою чергу свідчить проте, що сторони Договору поруки №8 свідомо уклали такий договір з метою забезпечення вимог позивача, які були не виконані боржником за чинним Договором.

Заперечення відповідача-1 стосовно виникнення основної заборгованості також спростовуються матеріалами справи, факт належного надання позивачем експедиторських послуг підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, що узгоджується із положеннями пункту 4.4. Договору.

Відповідач-2 будь-яких заперечень проти вимог позивача про стягнення згідно Договору поруки №7 до суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 як поручителів заборгованості за Договором № 320 транспортного експедирування від 28.09.2015 у розмірі 241 139,65 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 пені у розмірі 6 611,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 794,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 384,95 грн., суд зазначає настуне.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2.Договору поруки №7 та пункту 1.1. Договору поруки №8, поручителі зобов`язуються у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань боржника, передбачених Договором.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 5.5. Договору сторонами встановлено, що за порушення строку, вказаного в пункті 4.2. цього Договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожний день прострочення.

Суд зауважує на те, що оскільки пункт 4.2. не стосується строків оплати, а врегульовує порядок визначення ціни послуг, то у відповідності до статті 213 Цивільного кодексу України, здійснюючи тлумачення Договору та порівнюючи різні його частин як між собою, так і зі змістом Договору загалом, до спільного застосування із пунктом 5.5. слід використосвувати положення пункту 4.3. Договору, який визначає строки проведення розрахунків. Також суд погоджується із поясненнями позивача, що при складанні Договору була допущенна технічна помилка в узгодженні його пунктів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені за Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 6 611,94 грн. за розрахунком позивача.

Окрім цього, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 3 794,85 грн. інфляційних втрат та 1 384,95 грн. 3% річних.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2, як поручителів, суми основної заборгованості за Договором у розмірі 241 139,65 грн., а також, 6 611,94 грн пені., 3 794,85 грн. інфляційних втрат та 1 384,95 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позові заявлено про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54 900,00 грн.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що ним 15.07.2021 укладено Договір про надання правової допомоги з адвокатом Василенко О.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3038, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 29.02.20216 № 53.

Згідно протоколу №1 погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг) (Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 15.07.2021), сторони узгодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить 2 700,00 грн. без урахування додаткових витрат, вартість участі адвоката у судовому засіданні становить: 5 000,00 грн. за одне судове засідання, 7 500,00 грн. за одне судове засідання в інших містах та області України.

З наданого детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, вбачається, що загальна вартість наданих послуг становить 54 900,00 грн.

Суд зазначає, що факт оплати не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду судової справи.

Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром фактично понесеними. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Тогджу проти Туреччини", заява № 27601/95, пункт 158, від 31.05.2005; "Начова та інші проти Болгарії", заяви №№ 43577/98 і 43579/98, пункт 175, ECHR 2005 VII; "Імакаєва проти Росії", заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; "Карабуля проти Румунії", заява № 45661/99, пункт 180, від 13.07.2010; "Бєлоусов проти України", заява № 4494/07, пункт 116, від 07.11.2013.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем-1 та відповідачем-2 не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на те, що у Договорі про надання правової допомоги від 15.07.2021 сторони визначили погодинну вартість послуг адвоката та надали до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які становлять 54 900,00 грн., суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є фактично понесеними, безвідносно до факту їх сплати та підлягають стягненню з відповідача-1 та відповідача-2.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк.", Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" про солідарне стягнення 252 931,39 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 1, ідентифікаційний код 42874645) та Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, село Люцерна(з), вул.Сонячна, будинок 9-А, ідентифікаційний код 13669236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Данила Галицького, будинок 12, квартира 125, ідентифікаційний код 38113552) 241 139 (двісті сорок одну тисячу сто тридцять дев`ять) гривень 65 коп. основної заборгованості, 6 611 (шість тисяч шістсот одинадцять) гривень 94 коп. пені, 3 794 (три тисячі сімсот дев`яносто чотири) гривні 85 коп. інфляційних втрат, 1 384 (одну тисячу триста вісімдесят чотири) гривні 95 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 1, ідентифікаційний код 42874645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Данила Галицького, будинок 12, квартира 125, ідентифікаційний код 38113552) 27 450 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 896 (одну тисячу вісімсот дев`яносто шість) гривень 98 коп. судового збору.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, село Люцерна(з), вул.Сонячна, будинок 9-А, ідентифікаційний код 13669236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Данила Галицького, будинок 12, квартира 125, ідентифікаційний код 38113552) 27 450 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 896 (одну тисячу вісімсот дев`яносто шість) гривень 98 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.12.2021.

Суддя С. В. Стасюк