Ухвала суду № 101735056, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.12.2021Справа № 916/3010/20за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"

про відстрочку виконання судового рішення у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до: 1. Одеської обласної ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

1. Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області

2. Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області

про скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Дарменко В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 в частині відмови у позові про визнання недійсним договору від 01.12.2011 та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, визнано недійсним договір оренди водного об`єкта місцевого значення (Барабойське водосховище), укладений 01.12.2011 між Одеською обласною радою та ТОВ "Одесарибгосп", щодо оренди Барабойського водосховища, загальною площею 351,9 га, розташованого на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області, зобов`язано ТОВ "Одесарибгосп" звільнити водний об`єкт - Барабойське водосховище, загальною площею 351,9 га, розташований на території Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області та повернути його Одеській обласній державній адміністрації. Здійснено розподіл судових витрат.

15.11.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп" надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення, у якій відповідач просить відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №916/3010/20.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, указана заява передана на розгляд судді Зеленіній Н.І.

Суд ухвалою від 19.11.2021 призначив розгляд заяви на 01.12.2021.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.

Розглянувши подану заяву суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп" посилається на той факт, що у квітні 2020 року було здійснено зариблення рибопосадковим матеріалом однорічок рослиноїдних риб та коропу, та на водоймі перебуває постійно природній нерест. Мінімальний термін після якого можна приступати до промислового вилову риби становить 3-4 роки. Наразі виконання рішення суду щодо повернення водойми може завдати заявнику значну матеріальну школу.

Заперечуючи проти відстрочення виконання рішення суду, прокуратур зазначає, що підстави для відстрочення виконання рішення відсутні та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві, заявник не додав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі. У заяві відповідач не зазначає, на який саме термін просить відстрочити виконання рішення, а у судовому засіданні представник відповідача просив відстрочити виконання рішення на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє стягувача можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання судового рішення у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп" про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп" про відстрочку виконання рішення у справі №916/3010/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 06.12.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна