Рішення № 101733789, 19.11.2021, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/122/21

Провадження № 2/355/420/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

за участю секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Баришівський районний відділ державної виконавчої служби ЦМУ МЮ про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до Баришівського районного суду Київської області з позовом, за яким просить зняти арешт з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №32126831.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.04.2012 державним виконавцем державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Качур Т.М., винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 32126831.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а тому Баришівською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 460/2019 номер у спадковому реєстрі 65250169, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, де спадкоємцем після смерті сина є його мати, ОСОБА_1 . В подальшому позивач звернулася до Баришівського ВДВС про надання інформації щодо виконавчого провадження № 32126831 та звільнення майна з-під арешту, де зазначено, що 11.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3929 виданого 13.12.2011 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно боргу в сумі 300834, 91 грн.. 11.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису обтяження 12388677).

26.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі с п. 2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» разом з оригіналом виконавчого документу повернуто стягувачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

У зв`язку з вказаним просить позовні вимоги задовільнити.

Позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала повністю.

Представник відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Про причину неявки до суду не повідомляли.

Від представника відповідача Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, проти зняття арешту з майна не заперечував.

Відповідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1,3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією про смерть Серії НОМЕР_1 . (а.с 4)

Листом Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ) від 29.10.2020 № 15036 вказано, що 11.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису обтяження : 12388677). Водночас, 26.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та разом з оригіналом виконавчого документу повернуто стягувачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та інших рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).

За змістом частин першої та другої статті 40 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

В свою чергу порядок зняття арешту з майна закріплений статтею 59 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Зокрема, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені в частині четвертій вказаної норми Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).

Важливим в даних правовідносинах є те, що стаття 59 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи.

Особливістю ситуації, що розглядається є те, що із скаргою у виконавчому провадженні мають право звернутись сторони виконавчого провадження (стаття 447 ЦПК).

Проте згідно із матеріалами справи, позивач не є стороною виконавчого провадження, яке взагалі відсутнє на виконанні у відповідача, що є підставою для вирішення спору із застосуванням положень статті 59 Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Крім того, положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 ЦПК кожній особі гарантовано право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На думку Суду іншої ефективної процедури для захисту прав позивача в даних правовідносинах не передбачено, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

В підтвердження вказаної позиції Суд також звертає увагу на положення Загальної декларації прав людини 1948 року, якою передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

За правовою позицією Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

За таких обставин, з врахуванням принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), саме дана процедура судового розгляду може бути єдиним ефективним засобом по відновленню порушених прав позивача.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вказаних обставин слід солідарно стягнути з відповідачів ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Баришівського районного відділу відділ державної виконавчої служби ЦМУ МЮ судовий збір у розмірі 908, 00 гривень

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Баришівський районний відділ державної виконавчої служби ЦМУ МЮ про зняття арешту, задовольнити.

Зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 32126831 (обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції, код 34976875).

Стягнути солідарно з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (місцезнаходження: вул. Фізкультури, 28Д м. Київ, Код ЄДРПОУ 36789421) та Баришівського районного відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (місцезнаходження:вул. Київський шлях, 19а, смт. Баришівка Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ:34976875) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок на наступний рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України ( ЕАП) 899998

Номер рахунку : UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Баришівський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.12.2021.

Суддя В.Червонописький