Ухвала суду № 101730563, 08.12.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.12.2021

ЄУН 337/7094/21

Провадження №2/337/3336/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,

В С Т А Н О В И В:

07.12.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття арешту та припинення обтяження нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, який був накладений постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Азаровим Д.Д. від 24.04.2019 року в межах виконавчого провадження за ЄДРВП 19820046.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на виконанні державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження №19820046, відкрите на підставі виконавчого листа №2-593, який виданий 05.05.2010 року Токмацьким районним судом Запорізької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.03.2010 року і до повноліття дитини. В межах цього виконавчого провадження 24.04.2019р. державним виконавцем накладено арешт на його нерухоме майно. Оскільки заборгованість із сплати аліментів, яка існувала на дату винесення постанови про арешт майна, повністю погашена, а арешт майна не знято, позивач просить зняти арешт та припинити обтяження його нерухомого майна.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви вважає, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), зазначивши, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

Отже, оскільки позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суд приходить до висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі за даною позовною заявою слід відмовити, оскільки арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Керуючись: ст.2, 4, 19,186,258-260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власним майном- відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами надіслати позивачу.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова