Ухвала суду № 101730545, 08.12.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.12.2021

ЄУН 337/7086/21

Провадження №2/337/3331/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації «Товариство човновласників «НЕПТУН-11», третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в особі відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області, про визнання недійсним рішень загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» від 27 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «НЕПТУН-11», оформлене протоколом №3 від 27 листопада 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2021р. загальні збори членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» були проведені із порушенням порядку їх скликання, а саме без належного повідомлення всіх членів Товариства; рішення загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11», оформлене протоколом №3 від 27 листопада 2021 року, прийнято за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та прийняття рішення.

Позивачка вважає, що прийняте рішення є незаконним, порушує її права, а саме право щодо її участі, як члена Громадської організації, в управлінні вказаною юридичною особою та можливості обрання до складу її керівних органів.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви вважає, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст.15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).

У ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим ст.20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень ст.167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19).

За змістом ч.1, ч.2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, належать до господарських відносин (ст. 2, ч. 6 ст. 3 ГК України).

З 28 березня 2014 року - часу внесення змін до п. 4 ч.1 ст. 12 ГПК України у редакції підпункту 1 п. 3 Закону України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 28 березня 2014 року, процесуальний закон відніс до юрисдикції господарського суду розгляд справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зробила висновок, що громадське об`єднання (громадська організація) є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній). Члени громадської організації мають право брати участь в управлінні товариством, обирати та бути обраними до органів управління товариством, одним з яких є голова правління, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено статутом такої громадської організації. Оскільки у вказаній справі підставою для звернення особи з позовом було визнання незаконним рішення зборів товариства про звільнення з посади голови правління товариства через недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання і проведення загальних зборів товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, тому спір у цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належав до корпоративних спорів і, відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що Громадська організація «Товариство човновласників «НЕПТУН-11» є юридичною особою з дати її державної реєстрації за кодом ЄДРПОУ 20499645, має майно, має право на рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням, про що зазначено у статуті.

Позивач ОСОБА_1 , як член вказаної Громадської організації, оскаржує рішення Загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «НЕПТУН-11», оформлене протоколом №3 від 27 листопада 2021 року, яким, зокрема, обрано Голову Ради Товариства, визначено кількісний склад Ради Товариства та обрано членів Ради Товариства, визначено особу, уповноважену на проведення державної реєстрації змін до відомостей про громадське об`єднання, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Спір стосується захисту її прав як члена Громадської організації, порушеного, на її думку, діяльністю, управлінням юридичної особи, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки є спором корпоративним.

Таким чином вказана справа відноситься до юрисдикції господарського суду.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкриті провадження у справі та роз`яснити позивачеві, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Водночас, разом з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) проведення державної реєстрації змін до відомостей про Громадську організацію «Товариство човновалсників «Нептун-11», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських Формувань, в тому числі до установчих документів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства заява про забезпечення позову, яка подана одночасно з подачею до суду позову.

Керуючись ст. 152, 186, 260, 261, 353, 354 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Товариство човновласників «НЕПТУН-11», третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в особі відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Запорізькій області, про визнання недійсним рішень загальних зборів членів Громадської організації «Товариство човновласників «Нептун-11» від 27 листопада 2021 року - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами та заявою про забезпечення позову, надіслати позивачу.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення до господарського суду за правилами положень ГПК України в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова