Рішення № 101728580, 07.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Київ № 640/17542/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруПриватний нотаріус ОСОБА_4проскасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, приватного нотаріуса ОСОБА_4 (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про задоволення скарги від 22.07.2020 за № 2501/5, № 2503/5, № 2505/5;

- скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, проведені 23.07.2020 відповідно до наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги від 22.07.2020 за № 2501/5, № 2503/5, № 2505/5 щодо ТОВ «ДЕЛЬТА-КОМПАНІ», ТОВ «ЛЕРОС», ТОВ «СПЕЦМЕДКОМПЛЕКТ»;

- поновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційні дії:

від 09.07.2020 № 10721070017043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»;

від 10.07.2020 № 10721070018043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»;

від 09.07.2020 № 10681070005039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»;

від 10.07.2020 № 10681070006039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»;

від 09.07.2020 № 10721070017043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»;

від 10.07.2020 № 10721070018043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що накази Міністерства юстиції України від 22.07.2020 за № 2501/5, № 2503/5, № 2505/5 є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та грубо порушують норми права. Зокрема позивач зазначає, що 08.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос», ТОВ «Спецмедкомплект», у відповідності до яких одноособовим власником вищевказаних товариств став ОСОБА_1 ; 13.07.2020 ОСОБА_2 було подано скарги на дії державного реєстратора № 19589-33-20, № 19601-33-20, № 19598-33-20 до Міністерства юстиції України; 16.07.2020 ОСОБА_1 як одноособовим засновником та керівником ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект» було подано заперечення на скарги ОСОБА_2 та ухвалу про відкриття провадження у справі № 906/837/20.

Позивач акцентує увагу на тому, що відповідачем було грубо порушено порядок розгляду скарг, зокрема, Міністерство юстиції України мало відмовити у задоволенні скарги у зв`язку із наявністю інформації про судове провадження між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; також у безпосередньо самих скаргах була відсутня будь-яка інформація про судові спори з порушеного у скарзі питання; відтак, відповідач не переконався та не дослідив скарги ОСОБА_2 , а почав незаконний розгляд скарг в порушення, зокрема, ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Також позивач акцентував увагу і на тому, що Міністерство юстиції України мало відмовити у задоволенні скарг, оскільки вони оформлені без дотримання обов`язкових вимог, а саме не вказана інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; натомість з доданої до заперечень ухвали вбачається, що у справі № 906/837/20 розглядається спір щодо купівлі-продажу корпоративних прав та правомірності переходу частки у статутному капіталі ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

07.08.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято до провадження (суддя Пащенко К.С.) адміністративну справу № 640/17542/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

16.09.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до відомостей з ЄДР приватним нотаріусом ОСОБА_4 проведено реєстраційні дії, за результатами яких змінено склад учасників, керівника та місцезнаходження ТОВ «Спецмедкомплект», проте в подальшому такі дії було оскаржено до Міністерства юстиції України, оскільки акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Спецмедкомплект» було підписано 27.03.2020 ОСОБА_3 , проте, довіреність, яка міститься у справі видана лише 08.07.2020; відтак, на момент підписання акту приймання-передачі частки у ОСОБА_3 були відсутні повноваження на підписання акту, тому він (акт) не може вважатися належним документом у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; аналогічні ситуації склалися і з ТОВ Лерос» та ТОВ «Дельта-Компані».

Також відповідач вказав, що скасування наказів з одних лише формальних підстав не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості, оскільки ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом ладних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків, формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом ОСОБА_4 проведено наступні реєстраційні дії щодо ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект»: 1) від 09.07.2020 № 10721070017043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 2) від 10.07.2020 № 10721070018043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 3) від 09.07.2020 № 10681070005039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 4) від 10.07.2020 № 10681070006039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 5) від 09.07.2020 № 10721070017043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 6) від 10.07.2020 № 10721070018043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

13.07.2020 ОСОБА_2 подані скарги до Міністерства юстиції України (зареєстровані за № 19589-33-20, № 19601-33-20, № 19598-33-20).

За результатами розгляду вказаних скарг Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України рекомендувала скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії 1) від 09.07.2020 № 10721070017043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 2) від 10.07.2020 № 10721070018043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 3) від 09.07.2020 № 10681070005039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 4) від 10.07.2020 № 10681070006039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 5) від 09.07.2020 № 10721070017043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; 6) від 10.07.2020 № 10721070018043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Наказом Міністерства юстиції України від 22.07.2020 № 2501/5 скаргу ОСОБА_2 від 13.07.2020 задоволено частково та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 09.07.2020 № 10721070017043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» та від 10.07.2020 № 10721070018043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Наказом Міністерства юстиції України від 22.07.2020 № 2503/5 скаргу ОСОБА_2 від 13.07.2020 задоволено частково та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 09.07.2020 № 10681070005039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» та від 10.07.2020 № 10681070006039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Наказом Міністерства юстиції України від 22.07.2020 № 2505/5 скаргу ОСОБА_2 від 13.07.2020 задоволено частково та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 09.07.2020 № 10721070017043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» та від 10.07.2020 № 10721070018043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Не погоджуючись із правомірністю винесення наказів від 22.07.2020 за № 2501/5, № 2503/5, № 2505/5, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у редакції, яка була чинною на момент проведення спірних реєстраційних дій, державний реєстратор: приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення (крім рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги стосовно державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які здійснюють свою діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Часиною 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника; 3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру; 4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Відповідно до п. 6 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Отже, п. 3-1 ч. 5 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено такий обов`язковий складовий елемент скарги як відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру.

Натомість, оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом, є підставою для відмови у задоволенні такої скарги.

Відповідно до п. 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції; б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів; в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із текстів скарг до Міністерства юстиції України, у цих скаргах зазначено, що судовий спір між тими самими сторонами щодо предмету скарги відсутній.

Судом встановлено, що всі три скарги подавалися до Міністерства юстиції України 13.07.2020 через онлайн сервіс.

В подальшому до Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скарги, у яких вказано, що у Господарському суді Житомирської області розглядається справа за № 906/837/20 за позовною заявою ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект» до ОСОБА_2 стосовно купівлі-продажу корпоративних прав вказаних товариств (ухвала про відкриття провадження у справі № 906/837/20 від 16.07.2020).

Суд з цього приводу зазначає, що скарги по формі відповідають вимогам ч. 5 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та в них чітко зазначено, що судовий спір між тими самими сторонами щодо предмету скарги відсутній.

До того ж, скаржнику, який подав скарги 13.07.2020 не могло бути відомо про наявність спору, провадження в якому відкрито тільки 16.07.2020, тобто через 3 дні після факту подачі скарг до Міністерства юстиції України.

Відтак, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що скарга не відповідає формі та змісту, які визначені ч. 5 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Щодо тверджень позивача про те, що Міністерство юстиції України повинно було відмовити скаржнику у задоволенні скарги у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави, то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Отже, Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги за умови, що існує судове провадження, яке тотожне по суті заявленим вимогам до Міністерства юстиції України, тобто збігаються сторони, предмет і підстави.

Законодавець запроваджуючи процедуру оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або суду фактично запровадив процедуру досудового оскарження, отже якщо позивач не дочекавшись реалізації процедури досудового вирішення спору, звернувся з тими самими вимогами за захистом до суду, то зазначене зобов`язує Міністерство юстиції України відмовити у задоволенні скарги при наявності інформації про такі судові провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме скарг, поданих ОСОБА_2 , як керівником ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект», їх предметом є скасування реєстраційних дій від 09.07.2020 № 10721070017043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; від 10.07.2020 № 10721070018043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; від 09.07.2020 № 10681070005039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; від 10.07.2020 № 10681070006039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; від 09.07.2020 № 10721070017043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»; від 10.07.2020 № 10721070018043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Що ж стосується судового провадження № 906/837/20, то воно відкрите за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Два салона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Електролюкс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рикито Інтернешинал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Партс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Легітайм-Грін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмедкомплект», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Вест-Пром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Маркет-М» до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав дійсними.

В ухвалі Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 9901/349/21 (адміністративне провадження № П/9901/349/21) міститься висновок про те, що позови, в яких не співпадають сторони, але які ґрунтуються на тих самих підставах і містять ті самі вимоги (предмет позову) є аналогічними.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Суд підкреслює, що у розумінні процесуального закону предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.

Відтак, суд доходить до висновку, що вимоги, порушені у скаргах, не є тотожними тим, які заявлені у судовому провадженні № 906/837/20, оскільки у скаргах порушено питання про скасування реєстраційних дій, а у судовому провадженні визнається дійсність договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариств з обмеженою відповідальністю «Лерос», «Дельта-Компані», «Два салона», «Електролюкс», «Рикито Інтернешинал», «Імпорт Партс», «Легітайм-Грін», «Спецмедкомплект», «ТД Вест-Пром», «Сіті Маркет-М», які укладені 08.07.2020.

З огляду на вищевикладене, Міністерство юстиції України правомірно розглянуло скарги ОСОБА_2 , оскільки обізнаність Міністерства юстиції України про судове провадження № 906/837/20, без відповідного предмета і тієї самої підстави, не повинно було стати передумовою для відмови у задоволенні скарг.

Щодо розгляду скарг по суті, то суд акцентує вагу на тому, що колегією Мін`юсту встановлено, що під час проведення спірних реєстраційних дій, по зміні складу учасників ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект» приватному нотаріусу було надано певний пакет документів, серед яких довіреність від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 08.07.2020 за № 179.

В ході аналізу інформації та документів Мін`юст встановив, що для проведення реєстраційних дій щодо зміни складу засновників було надано акти приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект» від 27.03.2020, які підписані від імені ОСОБА_2 представником ОСОБА_3 (за довіреністю від 08.07.2020).

Оскільки в матеріалах судової справи відсутні будь-які докази щодо відчуження часток у статутному капіталі ТОВ «Дельта-Компані», ТОВ «Лерос» та ТОВ «Спецмедкомплект» (договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі часток, довіреності, документи, які підтверджують розрахунок за придбані частки тощо), то у суду відсутня можливість дослідити правомірність винесення рішень Мін`юсту по суті.

До того ж, позивач як на підставу скасування наказів Міністерства юстиції України посилається виключно на процедурні порушення, які існували на його думку під час розгляду скарг, натомість правомірність винесення наказів та оформлення висновків по суті не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на все викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та скасування наказів Міністерства юстиції України про задоволення скарг від 22.07.2020 за № 2501/5, № 2503/5, № 2505/5. Відтак, не підлягають скасуванню і реєстраційні дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, проведені 23.07.2020 відповідно до наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги від 22.07.2020 за № 2501/5, № 2503/5, № 2505/5 щодо ТОВ «ДЕЛЬТА-КОМПАНІ», ТОВ «ЛЕРОС», ТОВ «СПЕЦМЕДКОМПЛЕКТ».

Позовні вимоги про поновлення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційних дій від 09.07.2020 № 10721070017043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», від 10.07.2020 № 10721070018043743 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», від 09.07.2020 № 10681070005039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», від 10.07.2020 № 10681070006039974 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», від 09.07.2020 № 10721070017043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», від 10.07.2020 № 10721070018043379 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то не підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити понвістю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко