Рішення № 101727344, 08.12.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/4832/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання С.С.Онисько, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, Управління у Берегівському районі Головного управління держгеокадастру про скасування та визнання недійсним державного акту на право власності-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у Виноградівський районний суд із позовною заявою до Виноградівської міської ради, Управління у Берегівському районі Головного управління держгеокадастру про скасування та визнання недійсним державного акту на право власності.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач ввказує, що він перебував в шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 06.07.2011р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управлінню юстиції Закарпатської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Боржавської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

Під час проживання у шлюбі, ОСОБА_3 отримала 2(два ) рази безкоштовно у приватну власність ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а саме: на підставі рішення Боржавської сільської ради від 11.12.2007р. 11-сесії 5-го скликання №62 їй було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на підставі якого було вироблено Держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №541840, виданий Відділом земельних ресурсів у Виноградівському районі від 20.12.2007р. та було присвоєно кадастровий номер 2121280301:00:005:0009.

Окрім того на підставі рішення Оноцької сільської ради від 26.02.2009р. 21-сесії 5- го скликання №176 їй було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на підставі якого було вироблено Держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №032751, виданий Управлінням Держкомзему у Виноградівському районі від 01.12.2009р. та даній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2121283601:00:006:0010.

З приводу повторної передачі безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку видачі ОСОБА_3 листом Виноградівської міської ради Закарпатської області за №02- 21/3098 від 14.09.2021р. було повідомлено, що в 2009 році не діяла Єдина загальна база земельних ділянок наданих в приватну власність (земельний кадастр), а тому виконкомом Оноцької сільської ради було помилково надано безкоштовна друга земельна ділянка ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, позивач, як спадкоємець не має права на прийняття від спадкодавця отриманої в незаконний нею спосіб земельної ділянки, а скасувати рішення органу місцевого самоврядування можливо тільки в судовому порядку, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 26.02.2009р. 21-сесії 5-го скликання №176, яким було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 , а також визнати недійсним та скасувати Держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №032751, виданий Управлінням Держкомзему у Виноградівському районі від 01.12.2009р. з кадастровим номером 2121283601:00:006:0010 виданий на ім`я ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, проте в подали до суду заяву від 07.12.2021р., в якій просили справу розглянути без них, свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просили такі задоволити.

Представник відповідача- Головне управління держгеокадастру у Закарпатській області, також будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи у суді в судове засідання не з`явився, проте подав 07.12.2021р. Відзив на позов, в якому у позові просив відмовити, посилаючись на те, що позов заявлений до неналежного відповідача, а також позивачем до позову не додано відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину, а відтак позивач не довів належними та достовірними доказами належних правових підстав для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Представник відповідача- Виноградівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи у суді, в судове засідання не з`явився, заяв та клопотання про відкладення розгляду справи не надав, не надав також відзиву на позов, а відтак суд вважає за можливе справу розглянути у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З матеріалів справи вбачається, що під час проживання позивача у шлюбі з ОСОБА_3 остання два рази безкоштовно отримала у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а саме: на підставі рішення 11 сесії 5-го скликання Боржавської сільської ради від 11.12.2007 №62 їй було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га кадастровий номер 2121280301:00:005:0009, розташовану по АДРЕСА_1 , на підставі якого було виготовлено держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 541840 від 20.12.2007р. та на підставі рішення 21 сесії 5-го скликання Оноцької сільської ради від 26.02.2009р. № 176 їй було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 2121283601:00:006:0010 розташовану по АДРЕСА_2 , на підставі якого було виготовлено держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 032751 від 01.12.2009р., який позивач просить скасувати та визнати незаконним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на лист Виноградівської міської ради Закарпатської області від 14.09.2021р. за № 02-21/3098, згідно якого зазначено, що в 2009р. не діяла Єдина загальна база земельних ділянок наданих в приватну власність (земельний кадастр), а тому виконкомом Оноцької сільської ради було помилково надано безкоштовно другу земельну ділянку ОСОБА_3 , а відтак позивач вважає, що він як спадкоємець не має права на прийняття від спадкодавця отриманої в незаконний нею спосіб земельної ділянки, а скасувати рішення органу місцевого самоврядування можливо тільки в судовому порядку, у зв`язку з чим і просить задоволити його позов.

Між тим, перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений статтею 140 Земельного кодексу України.

Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Зазначений перелік є вичерпним.

Проте, як вбачається з матеріалів позову, позивачем до даної позовної заяви не додано відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину, що стало підставою для звернення до суду.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до статті 2 якого встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (надалі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 вказаного Закону Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про: 1) нерухоме майно та його ціну (вартість) (у тому числі ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - для об`єктів нерухомого майна, яким присвоєно ідентифікатор до реєстрації відповідного речового права); 2) право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; 3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень.

Частиною першою статті 14 Закону визначено таку підставу для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи як скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 14 вказаного Закону у разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

Згідно з частиною третьою статті 26 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи з вищенаведеного, вищезгаданими положеннями закріплений порядок та підстави для проведення державної реєстрації змін в частині припинення права власності на земельну ділянку.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 79 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (частини четверта та шоста статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Аналізуючи вказані норми слід відмітити, що до виключних повноважень державного кадастрового реєстратора, зокрема належить і вирішення питання щодо

скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки під державною реєстрацією земельної ділянки розуміється внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Статтею 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, відповідно до частини десятої якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з пунктами 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 6 Закону).

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (ч.7 ст.9 Закону).

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок закріплені пунктом 114 вказаного Порядку, зокрема, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини шостої статті 16 вищевказаного Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Виходячи з вищенаведеного, для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні належні правові підстави.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Окрім того, суд погоджується з позицією Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неналежного відповідача в даному спорі.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.05.2021р. №248, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області.

Відповідно до пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку.

Спірні правовідносини регламентовано нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), Цивільного кодексу України, Законами України "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, тощо.

Виникнення, зміна та припинення земельних відносин відбувається з підстав, визначених законодавством, зокрема, на підставі договорів та інших угод, передбачених законом, а також тих, що не передбачені законом, але не суперечать йому; на підставі актів державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків, судових рішень, які встановлюють земельні права та обов`язки; інших подій, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені, зокрема, статтею 116 ЗК України, згідно з частинами першою та другою якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із статтею 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно із Законом державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою актів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 6 Закону систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав є Міністерство юстиції України та його територіальні органи, суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Внесення відомостей та надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначаються Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Порядком доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (із змінами).

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

На сьогодні реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється органами державної реєстрації прав Міністерства юстиції України відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, з вищенаведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є неналежним відповідачем в даному судовому процесі.

Належними сторонами в цивільному процесі будуть суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Тоді неналежними сторонами будуть ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Стаття 175 ЦПК зобов`язує особу, яка порушує процес, зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов`язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем, а разі якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного із них.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), від 28 квітня 2021 року справа № 707/2-1006/2011 провадження № 61 -5425св20).

На даний час Держгеокадастр, його структурні підрозділи та посадові особи - державні кадастрові реєстратори здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; веде поземельні книги та видає Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Відомості до Державного земельного кадастру вносяться у відповідності до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051.

Відповідно до статті 9 закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

При цьому слід зауважити, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що вимога позивача щодо скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №032751, виданого 01.12.2009р. громадянці ОСОБА_3 з кадастровим номером 2121283601:00:006:0010 адресована до неналежного відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.116,125,126,140 Земельного кодексу України, ст.ст.1,9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,144,223,259,263-265 ЦПК України, суд:

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, Управління у Берегівському районі Головного управління держгеокадастру про скасування та визнання недійсним державного акту на право власності- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта