Рішення № 101725537, 08.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3236/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 № 0250961303; 03.12.2018 № 0250971303; від 03.12.2018 № 0252221303;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 № Ф-2132-51та від 03.12.2018 № 0252211303.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що документальна планова виїзна перевірка, за результатом складення акта якої були сформовані спірні податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги, не могла бути проведена, позаяк Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII продовжено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2018 року.

Відповідачем 07.10.2021 до суду подано відзив на позовну заяву, у якій просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що дія мораторію на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, встановленого статтею 2 Закону № 1728-VІІІ не поширювалася на заходи контролю, які здійснювалися органами державної фіскальної служби, зокрема і щодо проведення податкових перевірок, а тому дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо призначення та проведення перевірки були законними та обґрунтованими.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 закрито провадження у справі № 560/3236/21.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Петричковича А. І. від 27.09.2021 у справі № 560/3236/21. Передано справу № 560/3236/21 для виконання вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2021 справу № 560/3236/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до свого провадження суддею Гнап Д. Д..

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 29.03.2000 є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області на підставі статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 розділу IV Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 2720 від 19.09.2018 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік провело документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1611/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 05.11.2018, відповідно до якого встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0250961303, № 0250971303, № 0252221303 від 03.12.2018 і податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 № Ф-2132-51 та від 03.12.2018 № 252211303.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними звернувся до суду.

Підставою позову є порушення Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», в якому зазначається, що мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжено до 31 грудня 2018 року.

Податкові повідомлення-рішення № 0250961303, № 0250971303, № 0252221303 від 03.12.2018 і податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 № Ф-2132-51 та від 03.12.2018 № 252211303 по суті виявлених порушень були предметом судового розгляду у справі № 560/389/19.

Рішенням від 20.10.2020 року у справі № 560/389/19, яке набрало законної сили, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

З 1 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII (далі - Закон № 2246-VIII), пунктом 9 «Прикінцевих положень» якого внесено зміни до Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 № 1728-VIII (далі - № 1728-VIII) та подовжено на 2018 рік дію мораторію на перевірки господарської діяльності.

Статтею 2 Закону № 1728-VIII встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 6 Закону № 1728-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 6 у редакції Закону № 2246-VIII, яка діє з 1 січня 2018 року).

На виконання зазначених законодавчих приписів постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 18 грудня 2017 року затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Одним із таких органів є ДФС та її територіальні органи.

Відповідно до статті 1 Закону № 1728-VIII у цьому законі терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)", "органи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

З огляду на наведене, визначаючи сферу застосування Закону № 1728-VIII в частині суб`єктів, які здійснюють заходи контролю та їх видів, слід звернутися до Закону № 877-V.

У значенні, наведеному в статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У статті 2 Закону № 877-V визначено сферу його дії. Так, частина четверта зазначеної статті встановлює, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Отже, Закон № 877-V встановлює застереження щодо поширення його норм на проведення заходів контролю, зокрема органами Державної фіскальної служби. У цьому випадку, застосування норм Закону № 877-V здійснюється лише з урахуванням особливостей спеціального нормативно-правового акта, який регулює податкові правовідносини, а саме Податкового кодексу України, який є системоутворюючим у сфері податкового регулювання.

Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України).

Стаття 3 Податкового кодексу України встановлює, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та / або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

У пункті 40.1 статті 40 Податкового кодексу України встановлено, що цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

З аналізу наведених правових норм у їх сукупності вбачається, що питання оподаткування та адміністрування податків і зборів є нерозривними та взаємопов`язаними.

Разом з тим, термін «державний нагляд (контроль)» у визначенні Закону № 877-V не може бути розповсюджений на поняття адміністрування податків і зборів, наведеного у підпункті 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. За відсутності у відповідному нормативно-правовому акті, зокрема у Законах № 877-V, № 1728-VIII, прямого посилання на порядок здійснення органами ДФС України адміністрування податків і зборів, у тому числі шляхом проведення перевірок, враховуючи положення статей 1, 3, 5, 7, 41 Податкового кодексу України у їх сукупності та взаємозв`язку, застосуванню підлягають саме норми Податкового кодексу України.

Оскільки, ні Законом № 1728-VIII, ні Законом № 2246-VIII не вносились зміни до Податкового кодексу України, яким керувався відповідач під час виконання контролюючих функцій, як і не містять зазначені закони посилань щодо зміни порядку здійснення органами ДФС України контролюючих заходів у вигляді перевірок, то Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не підлягає застосуванню до податкових правовідносин, які врегульовані Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 808/929/18, від 11 березня 2019 року у справах № 820/238/18, № 806/1195/18, від 11 квітня 2019 року у справі № 802/853/18-а, від 14 вересня 2021 у справі № 826/11557/18.

Оскільки у межах спірних правовідносин оскаржені податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги підлягали оцінці лише в частині можливості здійснення податкової перевірки контролюючим органом, на підставі акту якої вони прийняті, суд дійшов висновку про відсутність поширення на спірні правовідносини обмежень, встановлених Законом № 1728-VIII.

За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 грудня 2021 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43005393)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап