Рішення № 101724451, 08.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/7556/21

08 грудня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до розрахунку загального страхового стажу періоди роботи з вересня 1985 року по березень 1986 року у колгоспі "Більшовик" с. Раштівці Гусятинського (зараз Чортківського) району Тернопільської області та період роботи з квітня 1986 року по грудень 1999 року у колгоспі ім. Щорса "Галичина", селянської спілки " Галичина ", ТзОВ "Галичина" в с. Новий Нижбірок Гусятинського (зараз Чортківського) району Тернопільської області,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до розрахунку загального страхового стажу періоди роботи з вересня 1985 року по березень 1986 року у колгоспі "Більшовик" с. Раштівці Гусятинського (зараз Чортківського) району Тернопільської області та період роботи з квітня 1986 року по грудень 1999 року у колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці " Галичина ", ТзОВ "Галичина" в с. Новий Нижбірок Гусятинського (зараз Чортківського) району Тернопільської області та призначити пенсію по інвалідності відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", провівши перерахунок пенсії з 26 травня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи і при зверненні до відповідача із заявою про зарахування вказаних періодів роботи їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в архівних довідках про трудовий стаж №443, 444, виданих 06 травня 2021 року Гусятинським трудовим архівом на її ім`я про роботу у колгоспі "Більшовик" с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області за 1985-1986 роки, колгоспу ім. Щорса, "Галичина", селянської спілки "Галичина", ТзОВ "Галичина" с. Новий Нижбірок Гусятинського району Тернопільської області за 1986-1999 роки, допущено розбіжності у написанні імені та по-батькові , що не відповідає паспортним даним.

Про наявність в позивача більш як 30-річного стажу роботи свідчать подані відповідачу документи, а саме трудова книжка, архівні довідки, відомості з Реєстру застрахованих осіб, диплом про навчання в технікумі.

Тому не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень - відповідача та вважає, що даною відмовою порушено її конституційні права на соціальний захист, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У визначений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 26.05.2021 ОСОБА_1 звернулась в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №3661-3593/1-02/8-1900/21 від 07.07.2021 позивачу повідомлено про незарахування до страхового стажу періодів роботи з вересня 1985 року по березень 1986 року та з квітня 1986 року по грудень 1999 року.

З посиланням на норми чинного законодавства України вказує, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в колгоспі "Більшовик" з вересня 1985 року по березень 1986 року та в колгоспі ім. Щорса з квітня 1986 року по грудень 1999 року, оскільки в архівних довідках про трудовий стаж №443 від 06.05.2021, №444 від 06.05.2021, №445 від 06.05.2021, виданих Комунальною архівною установою "Трудовий архів Гусятинської селищної ради", зазначено, що в архівних документах за вказані роки містяться відомості на ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивача, а саме не зазначено по-батькові.

06.12.2021 позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 з 08.04.2021 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №3661-3593/1-02/8-1900/21 від 07.07.2021 позивачу повідомлено про незарахування до страхового стажу періодів роботи з вересня 1985 року по березень 1986 року та з квітня 1986 року по грудень 1999 року.

Таким чином страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 1 місяць 29 дні, що підтверджується рішенням 192550003954 від 02.06.2021 про призначення пенсії.

До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в колгоспі "Більшовик" з вересня 1985 року по березень 1986 року та в колгоспі ім. Щорса з квітня 1986 року по грудень 1999 року, оскільки в архівних довідках про трудовий стаж №443 від 06.05.2021, №444 від 06.05.2021, №445 від 06.05.2021, виданих Комунальною архівною установою "Трудовий архів Гусятинської селищної ради", зазначено, що в архівних документах за вказані роки містяться відомості на ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивача, а саме не зазначено по-батькові.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та стверджує, що не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Дії (рішення) відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

У позивача є наявна трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 31.03.1986, копія якої долучена до матеріалів справи. Так, судом досліджено записи трудової книжки (Афтанащук) ОСОБА_1 щодо спірного періоду роботи, а саме:

Розділ "Відомості про прийняття в члени колгоспу, про припинення членства в колгоспі з вказівкою причин":

запис № 1 - 05.09.1985 прийнятий на роботу в колгосп "Більшовик" на посаду бухгалтера матеріального стола (наказ №12 від 18.09.1985)

запис № 2 - 31.03.1986 звільнена з роботи в зв`язку з поданою заявою (наказ №4 від 03.04.1986)

запис № 3 - 01.04.1986 прийнята в колгосп "Галичина" бухгалтером по тваринництву, (книги обліку працівників колгоспу за 1986 рік)

запис № 4 - 14.01.1998 переведена в ТзОВ "Галичина" на роботу помічником головного бухгалтера (наказ №2 від 14.01.1998)

запис № 5 - 03.03.2000 звільнена з роботи за власним бажанням (наказ №118 від 03.03.2000)

Крім того, вказаний період роботи підтверджено архівними довідками про трудовий стаж №443 від 06.05.2021 за 1985-1986 роки, №444 від 06.05.2021 за 1986-1999 роки та архівною довідкою про людино-дні №445 від 06.05.2021 за період з жовтня 1989 року по грудень 1989 року і з липня 1994 року по грудень 1994 року, виданих Комунальною архівною установою "Трудовий архів Гусятинської селищної ради".

Однак, оскільки в архівних документах за вказані роки містяться відомості на ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивача, а саме не зазначено по-батькові позивача, тому спірний період не врахований до загального страхового стажу.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу, а не зазначення в архівних довідках про трудовий стаж №443 від 06.05.2021, №444 від 06.05.2021, №445 від 06.05.2021, виданих Комунальною архівною установою "Трудовий архів Гусятинської селищної ради" повного імені (по батькові) заявника (позивача), що було причиною не зарахування спірного періоду, не є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу

Враховуючи вказані обставини, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача з вересня 1985 по березень 1986 року та з квітня 1986 року по грудень 1999 року підлягають зарахуванню до загального страхового стажу. Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , викладена у листі від №3661-3593/1-02/8-1900/21 від 07.07.2021, є протиправною та підлягає скасуванню.

Також наявні достатні обґрунтовані підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з вересня 1985 по березень 1986 року та з квітня 1986 року по грудень 1999 року. У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію по інвалідності відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", провівши перерахунок пенсії з 26 травня 2021 року, то суд зазначає, що призначення (перерахунок) пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування, перерахунок та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2320245000.1 від 28.10.2021.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 07.07.2021 №3661-3593/1-02/8-1900/21 щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з вересня 1985 року по березень 1986 та з квітня 1986 року по січень 1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі "Більшовик" з вересня 1985 року по березень 1986 та в колгоспі ім. Щорса (колгосп "Галичина") з квітня 1986 року по грудень 1999 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Нижбірок, Чортківський район, Тернопільська область, 48255, РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.