Рішення № 101722670, 08.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року № 320/6473/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Державної казначейської служби України щодо відмови провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 66057 грн. 97 коп. згідно виконавчого листа від 5 липня 2011 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2-6654/2010 р. починаючи з дня закінчення трьохмісячного терміну встановленого ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до 12.02.2021 року (дата виконання рішення суду) неправомірними;

- зобов`язати Державну казначейську службу України (ЄДРПОУ 37567646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 66057 грн. 97 коп. відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» починаючи з 20.03.2020 року до 12.02.2021 року (дата виконання виконавчого листа від 5.07.2011 року виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2-6654/2010.).

В обгрунтування таких вимог позивач зазначив, що він перебуває у черзі з 13.12.2019 р. на отримання коштів згідно рішення суду по ст.50, 54 Чорнобильського закону (справа № 2-6654/10. Постанова суду Додаток № 6) у Головному управлінні юстиції у м. Києві управління державної виконавчої служби, згідно даних наданих Головним управлінням пенсійного фонду України у Київській області. Позивач вказує, що йому була виплачена сума боргу 66057,97 грн. 11.2.2021 р.

На думку позивача, оскільки відповідачем здійснено перерахування грошових коштів за виконавчим листом у строк, що перевищує три місяці з моменту надходження на його адресу всіх необхідних документів утворюються підстави для виплати позивачу компенсації в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 5 Закону №4901-VI, у зв`язку з чим дії відповідача щодо відмови провести нарахування та виплату позивачеві компенсації розмірі трьох відсотків річних від суми 66057,97 згідно виконавчого листа від 5 липня 2011 року, виданої Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2-6654/2010 р, починаючи з дня закінчення трьохмісячного терміну встановленого ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до 12.02.2021 року (дата виконання рішення суду) є протиправними, що є підставою для задоволення відповідної вимоги позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві, Державна казначейська служба України просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача та зазначає, що законодавство передбачає різні способи виконання судових рішень та чітко розмежовує компетенцію державних органів щодо їх виконання: рішення зобов`язального характеру виконуються органами ДВС в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а рішення про стягнення коштів виконуються виключно органами Казначейства.

Так, відповідач зазначає, що оскільки рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 2- 6654/20 надійшло до органу Казначейства від органів державної виконавчої служби відповідно до Порядку № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов`язального характеру.

На думку відповідача, компенсація в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не зобов`язального характеру. Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Таким чином, на думку відповідача, вимоги позивача щодо зобов`язання Казначейства нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при погашенні заборгованості за судовим рішенням зобов`язального характеру є безпідставними та необгрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, звернувши увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про гарантії Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону про гарантії виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Щодо обставин справи, судом встановлено наступне.

На виконанні в Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - Бюджетна програма) перебував виконавчий лист, виданий 25.08.2010 на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2010 по справі №2-6654/10 (далі - виконавчий лист). Вищевказаним рішенням суду управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , визначити розмір та стягнути заборгованість, а також проводити щомісячну виплату пенсії починаючи з 01.04.2010.

Виконавчий лист передано від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції територіальному органу Казначейства - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Головне управління Казначейства) відповідно акту приймання-передавання за III квартал 2020 року перша черга від 16.10.2020 (копія додається) у відповідності до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (далі - Порядок № 440).

Зазначений акт надійшов та зареєстрований в органах Казначейства 16.10.2020 і саме з цієї дати виконавчий лист взятий на облік до виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - КПКВК 3504040).

Зазначене рішення суду було зобов`язального характеру.

Казначейством за рахунок бюджетної програми 11.02.2021 кошти в сумі 66 057,97 грн. перераховано Позивачу.

Суд звертає увагу на те, що на сторінці 3 у позовній заяві Позивач вказує на те, що Казначейством було здійснено стягнення на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 182 482,094 грн. і посилається на Додаток 6.

Суд зауважує, що 11.02.2021 відповідно до інформації з АРМ Реєстр судових рішень (WЕВ) АС «Є-КАЗНА) Позивачу було проведено безготівкове зарахування 66057,97 грн., у розмірі визначеному виконавчим листом по справі №2-6654/10.

Таким чином, свої зобов`язання перед Позивачем Казначейство виконало в повному обсязі.

Щодо виконання рішень про стягнення коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України від 05.06.2012 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону про гарантії виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Щодо виконання рішень зобов`язального характеру, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону про гарантії виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (01.01.2013), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440).

Заборгованість погашається у такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Згідно з пунктами 13,14 Порядку № 440 передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 440 передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання. Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

До акта приймання-передавання додається витяг з Реєстру щодо рішень, які передаються.

Таким чином, суд звертає увагу, що законодавство передбачає різні способи виконання судових рішень та чітко розмежовує компетенцію державних органів щодо їх виконання: рішення зобов`язального характеру виконуються органами ДВС в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а рішення про стягнення коштів виконуються виключно органами Казначейства.

Щодо підстав для нарахування та виплатити компенсації позивачу в розмірі трьох відсотків річних, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону про гарантії, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Суд звертає увагу, що ані державний виконавець, ані позивач із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення коштів до суду не зверталися.

Тобто, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 2- 6654/2010 залишились зобов`язального характеру.

Крім того, Порядок № 440 передбачає не механізм виконання судових рішень про стягнення коштів, а визначає порядок погашення заборгованості за рішеннями суду саме зобов`язального характеру.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком № 845.

Оскільки, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 2- 6654/20 надійшло до органу Казначейства від органів державної виконавчої служби відповідно до Порядку № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов`язального характеру.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не зобов`язального характеру.

Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до Закону про гарантії.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 по справі № 826/14322/17.

Отже, вимоги позивача щодо зобов`язання Казначейства нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при погашенні заборгованості за судовим рішенням зобов`язального характеру є безпідставними та необгрунтованими.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.