Рішення № 101722337, 27.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 280/5541/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.

позивача - ОСОБА_1 ,

представників:

відповідача - Завалій Ю.В.,

третьої особи - Сіпаки С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування до вислуги років в пільговому обчисленні часу проходження позивачем служби у підрозділах управління оперативної служби, боротьби з економічною злочинністю, а також карного розшуку ОВС з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці, для призначення позивачу пенсії по вислузі років, у відповідності до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням періодів служби в пільговому обчисленні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах МВС України. 04.07.2019 він звільнився зі служби в поліції, за власним бажанням. Станом на час звільнення, вислуга років позивача в календарному обчисленні складала - 21 рік 10 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні - 25 років 05 місяців 04 дні. В подальшому позивач звернувся до ГУНП в Запорізькій області із заявою, в якій просив підготувати та направити та Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області подання щодо призначення пенсії за вислугу років. Проте ГУНП в Запорізькій області відмовило позивачу у задоволенні заяви із посиланням на те, що станом на дату звільнення зі служби в поліції, він не має вислуги 24 роки і більше у календарному обчисленні. Позивач вважає дану відмову не обґрунтованою, оскільки згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають 24 календарних роки в більше. До календарної вислуги років, на думку позивача, зараховується також вислуга років у пільговому обчисленні. Таким чином, на момент звільнення, вислуга років позивача, яка враховується для призначення пенсії, складала - 25 років 05 місяців 04 дні, що є достатнім для призначення пенсії. А отже відмова відповідача у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років є протиправною. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 06.07.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), судовий розгляд призначений на 03.08.2021 без виклику сторін (у письмовому провадженні).

08.07.2021 від позивача до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, обґрунтована великим значенням для позивача даної справи та можливістю касаційного оскарження судових рішень, у разі розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.07.2021 призначено розгляд адміністративної справи №280/5541/19 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.08.2021.

27.07.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких пенсійний орган посилається на те, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що для визначення права на призначення пенси за вислугу років враховується виключно вислуга років у календарному обчисленні. календарна вислуга років позивача складала 21 рік 10 місяців 22 дні, а відтак у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки він не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років (24 роки). Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

28.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що правовою підставою для виникнення права на призначення пенсії за вислугою років є календарна вислуга років, яка у позивача на момент звільнення зі служби (05.07.2019) складала 21 рік 10 місяців 22 дні, а не 24 календарних років, як того вимотає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відтак, вважає, що у ГУНП в Запорізькій області були відсутні правові підстави для направлення до органів Пенсійного Фонду України необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Крім того зазначає, що час проходження служби у підрозділах карного розшуку ОВС зараховуються у розрахунку один місяць служби за один місяць служби. Таким чином, в цій частині, позовні вимоги є безпідставними. З посиланням на практику Верховного Суду просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03.08.2021 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить змінити позовні вимоги в частині першій, а саме, виключити фразу - а також карного розшуку.

Також, 03.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він додатково обґрунтовує позовні вимоги. Надане обґрунтування позовних вимог є аналогічним за змістом викладеному в позовній заяві.

Протокольною ухвалою від 03.08.2021 підготовче засідання відкладалось до 15.09.2021.

11.08.2021 від відповідача надійшли пояснення (заперечення на відповідь на відзив) в яких він звертає увагу на те, що норма ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є імперативною та альтернативи не передбачає. Вказана норма передбачає саме календарну вислугу, а не загальну. Вважає, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати при наявності календарних років, обчислених на пільгових умовах. Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 24 календарних років.

Протокольною ухвалою від 15.09.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 27.09.2021.

27.09.2021, у судовому засіданні, позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 27.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 24.11.1995 по 03.06.2004 проходив службу в Збройних Силах України.

З 01.07.2004 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

З 27.06.2017 до 05.07.2019 проходив службу в поліції.

У період з 01.07.2004 по 30.12.2008 позивач проходив службу на посадах, час служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця служби) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 р. №968-014 та наказів МВС України №018 від 28.08.2001, №593 дек від 28.05.2004.

У період з 30.12.2008 по 26.07.2011 позивач проходив службу на посадах у підрозділах боротьби з економічною злочинністю, час служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах (один місяць служби за півтора) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. №497 «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» та наказу МВС України від 20.07.2006 №722.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.07.2019 №239 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 05.07.2019.

Як вбачається з вказаного наказу, вислуга років позивача, на день звільнення зі служби в поліції (05.07.2019), складає: календарна - 21 рік 10 місяців 22 дні; в пільговому обчисленні - 25 років 05 місяців 04 дні.

У квітні 2021 року позивач звернувся до ГУНП в Запорізькій області з заявою в якій просив:

- включити до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження ним служби у підрозділах управління оперативної служби, боротьби з економічною злочинністю, а також карного розшуку ОВС з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці;

- підготувати та подати до ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідні документи для призначення пенсії, ОСОБА_1 звільненого з посади слідчого слідчого відділення Хортицького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області 05.07.2019.

Листом від 22.04.2021 за вих.№7-К/05/29-2021 ГУНП в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що відмовляє йому у направленні документів для призначенні пенсії по вислузі років, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з тим, що його вислуга років у пільговому обчисленні складає 25 років 05 місяці 04 днів, проте у календарному обчисленні складає 21 рік 10 місяців 22 днів (при необхідній 24 роки і більше). Таким чином, ОСОБА_1 не має необхідної вислуги років для нарахування пенсії.

Також позивачу повідомлено про те, які періоди проходження ним служби зараховані до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора.

Не погодившись з відповіддю відповідача та вважаючи його бездіяльність протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 12 Закону №2262-ХІІ встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з умов є наявність певної вислуги років.

Пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 06 місяців і більше.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, визначено статтею 17 Закону №2262-ХІІ.

Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. №393 передбачено, що ця постанова прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.

Цією постановою установлені періоди проходження відповідної служби, що зараховуються до вислуги років, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а пунктом третім установлено, які періоди проходження служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах.

Спірним в цій справі є питання наявності підстав для внесення подання про призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ у зв`язку з відсутністю у особи передбаченої цим законом календарної вислуги років.

Розглядаючи подібні правовідносини, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшла наступного висновку.

«9.2. Верховний Суд наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.

9.2.1. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії»(заява №28342/95), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява №11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

9.2.2. Поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11), «C.G. та інші проти Болгарії» (заява №1365/07).

9.2.3. Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України» (заява №20372/11), «Кантоні проти Франції» (заява №17862/91).

9.3. Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.

9.4. Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом №2262-XII.

9.5. Пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 06 місяців і більше.

9.6. Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

9.7. Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

9.8. Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

9.9. У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 2 Постанови №393 (прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції).

9.10. Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

9.11. Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

9.12. Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

9.13. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

9.14. Отже, в даному випадку, ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а, та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі.

9.15. Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

9.16. Отже, є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

9.17. Також колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання представником позивача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в цій постанові суд касаційної інстанції виклав правовий висновок щодо застосування статей 12, 17 Закону №2262-XII, наголосивши на необхідності врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії; цей висновок враховано під час зарахування позивачу пільгового стажу.

9.18. У свою чергу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції».

Аналогічна за змістом правова позиція зі спірного питання викладена в постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на судову практику викладену в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №281/459/17.

Враховуючи приведені правові висновки Верховного Суду, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині протиправності дій відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Запорізькій області подання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ та наявності підстав для зобов`язання відповідача підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області подання про призначення позивачу пенсії за вислугу відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування до вислуги років в пільговому обчисленні часу проходження позивачем служби у підрозділах управління оперативної служби, боротьби з економічною злочинністю з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці та зобов`язання відповідача врахувати вказані періоди в пільговому обчисленні, то суд зазначає, що вказані періоди були враховані відповідачем в повному обсязі, що підтверджується:

- послужним списком позивача;

- листом відповідача від 22.04.2021 за вих.№7-К/05/29-2021.

Також вказана обставина підтверджується відповідачем у наданому відзиві.

Отже, в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «07» грудня 2021 року.

Суддя Р.В.Кисіль