Рішення № 101721728, 07.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 р. Справа№200/13267/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Суботіна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у 1 Прикордонному загоні Державної Прикордонної служби України (далі - Відповідач) та відповідно до Витягу з Наказу №462-ОС від 30 липня 2021 року Начальника 1 прикордонного загону Державної Прикордонної служби України м. Маріуполя виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майстера -сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Павлопіль» 1 категорії, звільненого з військової служби в запас наказом начальника 1 прикордонного загону від 30.06.2021 №386-ОС за підпунктом «А». Вислуга років: календарна - 27 років 01 місяць 28 днів, пільгова - 19 років 04 місяці 00 днів, всього - 46 років 05 місяців 28 днів.

При цьому, за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року позивачу не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.

28 серпня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити Позивачу в повному розмірі за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 рік.

Однак, листом від 16.09.2021 р. за вих. 11-10322 відповідач надав відповідь, якої зазначив, що індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена у повному обсязі. Також надав довідки про грошове забезпечення Позивача, згідно яких сплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі: у грудні 2015 р. - 0 грн., 2016 рік - 0 грн.,2017 рік - 0 грн., 2018 рік - 71 грн. 08 коп., 2019 рік - 1930 грн. 15 коп.,2020 рік - 2664 грн.32 коп., 2021 рік - 33595,56 грн.

Такі дії відповідача вважає, протиправними, та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Просить суд:

Визнати протиправними дії 1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням відрахувань.

Зобов`язати 1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням нарахованої та сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 рік та березень 2018 рік, з урахуванням відрахувань.

Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі по позовною заявою ОСОБА_1 до 1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом зобов`язання 1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду.

12 листопада 2021року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця січень 2008 року).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядку) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Базовими місяцями для проведення індексації позивачу були вересень 2014 року, (збільшення грошового забезпечення в зв`язку з підвищенням премії, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби), квітень 2017 року, (місяць підвищення посадового окладу), та березень 2018 (місяць підвищення посадового окладу відповідно до ПКМУ 704) Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця). Зміни до Порядку щодо встановлення базового місяця для обчислення індексації для новоприйнятих працівників (військовослужбовців) в місяці підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за посадою, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та діють з грудня 2015 року.

Від грудня 2015 року набули чинності зміни до вказаного Порядку, відповідно до яких пункт 10.1 в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 був викладений в новій редакції.

Водночас в новій редакції було викладено пункт 10.2 Порядку: який зазначає що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або. організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.»

Звертаємо увагу шановного суду, що з аналізу нової редакції пункту 10.2 Порядку №1078 вбачається, що встановлено єдиний механізм обчислення індексу споживчих цін для тих категорій працівників, які:

переведені на іншу роботу в цій самій установі або до іншої установи (у разі продовження ними роботи);

новоприйняті;

вийшли з відпустки для догляду за дитиною до 3 (6) років.

Натомість, позивач мав статус новоприйнятого працівника, у червень

2016 року, коли був прийнятий на роботу.

Як наслідок, з появою базового місяця позивач не мав статус «новоприйнятого» в цілях індексації зарплати.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядку) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Зміни до Порядку 1078 щодо встановлення базового місяця для обчислення індексації для новоприйнятих працівників (військовослужбовців) в місяці підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за посадою, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та діють з грудня 2015 року.

Відповідно до п. 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. (Абзац перший пункту 5 в редакції Постанови КМ № 141 від 28.02.2018; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 278 від 31.03.2021)

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З 01 березня 2018 року, була введена вдію Постанова Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та якою були встановлені нові розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів

військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатками до постанови.

Тобто зі вступом в дію постанови 704 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення був місяць в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.,

Таким чином, 1 прикордонний загін (військова частина 9937) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто у відповідності до ч 2 ст. 19 Конституції України.

На цих підставах в позові просить відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 11 листопада 2021 року.

11 листопада 2021 року суд відклав розгляд справи на 07 грудня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року розгляд справи за клопотанням відповідача відкладено вирішено проводити в режимі відео конференції.

07 грудня 2021 року представник позивача в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 07 грудня 2021 року в судове засідання з`явився. Проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 який є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданим Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 11 липня 1996 року. РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.5-8).

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 виданого 06.05.2015 року (а.с.13).

Відповідачем є 1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України який є юридичною особою код ЄДРПОУ 23311346.

Згідно з наказу № 462-ОС від 30.07.2021 року ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу 1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України (а.с.11-12).

28.08.2021 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до командира 1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України із заявою про нарахування та виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців та надати довідки про виплачене йому грошове забезпечення за період проходження служби (а.с.14).

16.09.20201 року листом № 11-10322 начальник 1 прикордонного загону повідомив представника позивача про те що розрахунок по індексації грошового забезпечення з ОСОБА_1 був проведений в серпні 2021 року та індексація нарахована згідно діючого законодавства (а.с.15-16).

Згідно з довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2021 роки вбачається що позивачу з 1 січня 2016 року індексація грошового забезпечення не сплачувалася до грудня 2018 року і потім до моменту звільнення сплачувалась періодично (а.с.9-10,17-30).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії 1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.2 Закону №1282-XII).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч.6 ст. 2 Закону №1282-XII).

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону №1282-XII.)

Згідно з абз.5 ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 статті 19 Закону №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту (п.1-1 Порядку №1078).

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Частиною 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з абз.1-4 п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до абз.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

З аналізу викладених норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року нараховувалася не в повному обсязі та не виплачувалася в повному обсязі.

У сукупності викладених обставин, на підставі належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та отримання виплати з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.07.2021 року.

Тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії 1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням відрахувань та зобов`язання 1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням нарахованої та сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, слід задовольнити.

Щодо визначення базового місяця, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі – у разі потреби за допомогою відповідної консультації – регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження – певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У даній справі індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена військовослужбовцю, якій є позивачем у справі.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права військовослужбовця (позивача) ще не порушені.

Відповідно до положень п.5 Порядку №1078, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.

Базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно п.5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: - заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; - сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Враховуючи вищевказане, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням конкретного базового місяця відсутні.

Вказані висновки щодо вирішення аналогічного питання узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з встановлення базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про встановлення судового контролю.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту цієї правової норми випливає, що встановлювати чи не встановлювати судовий контроль є правом а не обов`язком суду.

В даному випаду, у суду не має ніяких доказів того, що відповідача буде зволікати з виконанням рішення суду чи його не виконає.

Тобто, суд не вбачає підстав з яких би відповідач не виконав рішення суду.

Тому, у позовній вимозі про встановлення судового контролю слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.

Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.

І таким чином, його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Виходячи с того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог закону, питання про стягнення судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язати 1 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 липня 2021 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням нарахованої та сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 07 грудня 2021 року

В повному обсязі рішення складене 08 грудня 2021 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков