Ухвала суду № 101721174, 30.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

30 листопада 2021 року Справа № 160/7307/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника відповідача: Колодки Б.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі та питання щодо передачі справи до іншого суду у справі №160/7307/21 за позовною заявою Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 33855098) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2021 року №№ 0045140721, 0045150721, 0045170721, 0045160721, винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акту перевірки № 173/04-36-07-21/33855098 від 08.02.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином завірених копій належних документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, для суду та відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 12 травня 2021 року, позивачем 25.05.2021 року було подано до канцелярії суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви, якою усунуто вищеозначені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7307/21 за цією позовною заявою, визначено цю справу розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 28 липня 2020 року о 10:00 год.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду було витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 07.04.2021 року №№ 0045140721, 0045150721, 0045170721, 0045160721, із зазначенням яка саме сума грошових зобов`язань за основним платежем та яка саме сума штрафних санкцій нарахована по взаємовідносинам з кожним із контрагентів Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради, вказаних в акті перевірки від 08.02.2021р. №173/04-36-07-21/33855098.

26 липня 2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі №160/7307/21, в обґрунтування якої зазначено про те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 року у справі №904/160/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" (код ЄДРПОУ 33855098) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо спати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію), при цьому, зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 року № № 0045140721, 0045150721, 0045170721, 0045160721, якими збільшено грошові зобов`язання позивача, тобто позовні вимоги у справі №160/7307/21 є майновими, отже, у даному випадку між сторонами наявний майновий спір, стороною якого є боржник в господарські справі №160/7307/21, відтак в силу приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства такий спір має вирішуватись господарським судом Дніпропетровської області, в якому і перебуває справа про банкрутство позивача.

Також, 26.07.2021 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28 липня 2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження терміну підготовчого засідання у справі №160/7307/21 для подання відповіді на відзив.

28.07.2021 року представником позивача подано клопотання про продовження підготовчого засідання по справі №160/7307/21 для подання відповіді на відзив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/7307/21 до 07 вересня 2021 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 07 вересня 2021 року о 13:00 год.

30.07.2021 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

07.09.2021 року до канцелярії суду від відповідача найшло клопотання, в якому останній просив долучити до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 07.04.2021 р. №0045150721.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021р. провадження у справі №160/7307/21 за позовною заявою Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої палати Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/1159/20) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Геркулес” на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Геркулес” до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року №0004090504.

20 жовтня 2021 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд поновити провадження у справі №160/7307/21 та призначити її до судового розгляду, у зв`язку із усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення, а саме: 22 вересня 2021 року Великою палатою Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/1159/20) винесено постанову, яка є такою, що набрала законної сили.

Зважаючи на те, що з 26.10.2021р. по 05.11.2021р., включно, суддя Турова О.М. була тимчасово непрацездатна, клопотання представника відповідача про поновлення провадження у справі №160/7307/21 вирішено першого робочого дня.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021р. клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення провадження в адміністративній справі №160/7307/21 задоволено, поновлено провадження в адміністративній справі №160/7307/21 та продовжено її розгляд за правилами загального позовного провадження, а також продовжено строк підготовчого провадження у цій справі до 30.11.2021 року, наступне підготовче судове засідання призначено на 30 листопада 2021 року о 16:30 год.

У підготовчому судовому засіданні 30.11.2021р. представник відповідача підтримав клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/7307/21 та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому доводи, а також на те, що постановою Великої палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19 (905/1159/20) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Геркулес” на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Геркулес” до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року №0004090504, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Геркулес” задоволено, ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20) - скасовано, а справу направлено до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду позовної заяви Приватного акціонерного товариства “Геркулес” до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року №0004090504 в межах справи №905/2030/19 (905/1159/20) про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Геркулес”, тобто Велика палата Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19 (905/1159/20) дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Представник позивача у підготовче судове засідання 30.11.2021р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника відповідача відносно заявленого ним клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд дійшов висновку про часткове задоволення означеного клопотання, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, у даному випадку Комунальним підприємством "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 року № № 0045140721, 0045150721, 0045170721, 0045160721, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акта перевірки №173/04-36-07-21/33855098 від 08.02.2021р., яким позивачеві збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість, зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати сум узгоджених грошових зобов`язань та за порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Отже, позивачем заявлена позовні вимоги майнового характеру, що витікають з незгоди підприємства з нарахованими йому спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошовими зобов`язаннями.

Так, зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” слідує, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов`язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в тому числі позовні вимоги про протиправність вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

За наведених обставин, звернені до суду вимоги про скасування рішень відповідачів - суб`єктів владних повноважень та визнання протиправними дій відповідачів щодо винесення таких рішень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Водночас, судом встановлено, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 33855098) на стадії санації.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 року у справі №904/160/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" (код ЄДРПОУ 33855098) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо спати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію).

24.01.2019 року на офіційному веб-сайті Судової влади України в мережі Інтернет, здійснено офіційне оголошення про порушення справи про банкрутство Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" (код ЄДРПОУ 33855098) (стара назва – Комунальне виробниче підприємство Кам`янської міської ради "Міськводоканал"), номер публікації 57037.

На даний час провадження у справі №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 33855098) триває та перебуває на стадії санації.

Так, 27.07.2021р. на офіційному веб-сайті Судової влади України в мережі Інтернет, здійснено офіційне повідомлення про введення процедури санації Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" (код ЄДРПОУ 33855098), номер публікації 66912.

При цьому, 21.04.2019 року набрав чинність Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України 18.10.2018 року, який визначив підсудність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх інших справ, стороною в яких є боржник.

Так, відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Судом встановлено, що на розгляді у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду перебувала справа №905/2030/19 (905/1159/20) за позовом Приватного акціонерного товариства "Геркулес" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504 за касаційною скаргою ПАТ "Геркулес" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року.

Ухвалою від 04.11.2020 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду було вирішено передати на розгляд Великої палати Верховного Суду справу №905/2030/19 (905/1159/20) на підставі ч.5 та ч.6 ст. 302 ГПК України.

Мотивуючи ухвалу про передачу такої справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з наступного. Предметом касаційного розгляду є питання правомірності звернення ПАТ "Геркулес" до Господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутство з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. У цьому випадку сторонами спору є боржник ПАТ "Геркулес" (позивач) та ГУ ДПС (відповідач), який, у свою чергу, має грошові вимоги до боржника (позивача, боржника у межах цієї справи), що виникли на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки. Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Отже, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10 та від 6 лютого 2020 року у справі №910/1116/18). Виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків). Крім того, в абзаці 4 частини другої цієї статті визначено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Отже, Кодекс України з процедур банкрутства допускає, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб`єкт владних повноважень. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції; висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах відсутній і ПАТ "Геркулес" заявляв про порушення правил предметної юрисдикції у суді апеляційної інстанції, тож колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої палати Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20) прийнято до розгляду справу №905/2030/19 (905/1159/20) за позовом Приватного акціонерного товариства "Геркулес" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Геркулес" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 липня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року; та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 16 березня 2021 року.

Постановою Великої палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19 (905/1159/20) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Геркулес” на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Геркулес” до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Геркулес” задоволено, ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20) скасовано, а справу направлено до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду позовної заяви Приватного акціонерного товариства “Геркулес” до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року №0004090504 в межах справи №905/2030/19 (905/1159/20) про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Геркулес”.

У вищевказаній постанові Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, щ з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та процесуальними кодексами.

Так, критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України.

Разом з тим відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів -приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

Зокрема, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов`язань боржника, що має наслідком обов`язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред`явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частини чотирнадцята, сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина десята статті 41 КУзПБ).

Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).

Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.

Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.

Так, абзацом четвертим частини другої статті 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Такі повноваження суду характерні для адміністративного судочинства, яким розглядаються спори осіб із суб`єктами владних повноважень. Отже, законодавцем наділено господарські суди у справі про банкрутство повноваженнями щодо розгляду спору між боржником та суб`єктом владних повноважень за правилами офіційного з`ясування всіх обставин справи, характерними для розгляду адміністративних спорів (щодо виявлення та витребування доказів з ініціативи суду), що не передбачено загальними нормами ГПК України.

Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об`єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній» (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп).

За загальним правилом, публічно-правові відносини у сфері адміністрування податків, сплати загальнообов`язкових соціальних внесків регулюються Податковим кодексом та законами, які визначають порядок виникнення і сплати податкових зобов`язань та зобов`язань зі сплати цих внесків.

Так, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також елементи податку, підстави надання податкових пільг та порядок їх застосування, відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються ПК України або законами, які вносять до нього зміни (статті 4, 7 ПК України).

Однак законодавець не ототожнює поняття «виникнення» податкових зобов`язань з поняттями «стягнення податкового боргу» чи «погашення податкового боргу». Процедура стягнення (погашення) податкового боргу може регулюватися ПК України та іншими нормативними актами.

Зокрема, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (пункт 1.3 статті 1 ПК України).

Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 липня 2019 року у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18).

Отже, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Ініціювання поза справою про банкрутство, у межах якої суд розглядає спори про розмір грошових вимог до боржника, ще однієї справи в суді іншої юрисдикції стосовно наявності (відсутності) податкового боргу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, є неефективним як для захисту прав кредитора, так і для захисту прав боржника. Одночасний розгляд в судах різної юрисдикції спорів, судові рішення у яких впливають на визначення розміру грошових вимог до боржника, може зумовлювати необхідність зупинення провадження у справі про банкрутство цього боржника, що прямо забороняє КУзПБ. Крім того, такий одночасний розгляд може ускладнити формування реєстру вимог кредиторів через необхідність перегляду за нововиявленими обставинами у справі про банкрутство відповідних судових рішень про результат розгляду спірних вимог кредитора. Саме тому процедура розгляду спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення є ефективним способом захисту прав боржника у спорі з уповноваженим державою органом щодо розміру спірної заборгованості такого органу та здійснюється у межах процедури банкрутства відповідного боржника.

Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.

КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та процесуальними кодексами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19 (905/1159/20), який враховується судом при розгляді цієї справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Як зазначалося вище, спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням позивачем у травні 2021 року податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 року № № 0045140721, 0045150721, 0045170721, 0045160721, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акта перевірки №173/04-36-07-21/33855098 від 08.02.2021р., яким позивачеві збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість, зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати сум узгоджених грошових зобов`язань та за порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При цьому, позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 року відносно позивача провадження у справі №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" (код ЄДРПОУ 33855098). Отже, вирішення цього спору може залежати, серед іншого, від того, на підставі яких господарських операцій (до моменту порушення справи про банкрутство чи після порушення справи про банкрутство) прийнято оспорюване рішення податкового органу, оскільки відповідно до статті 41 КУзПБ на зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, поширюється зупинення виконання боржником зобов`язань, а вимоги щодо сплати таких податків і зборів (обов`язкових платежів) є конкурсними і підлягають задоволенню лише в порядку і в черговості, визначених КУзПБ, а не шляхом надіслання податкового повідомлення-рішення.

З огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство, а також на висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19 (905/1159/20), які мають враховуватися судом при розгляді цієї справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, підвідомчість цього спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ, як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (51931, Дніпропетровська області, м. Кам`янське вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098).

Водночас, у даному випадку підстави для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі відсутні, оскільки згідно з частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито.

Отже, зважаючи на те, що провадження у справі №160/7307/21 про оскарження Комунальним підприємством "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради", яке є боржником в господарській справі №904/160/19 про банкрутство, податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області вже відкрито ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, матеріали справи №160/7307/21 відповідно до вищенаведених вимог ч.3 ст.7 КУзПБ підлягають саме передачі на розгляд господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради".

При цьому, суд зазначає, що КАС України не встановив порядку передачі адміністративних справ господарському суду у зв`язку з набранням чинності 21.04.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства.

Між тим, висновок суду про необхідність передачі справи на розгляд господарському суду ґрунтується на наступному.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” (див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання “судом, встановленим законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10. 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності пізніше Кодексу адміністративного судочинства та по новому визначив підсудність справ, в яких стороною є боржник у справі про банкрутство.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у даному провадженні за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, що розглядається, та про необхідність передачі матеріалів справи №160/7307/21 на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство №904/160/19 на виконання вимог ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/7307/21 – задовольнити частково.

Матеріали справи №160/7307/21 за позовною заявою Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передати на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (51931, Дніпропетровська області, м. Кам`янське вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098).

У задоволенні іншої частини клопотання представника відповідача – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 06.12.2021р.

Суддя: О.М. Турова