Рішення № 101721145, 22.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 160/4128/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника відповідача: Булаха Є.Ю.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про звернення за захистом в Україні та не реєстрації ОСОБА_1 з 24.12.2020р. у порядку встановленому законодавством;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області видати довідку на ім`я ОСОБА_1 про звернення за додатковим захистом в Україні;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області зареєструвати ОСОБА_1 як особу, яка звернулася за додатковим захистом в Україні.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, перебуваючи відповідно до застосованого до нього екстрадиційного арешту під вартою у СІЗО №4 м. Дніпро, 24.12.2020р. звернувся через свого представника - адвоката Надтоку О. до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області із заявою про надання йому статусу особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, проте, відповідач своїм листом від 04.01.2021р. протиправно відмовив у прийнятті цієї заяви, з посиланням на те, що адвокат Надтока О. не є повноважним представником позивача, при цьому, вказаний лист був надісланий виключно на адресу адвоката, без направлення його безпосередньо позивачеві. В подальшому, позивач 20.01.2021р. особисто звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, подавши її через адміністрацію СІЗО, однак, відповідач не прийняв за цієї заявою жодного з рішень, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а також не надав позивачеві довідку про звернення за додатковим захистом в Україні та не зареєстрував ОСОБА_1 як особу, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, як то передбачено вимогами ст.ст.7,8 вищевказаного Закону, ані за першою заявою від 24.12.2020р., ані за другою заявою від 20.01.2021р., чим припустився протиправної бездіяльності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином завірених копій всіх документів, що додані до позовної заяви, для відповідача; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 908,00грн.

На виконання вимог ухвали суду від 24 березня 2021 року, позивачем 20.04.2021р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4128/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 27.05.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

21.05.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що згідно з вимогами п.8 ч.1 ст.1 та ч.1 ст.7 Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - це заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті, яка подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника, тому заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Надтокою О.В., не може вважатися заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, поданою у встановленому законом порядку, бо адвокат Надтока О.В. не є законним представником позивача, а надана заява не відповідає встановленій формі, тому на таку заяву було надано відповідні роз`яснення щодо порядку звернення, встановленого законом, а підстави для надання позивачеві довідки про звернення за додатковим захистом в Україні та реєстрації ОСОБА_1 як особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, з 24.12.2020р. були відсутні. При цьому, на заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, від 20.01.2021р., яка надійшла до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області листом Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 22.01.2021р. №У-2 та була зареєстрована 25.01.2021р. за вх.№У-18/6/1201-21, відповідачем була надана відповідь про те, що Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровській області направлено запит до прокуратури Дніпропетровської області щодо можливості відвідування ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». Таким чином, відповідач діяв в порядку та у межах наданих повноважень, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/4128/21 позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 28.07.2021 року об 15:00 год.

Також вказаною ухвалою суду у відповідача витребувано додаткові докази у справі, а саме: завірені належним чином копії заяви адвоката Надтоки О.В. в інтересах ОСОБА_1 від 24.12.2020 р. та всіх доданих до неї документів; завірені належним чином копії заяви ОСОБА_1 від 20.01.2021 р. та всіх доданих до неї документів; відомості відносно того, чи зареєстрована та прийнята до розгляду станом на теперішній час заява ОСОБА_1 про визначення його особою, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, та чи видано, ОСОБА_1 довідку про звернення за додатковим захистом в Україні та чи зареєстровано його, як таку особу.

02.07.2021р. відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2021р. надано витребувані судом додаткові докази.

28.07.2021р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

28.07.2021р. від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпропетровської обласної прокуратури.

У підготовчому судовому засіданні 28.07.2021 року усною ухвалою суду, постановленою без видання до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпропетровської обласної прокуратури, відмовлено.

Також у підготовчому судовому засіданні 28.07.2021 року оголошено перерву до 11.08.2021 року о 10:00 год.

06.08.2021р. від представника відповідача надійшла заява про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання на 11.08.2021 року.

Представник позивача в підготовче судове засідання 11.08.2021 року не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 11.08.2021 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 року заяву представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження задоволено та продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4128/21 до 15 вересня 2021 року. Наступне підготовче судове засідання призначено на 15 вересня 2021 року о 10:00год.

07.09.2021р. до суду надійшли додаткові пояснення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких відповідачем викладено позицію аналогічну висловленій у відзиві на позов, а також додатково зауважено, що за змістом приписів ч.6 ст.7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту може бути складена не заявником особисто, а іншою особою, лише у зв`язку із неписьменністю або фізичними вадами заявника, при цьому, адвокатом Надтокою О.В. пр. поданні разом із листом від 24.12.2020р. заяви-анкети ОСОБА_1 , зазначено, що вказана заява складена та надрукована адвокатом зі слів та на прохання ОСОБА_1 , оскільки в Дніпропетровському слідчому ізоляторі немає належних умов для складання даної заяви та відправки її поштою, а особисто подати її до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області ОСОБА_1 змоги не має, бо перебуває під вартою, при цьому, адвокатом Надтокою О.В. до вищевказаного листа від 24.12.2020р. не додано жодного доказу на підтвердження неписьменності або наявності фізичних вад у ОСОБА_1 , які б унеможливили особисте складання останнім заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Разом з цим, у розумінні приписів ст.242 ЦК України адвокат Надтока О.В. не є законним представником позивача. За наведених обставин, законні підстави для прийняття до розгляду вищевказаної заяви від 24.12.2020р. відсутні. Крім того, відповідно до вимог ч.12 ст.7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та підпунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011р. №649 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.10.2011р. за №1146/19884, уповноважена особа територіального органу ДМС, перед тим, як прийняти до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видати довідку про звернення за додатковим захистом в Україні та зареєструвати особу як таку, що звернулася за додатковим захистом в Україні, повинен вчинити ряд дій, при вчиненні яких обов`язкова присутність самої особи, яка звернулась за додатковим захистом, зокрема, для проведення дактилоскопії цієї особи з метою встановлення та підтвердження її особистості. Водночас, за змістом приписів абзацу шостого пункту 2 глави 1 розділу VII, пункту 3 глави 1 розділу VII, пункту 5 глави 1 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за №633/33604, слідує, що особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, короткострокові побачення з родичами або іншими особами надають начальник СІЗО або його заступник (особи, які виконують їх обов`язки) - на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Таким чином, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, зважаючи на інформацію, надану громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , щодо перебування останнього в слідчому ізоляторі під екстрадиційним арештом, та з метою забезпечення права даної особи на звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при дотриманні імперативних вимог частини 1, частини 2, частини 6, частини 12 статті 7, та частини 1 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», неодноразово зверталося до Дніпропетровської обласної прокуратури, тобто, органу, що проводить екстрадиційну перевірку відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , з метою отримання дозволу на його відвідування в слідчому ізоляторі, проте, хоча прокуратура і надала листами від 20.04.2021р. та від 07.06.2021р. відповідь, що не заперечує проти відвідування заявника, але дозвіл співробітникам Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на відвідування позивача не надала, що позбавило відповідача з незалежних від нього причин можливості здійснити таке відвідування ОСОБА_1 . Отже, твердження позивача про допущення відповідачем бездіяльності є безпідставними.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 15.09.2021 року №611 справа №160/4128/21 була знята з розгляду 15.09.2021 року у зв`язку із прийняттям участі судді Турової О.М. у підготовці суддів окружних адміністративних судів в режимі онлайн для підтримання кваліфікації у період з 13.09.2021 року по 17.09.2021 року включно.

При цьому, згідно з довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року суддя Турова О.М. у період з 13.09.2021 року по 17.09.2021 року, включно, проходила підготовку в Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи судді України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4128/21 до 28 вересня 2021 року. Наступне підготовче судове засідання призначено на 28.09.2021 року о 13:00 год.

Представники сторін в підготовче судове засідання 28.09.2021 року не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/4128/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27 жовтня 2021 року о 13:00 год.

26.10.2021р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із хворобою представника відповідача з 18.10.2021р.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 27.10.2021 року №684 справа №160/4128/21 була знята з розгляду 27.10.2021 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Турової О.М.

Наступне судове засідання у справі №160/4128/21 призначено на 17.11.2021р. о 15:00год.

У судовому засіданні 17.11.2021р. оголошено перерву до 22.11.2021р. на 15:00год.

22.11.2021р. до суду надійшли додаткові пояснення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких відповідачем викладено позицію аналогічну висловленій у відзиві на позов та у додаткових поясненнях від 07.09.2021р., а також додатково зауважено, що відповідно до інформації Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 08.06.2021р. направлено до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з метою подальшого етапування до Російської Федерації, при цьому, компетенція Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області не поширюється на територію Харківської області. Крім того, 23.06.2021р. ОСОБА_1 передано в Російську Федерацію.

Представник позивача у судові засідання 17.11.2021р. та 22.11.2021р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, при цьому, судом враховується раніше подана представником позивача заява про здійснення розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача у судових засіданнях пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов та у додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації відповідно до паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Відділом УФМС Росії по Красноярському краю в місті-курорті Анапа 14.09.2010р., код підрозділу 230-020.

Згідно з ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2020р. про застосування до ОСОБА_1 екстрадиційного арешту позивач перебував в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

24.12.2020р. адвокат Надтока О.В. звернулася до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в інтересах ОСОБА_1 , як представник останнього на підставі договору про надання правової допомоги від 30.11.2020р. №31, з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (заявою-анкетою), яка, як зазначено адвокатом у листі від 24.12.2020р., була складена та надрукована адвокатом зі слів та на прохання ОСОБА_1 та підписана останнім особисто, оскільки ОСОБА_1 перебуває в Дніпропетровському слідчому ізоляторі і не має змоги подати таку заяву особисто через перебування під вартою, тому адвокат просив відповідача прийняту цю заяву і направити свого представника до Дніпропетровського слідчого ізолятора для проведення особисто співбесіди із ОСОБА_1 та вжиття інших необхідних заходів щодо вирішення порушеного питання.

До заяви адвоката Надтоки О.В. від 24.12.2020р., зокрема, надано заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від імені ОСОБА_1 , договір про надання правової допомоги від 30.11.2020р. №31, ордер серії ДП №2485/015 від 30.11.2020р.

Вказана заява отримана ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 28.12.2020р., про що свідчить штамп реєстрації поштової кореспонденції відповідача.

Листом від 04.01.2021р. за вих. №1201.3.3-13/12.3-21 від 04.01.2021р. Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у відповідь на звернення від 24.12.2020р. повідомило адвоката Надтоку О.В., що відповідно до ст.7 Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника, при цьому якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис. Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства, у разі виникнення умов бути визнаним біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановленого зразка та з відповідними документами, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем свого тимчасового перебування.

Вказаний лист отримано адвокатом Надтокою О.В., що позивачем не заперечується.

В подальшому, ОСОБА_1 самостійно та власноручно складено заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 20.01.2021р. (заяву-анкету) та направлено її супровідним листом від 20.01.2021р. через адміністрацію Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (супровідний лист Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 22.01.2021р. за вих. №І-2), яку отримано відповідачем 25.01.2021р. вх.№У-18/6/1201-21.

Листом від 08.02.2021р. за вих. №У-18/6/1201-21/1201.3.3/1150-21 Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідачем направлено запит до прокуратури Дніпропетровської області щодо можливості відвідування позивача в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Судом також встановлено, що Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській листом від 08.02.2021р. за вих. №1201.3.3-1142/12.3-21 дійсно звернулося до Дніпропетровської обласної прокуратури з проханням надати інформацію щодо можливого відвідування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», у зв`язку із надходженням до відповідача заяви позивача від 20.01.2021р. щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не отримавши відповідь на вищевказаний лист, відповідач 15.03.2021р. знов звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури з листом від 15.03.2021р. за вих. №1201.3.3-2382/1201.3.2.1-21, в якому просив надати інформацію щодо можливого відвідування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», у зв`язку із надходженням до відповідача заяви позивача від 20.01.2021р. щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Листом від 15.04.2021р. за вих.№19-6313-20/1 Дніпропетровська обласна прокуратура у відповідь на лист відповідача від 08.02.2021р. за вих. №1201.3.3-1142/12.3-21 повідомила останнього, що Дніпропетровською обласною прокуратурою проведено екстрадиційну перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі (екстрадиції) ОСОБА_1 до Російської Федерації, за результатами якої Офісом Генерального прокурора прийнято рішення про видачу російській стороні вказаної особи для притягнення до кримінальної відповідальності. На даний час ОСОБА_1 перебуває в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2020р. про застосування до нього екстрадиційного арешту. При надходженні запиту про надання дозволу на побачення відповідних представників ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з громадянином Російської Федерації на території ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)»з метою забезпечення його права на звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вказане питання буде розглянуто відповідно до вимог законодавства України.

Отримавши вищевказаний лист, відповідач листом від 19.05.2021р. за вих. №1201.3.3-4797/12.3-21 знов звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив надати дозвіл на відвідування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» співробітниками відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, а саме: головним спеціалістам відділу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Листом від 31.05.2021р. за вих.№19-6312-20 Дніпропетровська обласна прокуратура у відповідь на лист відповідача від 19.05.2021р. за вих. №1201.3.3-4797/12.3-21 повідомила, що Дніпропетровська обласна прокуратура не заперечує щодо побачення працівників ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 у приміщенні ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з метою виконання вимог ст.7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», разом з тим, відповідний дозвіл на побачення буде надано у разі зазначення конкретної дати відвідування ОСОБА_1 та реквізитів документів, що посвідчують особу, працівників ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, якими буде здійснюватися таке відвідування.

Листом від 10.06.2021р. за вих. №1201.3.3-5853/12.3-21 відповідач знову звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури з проханням надати дозвіл на відвідування ОСОБА_1 на 15.06.2021р. співробітниками відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, а саме: головним спеціалістам відділу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зазначивши реквізити документів, що посвідчують особу цих працівників.

У зв`язку із тим, що, на вищевказаний лист відповідача Дніпропетровською обласною прокуратурою не було надано відповіді, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області знову звернулося до обласної прокуратури з листом від 30.06.2021р. за вих. №1201.3.3-6585/12.3-21, в якому знову просило надати дозвіл на відвідування ОСОБА_1 співробітниками відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, зазначивши їх ПІБ та реквізити документів, що посвідчують особу цих працівників, а також просило погодити дату та кандидатури співробітників у телефонному режимі.

Листом від 02.07.2021р. за вих. №19-6313-20 Дніпропетровська обласна прокуратура у відповідь на лист відповідача від 30.06.2021р. за вих. №1201.3.3-6585/12.3-21 повідомила останнього, що відповідно до інформації ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» 08.06.2021р. ОСОБА_1 направлено до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з метою подальшого етапування до Російської Федерації, у зв`язку із чим на даний час підстави для надання дозволу на побачення представників ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 на території ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011р. №3671-VІ (далі - Закон №3671-VІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону №3671-VІ особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.5 Закону №3671-VІ особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Частиною 5 статті 5 Закону №3671-VІ передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

При цьому, за приписами ч.6 ст.5 Закону №3671-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3671-VІ оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Частиною 2 статті 7 Закону №3671-VІ передбачено, що заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.

Водночас, п.8 ч.1 ст.1 Закону №3671-VІ визначено, що заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - це заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті.

У розумінні п.6 та п.7 ч.1 ст.1 Закону №3671-VІ законні представники дитини, розлученої із сім`єю, - це орган опіки та піклування, опікуни та піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, адміністрація закладу охорони здоров`я, навчального або іншого дитячого закладу; а законні представники особи віком до вісімнадцяти років - один з батьків, усиновителів, дід чи баба, повнолітні брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, або інша повнолітня особа, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяла на себе відповідальність за виховання дитини.

Разом з цим, ст.242 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону №3671-VІ якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.

Частинами 7-9 статті 7 Закону №3671-VІ встановлено, що до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім`я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.

Відповідно до ч.12 ст.7 Закону №3671-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:

реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;

ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;

заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;

заповнює інші необхідні документи;

оформлює особову справу;

роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;

заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

За приписами абз.1 ч.1 ст.8 Закону №3671-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

При цьому, процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначено Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011р. №649 та зареєстровано в Міністерств юстиції України 05.10.2011р. за №1146/19884 (далі - Правила №649).

Так, п.2.1 розділу ІІ Правил №649 передбачено, що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:

а) встановлює особу заявника;

б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);

в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків;

г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку;

ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);

е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;

є) проводить дактилоскопію заявника;

ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;

з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Відповідно до п.2.4 розділу ІІ Правил №649 у разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:

видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3);

під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

При цьому, пунктом 3.1 розділу ІІІ Правил №649 встановлено, що у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:

а) забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають міститися такі відомості: прізвище, ім`я (імена), по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності - зазначені причини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце та підстави (за наявності) проживання в Україні, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім`ї заявника, підписи заявника або законного представника, перекладача (у разі необхідності), дата складання заяви.

Заявник зобов`язаний також надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.

У разі неписьменності або через фізичні вади, які унеможливлюють складання заяви особисто заявником, на його прохання заява може бути складена іншою особою, про що робиться відповідний запис на заяві;

б) реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 5);

в) ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Таке ознайомлення здійснюється мовою, яку розуміє заявник або його законний представник.

Проведення зазначених дій фіксується відповідним протоколом ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 6), в якому проставляють власні підписи заявник, його законний представник та перекладач, адвокат, психолог, педагог (за їх наявності);

г) у разі потреби направляє заявника на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України.

Таке обстеження проводиться у разі наявності в уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС обґрунтованого сумніву щодо заявленого віку особи та оформлюється відповідним направленням на обстеження для встановлення віку (додаток 7).

Особі, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, та її законному представнику роз`яснюються причини для такого обстеження та наслідки відмови у його проходженні. У випадку відмови особи пройти обстеження з метою встановлення віку на заяві та в особовій справі заявника робиться відповідна відмітка.

Відмова особи або її законного представника від проходження обстеження з метою встановлення віку є підставою для розгляду матеріалів особової справи цієї особи як повнолітньої;

ґ) заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 8), та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник.

У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, записує за його вказівкою прізвище, ім`я, по батькові та інші про нього дані до встановлення особи, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

д) приймає від заявника на зберігання документи: національний паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою (додаток 9);

е) оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника (додаток 10);

є) долучає до справи по чотири фотокартки заявника та членів його сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви, а також інші, передбачені Законом та цими Правилами, документи;

ж) призначає дату та час співбесіди та повідомляє цю інформацію заявникові та його законному представникові (за наявності) під підпис в особовій справі;

з) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Згідно з п.3.2 розділу ІІІ Правил №649 у день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4) довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу. Довідка видається строком на один місяць. Одночасно територіальний орган ДМС роз`яснює особі порядок реєстрації за місцем тимчасового проживання.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, складається у визначеній законом формі (у формі заяви-анкети встановленого зразка) особисто іноземцем чи особою без громадянства, яка звертається з такою заявою, проте, може бути складеною і іншою особою, однак, виключно у випадку неписьменності або наявності фізичних вад, що перешкоджають іноземцю чи особі без громадянства самостійно скласти таку заяву, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на вказаній заяві відповідний запис. При цьому, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має бути подана особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника, після чого відповідний орган ДМС має, перш за все, встановити особу заявника, зареєструвати заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а потім, зокрема, здійснити перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви, провести дактилоскопію заявника та занести отримані відомості до централізованої інформаційної системи, і, уразі наявності передбачених Законом підстав, ухвалити рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом, або, у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС приймає таку заяву до розгляду, після чого реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Отже, виданню заявникові довідки про звернення за захистом в Україні та реєстрації заявника як особи, яка звернулась за додатковим захистом в Україні, передує ряд встановлених чинним законодавством дій з боку відповідного територіального органу ДМС, який має проводитися після звернення іноземця або особи без громадянства з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при цьому, сам факт подання такої заяви не є безумовною підставою для видачі заявникові довідки про звернення за захистом в Україні та його реєстрації безпосередньо після подання такої заяви, позаяк, перед цим має бути вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в ході з`ясування якого уповноваженою посадовою особою територіального органу ДМС, перш за все, має бути встановлена особа заявника та проведена його дактилоскопія.

Як свідчать матеріали справи, позивач стверджує про протиправність бездіяльності ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про звернення за захистом в Україні та щодо нереєстрації останнього, як особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, з 24.12.2020р., з посиланням на те, що відповідна заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, була складена від його імені його представником - адвокатом Надтокою О.В. на його прохання, бо він перебував під вартою і не мав змоги самостійно її надрукувати, та направлена відповідачу 24.12.2020р., у зв`язку із чим ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, отримавши цю заяву, повинно було видати позивачеві довідку про звернення за захистом в Україні та зареєструвати його, як особу, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, саме з 24.12.2020р.

Однак, суд вважає такі доводи ОСОБА_1 помилковими, з огляду на те, що, як було вказано вище, у розумінні приписів ст.7 Закону №3671-VІ, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має бути складена особисто іноземцем чи особою без громадянства, яка звертається з такою заявою, чого у даному випадку зроблено не було, бо, як визнається самим позивачем, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 21.12.2020р., направлена до відповідача 24.12.2020р., складалася не позивачем, а була надрукована його представником - адвокатом Надтокою О.В., бо позивач на той час перебував під вартою.

Разом з цим, відповідно до ч.6 ст.7 Закону №3671-VІ заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути складена не особисто іноземцем чи особою без громадянства, яка звертається з такою заявою, а іншою особою виключно у випадку якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами.

Проте, матеріали справи не містять доказів існування у даному випадку вищевказаних, передбачених до ч.6 ст.7 Закону №3671-VІ обставин - неписьменності позивача або наявності у нього фізичних вад, які б унеможливлювали самостійне складення ОСОБА_1 заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Посилання позивача не те, що він не міг особисто скласти таку заяву, оскільки перебував під вартою, є безпідставними, позаяк ця обставина не може вважатися у розумінні приписів ч.6 ст.7 Закону №3671-VІ такою, що позбавляє особу можливості особисто скласти таку заяву, з огляду на те, що вона не повинна бути обов`язково надрукованою, а може складатися від руки, тим більше, як встановлено судом, в подальшому 20.01.2021р. ОСОБА_1 було самостійно складено відповідну заяву та направлено її до відповідача через адміністрацію ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Крім цього, як встановлено судом, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 21.12.2020р., складена від імені позивача його представником - адвокатом Надтокою О.В. була направлена до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 24.12.2020р. також не позивачем, а його вищевказаним представником за договором про надання правової допомоги від 30.11.2020р. №31 відповідним супровідним листом.

Водночас, представник позивача за договором про надання правової допомоги від 30.11.2020р. №31 - адвокат Надтока О.В. не є законним представником позивача у розумінні приписів ст.1 Закону №3671-VІ та ст.242 ЦК України, а, відтак, не має повноважень на подання до територіального органу ДМС заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від імені ОСОБА_1 , позаяк таким правом відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3671-VІ наділено виключно або іноземця (особу без громадянства), або його законного представника, а не представника за договором (дорученням).

Таким чином, відповідач правомірно повідомив представника позивача - адвоката Надтоку О.В. листом від 04.01.2021р. за вих. №1201.3.3-13/12.3-21 від 04.01.2021р., що відповідно до ст.7 Закону №3671-VІ, у разі виникнення умов бути визнаним біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановленого зразка та з відповідними документами, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем свого тимчасового перебування.

Отже, відповідач не припускався протиправної бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про звернення за захистом в Україні та щодо нереєстрації останнього, як особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, з 24.12.2020р., тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо вчинення вищевказаних дій слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що, як встановлено з матеріалів справи, складена та подана безпосередньо самим позивачем заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 20.01.2021р. направлена до відповідача через адміністрацію ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», була отримана та зареєстрована ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 25.01.2021р. вх.№У-18/6/1201-21, про що ОСОБА_1 повідомлено листом відповідача від 08.02.2021р. за вих. №У-18/6/1201-21/1201.3.3/1150-21, з одночасним повідомленням позивача про звернення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області до прокуратури Дніпропетровської області з запитом щодо можливості відвідування позивача в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

При цьому, як зауважено судом вище, сам факт отримання територіальним органом ДМС заяви іноземця або особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не є безумовною підставою для того, щоб одразу видати такому заявнику довідку про звернення за захистом в Україні та зареєструвати його як особу, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, безпосередньо після подання такої заяви, позаяк, перед цим має бути вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в ході з`ясування якого уповноваженою посадовою особою територіального органу ДМС, перш за все, має бути встановлена особа заявника та проведена його дактилоскопія, з метою встановлення та підтвердження її особистості.

Разом з цим, у даному випадку має бути враховано, що заявник (позивач) подав заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебуваючи під вартою, як особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт.

Так, за змістом приписів абзацу шостого пункту 2 глави 1 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за №633/33604, особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, короткострокові побачення з родичами або іншими особами надають начальник СІЗО або його заступник (особи, які виконують їх обов`язки) - на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку.

Положеннями ч.1 ст.587 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною обласною прокуратурою.

Згідно з абзацом першим пункту 3 глави 1 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за №633/33604, на підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, чи органу, що проводить екстрадиційну перевірку, особам, зазначеним в абзацах третьому - шостому пункту 2 цієї глави, адміністрація СІЗО надає короткострокові побачення, які за її рішенням проводяться у відкритих (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою) або закритих (через суцільне розмежувальне скло та переговорний пристрій) умовах.

Положеннями абзацу першого пункту 5 глави 1 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за №633/33604, передбачено, що на підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, особам, зазначеним в абзацах третьому - шостому пункту 2 цієї глави, начальник СІЗО або його заступник надає письмовий дозвіл на побачення і розпорядження черговому помічнику на його проведення. Дозвіл слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, а також дозвіл органу, що проводить екстрадиційну перевірку, завірені гербовою печаткою, дійсні тільки на одне побачення.

Таким чином, зі змісту приписів абзацу шостого пункту 2 глави 1 розділу VII, пункту 3 глави 1 розділу VII, пункту 5 глави 1 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за №633/33604, слідує, що особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, короткострокові побачення з родичами або іншими особами надають начальник СІЗО або його заступник (особи, які виконують їх обов`язки) - на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку.

Отже, у даному випадку відповідач не міг самостійно реалізувати свої повноваження щодо здійснення відвідування позивача у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з метою виконання обов`язкових дій, передбачених п.2.1 розділу ІІ Правил №649, які повинні бути вчиненні для з`ясування питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема, щодо встановлення особи заявника та проведення його дактилоскопії, та які безумовно передують виданню заявникові довідки про звернення за захистом в Україні та реєстрації заявника як особи, яка звернулася за таким захистом, без отримання на це відповідного письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку, яким в даному випадку була Дніпропетровська обласна прокуратура.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДМС України в Дніпропетровській області неодноразово зверталася задля отримання такого дозволу до Дніпропетровської обласної прокуратури, шляхом направлення листів від 08.02.2021р. за вих. №1201.3.3-1142/12.3-21, від 15.03.2021р. за вих. №1201.3.3-2382/1201.3.2.1-21, від 19.05.2021р. за вих. №1201.3.3-4797/12.3-21, від 10.06.2021р. за вих. №1201.3.3-5853/12.3-21 та від 30.06.2021р. за вих. №1201.3.3-6585/12.3-21, водночас, хоча прокуратура і надала відповідь, що не заперечує проти відвідування заявника, але фактично відповідний письмовий дозвіл співробітникам Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на відвідування позивача не надала.

Разом з цим, суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, від 21 грудня 2018 року у справі №3813/4640/17, від 18 лютого 2021 року у справі №160/6885/19.

Таким чином, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, зважаючи на інформацію, надану громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , щодо перебування останнього в слідчому ізоляторі під екстрадиційним арештом, та з метою забезпечення права позивача на звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при дотриманні імперативних вимог частини 1, частини 2, частини 6, частини 12 статті 7, та частини 1 статті 8 Закону №3671-VІ та приписів п.2.1 розділу ІІ Правил №649, неодноразово зверталося до органу, що проводить екстрадиційну перевірку відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , з метою отримання дозволу на його відвідування в слідчому ізоляторі, проте, хоча Дніпропетровська обласна прокуратура і надала відповідь, що не заперечує проти відвідування заявника, але фактично відповідний письмовий дозвіл співробітникам Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на відвідування позивача не надала, що позбавило відповідача з незалежних від нього причин можливості здійснити таке відвідування ОСОБА_1 , який в подальшому 08.06.2021р. взагалі був направлений до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з метою подальшого етапування до Російської Федерації, а згідно з інформацією, наданої представником відповідача, 23.06.2021р. ОСОБА_1 передано в Російську Федерацію. Отже, твердження позивача про допущення відповідачем бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про звернення за захистом в Україні та щодо нереєстрації останнього, як особи, яка звернулася за додатковим захистом в Україні, є безпідставними, тим більше, що без вчинення вищевказаних обов`язкових дій для вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які передбачають обов`язкову присутність особи-заявника, відповідач не міг одразу прийняти таку заяву до розгляду та видати заявникові довідку про звернення за захистом в Україні і зареєструвати заявника, позаяк видача довідки та реєстрація заявника згідно з приписами абз.1 ч.1 ст.8 Закону №3671-VІ здійснюється органом ДМС, який вже прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, тобто лише після прийняття такої заяви до розгляду, що не є тотожним отриманню такої заяви та її реєстрації у журналі вхідної кореспонденції, бо вирішенню питання про прийняття такої заяви до розгляду передує ряд обов`язкових дій, що мають бути вчинені уповноваженою посадовою особою відповідного територіального органу ДМС згідно зі ст.7 Закону №3671-VІ та п.2.1 розділу ІІ Правил №649 з обов`язковою присутністю особи-заявника, які у даному випадку без отримання відповідного письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , на його відвідування неможливо було вчинити. Натомість, прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до розгляду без вчинення обов`язкових дій, передбачених ст.7 Закону №3671-VІ та п.2.1 розділу ІІ Правил №649, зокрема, без встановлення особи заявника та без проведення його дактилоскопії, суперечило б вищевказаним імперативним вимогам законодавства та фактично свідчило б про можливість прийняття таких заяв до розгляду із подальшою видачею довідки про звернення за захистом в Україні та реєстрацією осіб, як таких, що звернулися за додатковим захистом в Україні, без встановлення особи заявника, що є неприпустимим, бо створювало б можливість звернення з такими заявами від імені будь-якої особи іншими невстановленими особами без перевірки їх особистості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та без допущення протиправної бездіяльності у своїй поведінці, а відтак, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02.12.2021р.

Суддя: О.М. Турова