Рішення № 101720153, 03.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2021 р. Справа №120/6209/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, а також стягнути на його користь вихідну допомогу в розмірі 33892,53 гривень, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що працював в органах прокуратури з листопада 2005 року по 12 березня 2021 року включно. Наказом Генерального прокурора України від 11 березня 2021 року №124к позивача звільнено із посади керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області та з органів прокуратури відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

Проте, на момент звільнення відповідачем не виплачено позивачеві вихідну допомогу, виплата якої передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що й спонукало позивача звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 12 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21 липня 2021 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року заяву відповідача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін залишено без задоволення.

17 серпня 2021 року від Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19 вересня 2019 року наказом Генерального прокурора України від 11 березня 2021 року №124к позивача звільнено з посади керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Текст наказу Генерального прокурора №124к від 11 березня 2021 року не містить посилань на пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України як на підставу звільнення позивача із займаної посади та з органів прокуратури. Водночас, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19 вересня 2019 року статтю 40 Кодексу законів про працю України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Такими законами, що регулюють статус прокурорів та відповідно мають статус спеціальних, є Закон України "Про прокуратуру" і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19 вересня 2019 року. Зміст Закону України "Про прокуратуру" свідчить про те, що у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 цього Закону виплата вихідної допомоги не передбачена. Крім того, стаття 44 Кодексу законів про працю України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". З огляду на наведене відповідач вважає, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплата вихідної допомоги при звільненні, а тому позивач не набув права на її отримання.

Також 17 серпня 2021 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

02 вересня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якої останній зазначив, що, виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про прокуратуру" та Кодексу законів про працю України, слідує, що вказаними нормативними актами передбачено виключний перелік випадків, коли до відносин служби в органах прокуратури не можуть застосовуватися норми Кодексу законів про працю України. Разом із тим, наведеними нормами не встановлено застосування положень законодавства про працю щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора. Враховуючи наведене, позивач вважає, що має право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.

02 вересня 2021 року позивачем подано письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах прокуратури, починаючи з 25 листопада 2005 року по 12 березня 2021 року.

Наказом Генерального прокурора №124к від 11 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12 березня 2021 року. Підставою звільнення слугувало рішення одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №3 від 11 грудня 2020 року.

У травні 2021 року позивач звернувся до Чернігівської обласної прокуратури із заявою щодо нарахування та виплати вихідної допомоги при звільнені.

Листом Чернігівської обласної прокуратури №27-375 вих.-21 від 28 травня 2021 року заявника повідомлено, що виплата вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена.

Відповідно до довідки Чернігівської обласної прокуратури від 25 травня 2021 року №21-124 вих-21 середньоденна заробітна плата позивача станом на момент звільнення, тобто станом на 12 березня 2021 року, складає 1613,93 гривень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 №1697-VII "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року статтю 51 Закону України "Про прокуратуру" доповнено частиною п`ятою, згідно з якою на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

За приписами статті 1 Кодексу законів про працю України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із статтею 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року статтю 40 Кодексу законів про працю України доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини 5 статті 40 Кодексу законів про працю України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Судом встановлено, що позивача звільнено з посади на підставі Закону України "Про прокуратуру", зокрема відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 згаданого Закону.

Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Проте, Кодекс законів про працю України встановлює обов`язок роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, якщо працівника звільнено у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Закон України "Про прокуратуру" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв`язку із звільненням прокурорів, проте Кодекс законів про працю України регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано ті чи інші спірні правовідносини.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання виплати вихідної допомоги звільненому прокурору, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Варто врахувати й те, що внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року до Закону України "Про прокуратуру" та в Кодекс законів про працю України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Закон України "Про прокуратуру" встановлює обмеження лише щодо непоширення положень законодавства про працю щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Внесені зміни в Кодекс законів про працю України стосуються обмежень щодо застосування положень частини другої статті 40, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу.

При цьому, застереження щодо виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні чинне законодавство не містить.

Водночас, відсутність у наказі про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури посилань на положення пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не може бути підставою для обмеження права позивача на отримання вихідної допомоги.

У постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №823/244/16 та від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16 міститься правовий висновок, відповідно до якого за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв`язку зі скороченням штатів, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, що не заборонено спеціальним законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.

Визначаючись з приводу правильності проведеного позивачем обрахунку розміру вихідної допомоги, яку слід виплатити, суд керується наступним.

За правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середній заробіток працівника визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку).

Згідно з абзацом3 пункту 8 вказаного Порядку у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно із абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до наявної у справі довідки Чернігівської обласної прокуратури від 25 травня 2021 року №21-124 вих-21 у січні 2021 року позивачеві нараховано 1684,53 гривень за відпрацьований 1 робочий день, а у лютому 2021 року - 9612,96 гривень за відпрацьовані 6 робочих днів. Середньоденний заробіток склав 1613,93 гривень (1684,53+9612,96) / 7 робочих днів).

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати складає 31471,64 гривень (1613,93 гривень (середньоденний заробіток) х 19,5 (середньомісячне число робочих днів).

З урахуванням наведеного сума вихідної допомоги, яку належить виплатити позивачеві, складає 31471,64 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем невірно розраховано суму вихідної допомоги, що підлягає стягненню.

Крім того, заявлена вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному випадку є передчасною.

Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В даному випадку має місце спір про право на належні звільненому працівнику суми, а саме право позивача на отримання вихідної допомоги.

При цьому, частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України покладено обов`язок на роботодавця сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку буде рішення у даній справі, яким встановлено право позивача на отримання вихідної допомоги.

На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому право позивача в цій частині не є порушеним.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподілу судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 02 липня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем на виконання вимог ухвали від 22 червня 2021 року при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень за звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у задоволенні якої суд відмовив, тому відсутні підстави для відшкодування позивачеві сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 31471 (тридцять однієї тисячі чотириста сімдесят однієї) гривень 64 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; серії та номер паспорт громадянина України: НОМЕР_2 )

Відповідач: Чернігівська обласна прокуратура (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02910114)

Рішення суду в повному обсязі складено 03.12.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович