Рішення № 101718856, 03.12.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/830/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Максимчук Є.В.

з участю

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи Баталової Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів звернулася ОСОБА_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 22.07.2011 перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.11.2014.

Від даного шлюбу у них з відповідачем народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що після розірвання шлюбу, діти залишилися проживати з нею та з того часу знаходяться під її фактичним вихованням, доглядом та на матеріальному утриманні.

Зазначає, що відповідач, будучи батьком малолітніх дітей, протягом останніх семи років ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до них, не бере ніякої участі в їх утриманні та вихованні, не цікавиться їх життям, навчанням, розвитком та здоров`ям.

Посилаючись на те, що відповідач самостійно усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально дітей не забезпечує, не цікавиться їх здоров`ям, вихованням та навчанням, не проявляє жодної батьківської любові до них, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також зазначає, що в зв`язку з ухиленням відповідача від матеріального утримання дітей, рішенням Роздільнянського районного суду від 02.12.2014 з нього стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 02.10.2014 до 29.01.2030, потім по 400 грн. щомісяця до досягнення молодшою дитиною повноліття.

Вказує, що аліменти ОСОБА_3 не сплачує та добровільно будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, у зв`язку з чим станом на 01.12.2020 виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 95327 грн.

Водночас вказує, що на даний час виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів на утримання дітей в зв`язку із зміною обставин, що враховувались судом при визначенні розміру аліментів.

Посилаючись на вказані обставини і збільшення вікових потреб дітей та матеріальних витрат на їх утримання, просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_3 згідно виконавчого листа на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та просить стягувати з відповідача аліменти на їх утримання в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття.

Ухвалою Острозького районного суду від 15.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Правом подати відзив на позов у встановлений строк відповідач не скористався.

Ухвалою від 20.10.2021 закрито підготовче провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Заперечень проти позову відповідач не подавав, жодних клопотань від його імені на адресу суду не надходило.

Суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті та керуючись ст.280 ЦПК України, за клопотанням представника позивача, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному об`ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить позов задоволити.

Пояснила, що після розірвання шлюбу між сторонами у 2014 році, їх спільні діти залишилися проживати з позивачем та з того часу знаходяться під її фактичним вихованням, доглядом та на матеріальному утриманні.

Пояснила, що відповідач і надалі не виявляє бажання побачитись з дітьми, не спілкується з ними, самоусунувся від їх виховання, зв`язок як батька і дітей між ними повністю втрачений, при цьому відповідач не робить жодних дій по відновленню втрачених зв`язків із дітьми. Зазначила, що перешкод у спілкуванні дітей з відповідачем позивач не здійснювала.

Посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Вказує, що ОСОБА_3 не надавав і не надає матеріальної допомоги на утримання дітей на придбання одягу, взуття, навчального приладдя, на харчування.

Зазначає, що аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 також не сплачує та матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає.

Окрім того, вказує, що на даний час виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів на утримання дітей в зв`язку із збільшенням їх вікових потреб, а також враховуючи наявність на утриманні позивача ще однієї дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача згідно виконавчого листа на утримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та стягувати з відповідача аліменти на їх утримання в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області в судовому засіданні позов підтримала. Пояснила, що в службу в справах дітей надійшло звернення ОСОБА_2 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолтніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В зв`язку з цим питання щодо невиконання відповідачем батьківських обов`язків розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.

Вказує, що проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 , будучи батьком малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дійсно повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей. Починаючи з 2014 року малолітні діти сторін проживають з позивачем, яка піклується про них та забезпечує їх всім необхідним. Натомість ОСОБА_3 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча має можливість їх виконувати, не бере ніякої участі в утриманні та вихованні дітей, не цікавиться їх життям, навчанням, розвитком та здоров`ям, не сплачує аліменти на їх утримання.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дітей, орган опіки і піклування вирішив рекомендувати позбавити його батьківських прав, про що подав відповідне подання.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 18.04.2013 встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.11)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 07.02.2012 встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.12)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 12.11.2019 встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її матір`ю зазначена ОСОБА_2 (а.с.13)

Згідно заочного рішення Роздільнянського районного суду від 26.11.2014 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі та під час перебування у шлюбі у них народилися діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно даного рішення шлюб між сторонами було розірвано (а.с.14)

Відповідно до виконавчого листа №511/2934/14 від 02.12.2021 вбачається, що з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 800 грн. щомісяця, починаючи з 02.10.2014 до 29.01.2020, тобто до досягнення найстаршою дитиною повноліття, потім по 400 грн. щомісяця до досягнення молодшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.15-16)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах виданого Роздільнянським міжрайонним ВДВС вбачається, що загальна сума заборгованості по аліментах, що стягуються з ОСОБА_3 станом на 01.12.2021 становить 95327 грн. (а.с.17-18)

Згідно з довідкою від 10.12.2020, характеристикою НВК "Школа І-ІІІ ст.-гімназія" встановлено, що ОСОБА_5 навчається в даному навчальному закладі з 01.09.2019. Характеризується позитивно. За час навчання нею опікується мати ОСОБА_2 . Батько, ОСОБА_3 , за час навчання дитини в закладі не був жодного разу. (а.с.19, 22)

Згідно з довідкою від 10.12.2020, характеристикою НВК "Школа І-ІІІ ст.-гімназія" встановлено, що ОСОБА_4 навчається в даному навчальному закладі з другого класу. Характеризується позитивно. За час навчання ним опікується мати ОСОБА_2 . Батько, ОСОБА_3 , навчанням сина не цікавиться. (а.с.20, 22)

Відповідно до довідки КНП "Острозький районний центр ПМСД" вбачається, що ОСОБА_5 відвідує вказаний заклад з приводу вродженої крадіопатії. (а.с.23)

Відповідно до характеристики від 02.12.2020 вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. (а.с.26)

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї вбачається, що малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , де створено належні умови проживання. Батько дітей участі у їх вихованні не приймає, не відвідує. (а.с.27)

Згідно з довідкою №49/66 від 05.01.2021 встановлено, що на даний час щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на час здійснення судового розгляду кримінального провадження відносно нього за ч.1, 2 ст.289 КК України. (а.с.28)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №2270/01-17-21 від 19.05.2021 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_7 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При прийнятті даного висновку комісією було встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Шлюб між батьками дітей було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилась проживати з матірю, де за місцем проживання створено належні умови для виховання, навчання і розвитку. Протягом тривалого часу батько дітей ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не брав ніякої участі у вихованні дітей, не цікавився їх здоров`ям, розвитком, життям, не відвідував.

На даний момент відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, бажання щодо налагодження стосунків з дітьми відповідач не виявив, а тому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було прийнято рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав. (а.с.29)

З пояснень представника позивача та письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, який є батьком неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не приділяє жодної уваги вихованню дітей, не створює належних умов для їх проживання, не цікавиться їх життям, навчанням та розвитком.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя дітей має місце протягом тривалого часу, що було підставою для висновку органу опіки і піклування, яким рекомендовано позбавити його батьківських прав.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів та пояснень сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо своїх дітей.

Через тривалий час окремого проживання між відповідачем та дітьми втрачено родинні зв`язки та розуміння їх вікових психологічних особливостей. Батько дітьми не цікавиться, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до них, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов`язками.

Крім того, така поведінка батька суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Вказані принципи відповідач, як батько, нехтує, оскільки ухиляється від виконання своїх обов`язків батька по вихованню дітей.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухилялася від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, ними не займався, не піклувався про них, матеріально не утримував, на час розгляду справи не проявив інтересу до стану їх здоров`я та навчання, не цікавиться їх фізичним, моральним і духовним розвитком, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим слід позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Вирішуючи позов в частині зміни розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дітей, суд враховує наступне.

Рішенням Острозького районного суду від 02.12.2014 було визначено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання їх спільних дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно.

Як вказано в позовній заяві та підтверджено у судовому засіданні, витрати на утримання дітей зросли. Значні кошти витрачаються на продукти харчування, одяг, взуття, у випадку захворювання на ліки. Розмір аліментів, який стягується з відповідача недостатній для належного їх утримання.

Звертаючись до суду, в обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що погіршилося її матеріальне становище, змінився її сімейний стан, оскільки в неї на утриманні перебуває ще одна малолітня дитина, діти потребують більших матеріальних витрат ні ж ті, що передбачалися раніше, тому дані обставини є підставою для зміни розміру аліментів.

Згідно ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні даного спору правове значення має встановлення наявності або відсутності факту зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів у порівнянні із його матеріальним та сімейним станом, у якому він перебував на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.

У відповідності до ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, що передбачено ст.7 СК України.

Відповідно до ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання дитини має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначає законодавчо прожитковий мінімум і встановлюється законом про бюджет кожного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Отже, мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 років становить з 1 липня - 1255 грн.

Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду та вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1, 2 ч.3 ст.181 СК України, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №372/2393/17.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

При розгляді позову із зазначених підстав, застосуванню підлягають не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов"язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року №6-143цс13.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів слід з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у відповідному розмірі.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Відповідачем не доведено обставин щодо зміни його сімейного стану або перебування на його утриманні інших осіб, а також не зазначено відомостей про його дохід, оскільки будь-яких доказів, що підтверджували б дані обставини суду не надано.

Разом з тим, суд вважає, що виходячи із вимог ч.1 ст.192 СК України, у системному зв`язку положенням ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів, які стягуються із відповідача підлягає збільшенню, оскільки утримання малолітніх дітей в їх віці потребує додаткових зусиль та матеріальних витрат, а з урахуванням зростання цін на споживчі товари і послуги, інфляції тощо, визначений у 2014 році розмір аліментів, не є достатнім розміром для задоволення розумних потреб дітей, зокрема, для їх належного забезпечення повноцінним харчуванням, одягом, їх навчання та розвитку.

Судом встановлено, що після винесення рішення суду про стягнення аліментів у зв`язку із збільшенням вікових потреб дітей, витрати, які несе позивач на їх утримання перевищують розмір сплачуваних відповідачем аліментів, в зв`язку з чим матеріальне становище отримувача аліментів погіршується.

Отже, судом встановлено обставини, які надають можливість збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача.

Дані обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, на думку суду, є істотними та достатніми для зміни визначеного за судовим рішенням розміру аліментів та можуть слугувати самостійною підставою для зміни їх розміру.

З урахуванням встановлених судом обставин та наведених правових норм, суд вважає можливим змінити розмір стягнення аліментів.

За правилами ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в той же час, ст.192 СК України, якою регулюються правовідносини щодо зміни розміру аліментів, не містить норми про те, що зміна розміру аліментів присуджується з дати звернення до суду з зазначеним позовом.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання дітей, суд також бере до уваги, що платник аліментів є працездатним, має добрий стан здоров`я, інших утриманців, окрім дітей, не має, оскільки протилежних доказів суду не надано, тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Одночасно суд бере до уваги, що платник аліментів може надавати матеріальну допомогу та вважає, що їх необхідно стягувати в твердій грошовій сумі, відповідно до ст.184 СК України, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що не буде надто обтяжливим для відповідача.

При цьому, суд виходить і з того, що як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне їх утримання.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір.

На підставі ст.164, 182 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в :

позов ОСОБА_2 (зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (жителя смт.Лиманське Роздільнянського району Одеської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області (м.Острог вул.Героїв Майдану,4 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391005) про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.12.2014, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 908 грн. витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 908 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.12.2021.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.