Ухвала суду № 101718386, 29.11.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1320/2021

Справа № 537/4454/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді – Мурашової Наталі Валентинівни,

за участі секретаря – Должаніци В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Компанець Б.Ю.,

представника відповідача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області – Лазоренко С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між органом місцевого самоврядування та фізичною особою,

в с т а н о в и в :

25.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Просила визнати незаконним та скасувати рішення V сеcії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полатвської області від 25.05.2021 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок» в частині відхилення питання передачі ОСОБА_1 в оренду строком на п`ять років земельної ділянки площею 3980 кв.м. кадастровий номер 5310436500:12:002:0488, для експулатації обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням по АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненабранням необхідної кількості голосів. Просила визнати укладеним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:12:002:0488 між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 в редакції, запропонованій позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізичній особі ОСОБА_1 на праві власності належить будівля складу-магазину для торгівлі оздоблювльними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

18.12.2007 року між ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5310436500:12:002:0236) загальною площею 4023 кв.м. строком на 5 років, строком дії до 04.07.2013 року.

23.08.2012 року ОСОБА_1 продала, а виконавчий комітет Крюківської районної ради м. Кременчука придбав котельню, за адресою: АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці кадастровий номер 5310436500:12:002:0236.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 30.05.2018 року «Про надання та відмову в наданні згоди на поділ та об`єднання земельних ділянок в м. Кременчуці» надана згода на поділ земельної ділянки площею 4023 кв.м., кадастровий номер 5310436500:12:002:0236 на дві земельні ділянки: 1) площею 3980 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням в АДРЕСА_1 ; та 2) площею 43 кв.м. для експлуатації та обслуговування котельні в АДРЕСА_1 .

Рішенням Кременчуцької міської ради від 13.12.2018 року «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в м. Кременчуці» було погоджено документацію із землеустрою.

19.03.2019 року в Державному земельному кадастрі сформовано земельну ділянку площею 3980 кв.м. (кадастровий номер 5310436500:12:002:0488), а та земельну ділянку площею 43 кв.м. (кадастровий номер 5310436500:12:002:0489).

Після закінчення у 2013 році строку дії договору від 18.12.2007 року про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:12:002:0236, цей договір не може бути поновлений з підстав зміни істотних умов: поділу та зміни площі земельної ділянки, зміни кадастрового номеру земельної ділянки.

ОСОБА_1 зверталася до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявами про передачу в оренду їй земельної ділянки, на який розташоване належне їй нежитлове приміщення будівлі складу-магазину.

Проте рішенням V сеcії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полатвської області від 25.05.2021 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок» відмовлено ОСОБА_1 у передачі в оренду строком на 25 років земельної ділянки площею 3980 кв.м. кадастровий номер 5310436500:12:002:0488, для експулатації обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням по АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненабранням необхідної кількості голосів. Рішення ради не відповідає положенням ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України.

За таких обставин обставин, ОСОБА_1 звернулася до суду, просила визнати незаконним та скасувати рішення V сеcії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полатвської області від 25.05.2021 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок» в частині відхилення питання передачі ОСОБА_1 в оренду строком на п`ять років земельної ділянки площею 3980 кв.м. кадастровий номер 5310436500:12:002:0488, для експулатації обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням по АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненабранням необхідної кількості голосів. Просила визнати укладеним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:12:002:0488 між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 в редакції, запропонованій позивачем.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив справу призначити до судового розгляду. Клопотань не заявив.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Клопотань не заявила. Не заперечувала справу призначити до судового розгляду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАСУкраїни, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАСУкраїни, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАСУкраїни, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин – юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За частинами першою - другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 38, 39 цього Кодексу, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з частиною першою статті 65 ЗК України, землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Частина перша статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) визначає поняття цільового призначення земельної ділянки як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Одним із наслідків порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (пункт «а» статті 21 ЗК України).

За змістом положень статті 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За частиною першою статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Наведені норми кореспондують з положеннями статті 50 Закону № 858-IV, за якими проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до частини другої цієї статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина п`ятнадцята статті 123 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Відповідно до Постанови ВП ВС, 29.09.20, справа №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20). Розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат (пункт 67 постанови).

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 не набула речового права на земельну ділянку земельної ділянки площею 3980 кв.м. кадастровий номер 5310436500:12:002:0488, для експулатації обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням по АДРЕСА_1 .

За таких обставин, з огляду на наведені положення Закону, рішення Конституційного Суду України та правових позицій Верховного Суду, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення V сеcії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок» в частині відхилення питання передачі ОСОБА_1 в оренду строком на п`ять років земельної ділянки площею 3980 кв.м. кадастровий номер 5310436500:12:002:0488, для експулатації обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням по АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненабранням необхідної кількості голосів – має в основі публічно-правовий характер, тобто випливає із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів, а саме Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавськоїобласті, а тому підлягає розгляду адміністративними судами.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.02.2021 року у справі № 813/1009/17, провадження № 11-1083апп19.

Разом з тим позовна вимога фізичної особи ОСОБА_1 визнати укладеним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:12:002:0488 між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 в редакції, запропонованій позивачем, – стосується приватноправових відносин між фізичною особою та юридичною особою, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В ст.255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.255 цього Кодексу). Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За відсутності клоптань учасників справи, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 200, ст.255 ЦПК України, закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, та закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті в частині позовних вимог про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між органом місцевого самоврядування та фізичною особою.

Керуючись статтями 189, 197, 200, 255, 256, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між органом місцевого самоврядування та фізичною особою:

1) закрити провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення V сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок" в частині відхилення питання передачі ОСОБА_1 в оренду строком на п`ять років земельної ділянки площею 3980 кв. м. , кадастровий номер 5310436500:12:002:0488, для експлуатації обслуговування будівлі складу-магазину для торгівлі оздоблювальними матеріалами, металопластиком та металопластиковими вікнами з їх виготовленням по АДРЕСА_1 у зв`язку з не набранням необхідної більшості голосів.

2) закрити підготовче провадження та призначити до судового розгляду цивільну справу в частині позовних вимог про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:12:002:0488 між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 в редакції, запропонованій позивачем.

Судове засідання призначити на 17.12.2021 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, за адресою м. Кременчук, вул. Троїцька, 37/49.

Викликати учасників справи в судове засідання.

Ухвала в частині закриття провадження у справі за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування – може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту складнення її повного тексту.

Повний текст ухвали складений 06.12.2021 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.