Рішення № 101717549, 06.12.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1366/21

Провадження № 2/288/315/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Попільнянського нотаріального округу Пилипчук Адам Якович, Квітнева сільська рада Попільнянського району, Житомирської області про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі – Позивач) звернулася суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – Відповідач), третя особи: приватний нотаріус Попільнянського нотаріального округу Пилипчук Адам Якович (далі – Третя особа 1), Квітнева сільська рада, Попільнянського району, Житомирської області (далі – Третя особа 2) про визнання договору дарування недійсним в якому вказує, що вона постійно проживала і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений будинок та земельна ділянка на якій він розташований належать їй на праві власності.

У квітні 2021 року Відповідач повідомила Позивача, що це її будинок і земля, які вона сама їй подарувала та почала виганяти її із вказаного будинку, в результаті чого, Позивач на даний час вимушена проживати лише у частині свого будинку, а іншу частину зайняла Відповідач та повністю розпоряджається землею. Крім того, Відповідач повідомила, що це її будинок і Позивач проживає в ньому до тих пір, поки вона її терпить, а якщо щось не влаштовує, то вона може їхати куди завгодно.

Позивач зазначає, що про існування договору дарування свого житлового будинку та двох земельних ділянок, вона взагалі не знала і не мала наміру комусь дарувати свій єдиний житловий будинок та землю, копії договору дарування у неї немає. До неї додому весною, декілька років тому, ввечері, приїжджав нотаріус та вона щось підписувала. Позивач вважала, що це був договір довічного утримання, зважаючи на її похилий вік та потребує для проживання сторонньої допомоги і мала намір укласти договір довічного утримання та вела про це розмови із своїми друзями.

Відповідач надавала Позивачу допомогу та піклувалася про неї, намагалася утримувати у чистоті будинок, подвір`я та город, і Позивача це влаштовувало.

Весною 2021 року Відповідач повідомила, що Позивач особисто підписала не договір довічного утримання, а договір дарування їй свого власного будинку, і тепер будинок і все домогосподарство є її особистою власністю і належить їй на підставі договору дарування, який вона підписала особисто. В сільській раді Позивач отримала копії договорів дарування, на підставі яких будинок і все домогосподарство є власністю Відповідача, а позивач позбулася своєї власності та зрозуміла, що її обманули.

Позивач зазначає, що в силу свого похилого віку, хворобливості та безпорадного стану не розуміла, який насправді документ підписує, а Відповідач обманним шляхом змусила її підписати договори дарування, повідомивши, що це договір довічного утримання. Сам договір Позивач не читала, так як взагалі дуже погано бачить, і не бачить, що читати, особливо в сутінках, а зважаючи на свій вік, поганий слух і зір, не могла сприймати відповідні терміни і поняття, тому не знала і не могла знати, що підписує договір дарування.

Крім того, Позивач хворіла на катаракту обох очей і їй в 2015 році робили операцію на очах, проте після чого вона бачить гірше та на той час мала багато хронічних хвороб.

Позивач вказує, що вона помилилася щодо правової природи правочину і насправді хотіла скласти договір довічного утримання, адже договір дарування був для неї вкрай невигідним правочином, за даних життєвих обставин, так як їй на даний час 91 рік та вона постійно потребує сторонньої допомоги та підтримки. Підписуючи договір, Позивач розраховувала на допомогу Відповідача при організації свого життя та побуту. Обдарована навіть не є її родичкою, має свою сім`ю, дітей та внуків і не має можливості надавати Позивачу допомогу. Вона навіть запустила порядок в будинку і городі та не утримує їх в належному стані.

Відповідач не є близьким родичем для Позивача, що додатково підтверджує те, що вона вела її в оману щодо правової природи договору дарування. В Позивача були відсутні підстави дарувати домогосподарство, в якому вона проживає та зареєстрована, іншого житла вона не має, проте в неї є родичі, які б могли її доглядати та отримати її майно у спадок.

Позивач звертає увагу на те, що відсутня фактична передача Відповідачу житлового будинку і всього домогосподарства, в якому Позивач зареєстрована та продовжує проживати.

Позивач вказує, що договори дарування були укладені під впливом тяжкої обставини, а саме хвороби та її безпомічного стану, вона є ветераном Великої Вітчизняної війни, постійно потребує сторонньої допомоги та додаткових матеріальних коштів на ліки та утримання, а сам договір дарування не відповідає її внутрішній волі та життєвим обставинам, що склалися.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Пилипчуком Адамом Яковичем; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Пилипчуком Адамом Яковичем; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0.0955 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Пилипчуком Адамом Яковичем.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, 06 грудня 2021 року надала до суду заяву в якій просила справу слухати без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. /а.с.110/ В судовому засіданні 17 листопада 2021 року вказала, що вона не мала наміру дарувати Відповідачу належне їй майно, і підписуючи у нотаріуса документи, вважала, що укладає договір довічного утримання, а тому і не читала документи, які підписувала. Вона має поганий зір, в зв`язку з чим, їй в 2015 році було проведено операцію на очах. Будинок є її єдиним житлом, іншого майна у неї немає, про те, що Відповідач є власником будинку вона дізналася весною 2021 року від працівника Попільнянського РЕМ при перевірці лічильника. Крім того, вона позичила Відповідачу гроші 30000.00 гривень та у квітні 2021 року попросила повернути даний борг, на що Відповідач вказала, що вижене її з будинку, так як він вже належить їй. /а.с.102-103/

Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засідання проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні. В судовому засіданні 17 листопада 2021 року Відповідач пояснила, що Позивач дійсно має поганий зір в зв`язку з чим вона їздила на операцію в м.Житомир. Позивач уклала на її користь заповіт за те, що вона її доглядала, проте в подальшому вона хотіла відмовитися від догляду за нею, а тому Позивач сказала, що оформить на неї договір дарування на все майно. Вона переоформила на себе особовий рахунок на світло, а рахунок на газ рахується за Позивачем. У Позивача вона дійсно позичала гроші та зобов`язувалась через деякий час повернути їх. У приватного нотаріуса вони оформляли договір дарування житлового будинку та земельних ділянок і Позивач знала, що вона підписує договори дарування. /а.с.103-104/

Третя особа - приватний нотаріус Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчук Адам Якович, в судове засідання не з`явився. 26 серпня 2021 року надав до суду лист в якому просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги не визнав. Вказав, що при зверненні до нотаріальної контори дарувальник та обдарована просили укласти між ними договір дарування житлового будинку та земельних ділянок, під час укладення правочину їх волевиявлення було чітке і спрямоване тільки на укладення договорів дарування. /а.с.31/

Представник Третьої особи 2 – Квітневої сільської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, щодо прийняття рішення у справі покладається на розсуд суду. /а.с.30/

Суд, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, вивчивши Справу № 02-33, том № 1 Реєстр для реєстрації нотаріальних дій 2018 рік та Журнал обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно виписки, виданої Житомирською обласною клінічною лікарнею «ім. О.Ф.Гербачевського», хвора – ОСОБА_4 , перебувала на стаціонарному лікуванні у центрі мікрохірургії ока Житомирської обласної клінічної лікарні з 14 квітня 2015 року по 28 квітня 2015 року, в результаті проведеного обстеження встановлено діагноз: стареча катаракта лівого ока. 14 квітня 2015 року проведено операцію: факоемульсифікацію катаракти з імплантацією ІОЛ на лівому оці під мікроскопом, без ускладнень. Ефективність лікування: - виписана з одужанням з поліпшенням. /а.с.7/

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 19 березня 2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 297 та посвідченого приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком А.Я., ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 , прийняла в дар належний Дарувальнику на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0.25 га, кадастровий номер якої 1824785500:02:008:0007. Одночасно з відчуженням житлового будинку, посвідчується договір дарування земельної ділянки. /а.с.8-9/

19 березня 2018 року приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчуком А.Я. на підставі договору дарування від 19 березня 2018 року, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. /а.с.10/

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 19 березня 2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 298 та посвідченого приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком А.Я., ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 , прийняла в дар земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка передана у власність: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа – 0.25 га, кадастровий номер – 1824785500:02:008:0007. /а.с.11-12/

19 березня 2018 року приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчуком А.Я. на підставі договору дарування від 19 березня 2018 року, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею – 0.25 га, кадастровий номер – 1824785500:02:008:0007, цільове призначення: - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. /а.с.13/

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 19 березня 2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 299 та посвідченого приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком А.Я., ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 , прийняла в дар земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка передана у власність: для ведення особистого селянського господарства, площа – 0.0955 га, кадастровий номер – 1824785500:02:008:0008. /а.с.14-15/

19 березня 2018 року приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчуком А.Я. на підставі договору дарування від 19 березня 2018 року, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею – 0.25 га, кадастровий номер – 1824785500:02:008:0008, цільове призначення: - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. /а.с.16/

Як вбачається з довідки, виданої старостою Почуйківського старостинського округу Квітневої ОТГ від 05 липня 2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ветеран війни – учасник війни про те, що вона від народження і по даний час зареєстрована в АДРЕСА_1 . До 2018 року безвиїзно проживала у своєму власному будинку, а потім подарувала свій будинок ОСОБА_2 , яка не є її родичкою. Після відчуження будинку ОСОБА_4 продовжує бути зареєстрованою та проживати за вищевказаною адресою. Сільській раді нічого не відомо про передачу будинку ОСОБА_2 від ОСОБА_4 або про добровільне виселення ОСОБА_4 з житлового будинку, іншого житла у неї немає. ОСОБА_4 постійно хворіє, вже тривалий час зовсім погано бачить та чує у зв`язку з хворобами та поважним віком. Для свого проживання потребує сторонньої допомоги, яку їй надають сусіди та друзі. /а.с.17/

Під час розгляду справи Третьою особою було надано копії договорів дарування від 19 березня 2018 року, які містять: - договір дарування будинку від 19 березня 2021 року; - свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 від 12 липня 2010 року; - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 вересня 2010 року; - довідку № С-132/02-39-П від 19 березня 2018 року; - довідку № С-133/02-39-П від 19 березня 2018 року; - висновок про вартість майна станом на 20 лютого 2018 року; - копію паспорту ОСОБА_4 ; - копію паспорту ОСОБА_2 ; - витяг з Державного реєстру обтяжень; - Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 березня 2018 року; - договір дарування земельної ділянки від 19 березня 2021 року; - державний акт на право власності на земельну ділянку; - рішення Квітневої сільської ради від 22 грудня 2017 року; - витяг з державного реєстру речових прав від 15 лютого 2018 року; - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 лютого 2018 року. /а.с.32-66/

В судовому засіданні було оглянуто оригінал Справи № 02-33, том № 1 Реєстр для реєстрації нотаріальних дій 2018 рік, приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчука Адама Яковича, в якому 19 березня 2018 року зазначено нотаріальну дію під реєстраційним номером: 297 - договір дарування житлового будинку укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; 298 - договір дарування земельної ділянки укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; 299 - договір дарування земельної ділянки укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Також, в судовому засіданні було оглянуто наданий приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчуком А.Я. - Журнал обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в якому відсутній запис про виклик нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори щодо складення договорів дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила /а.с.104/, що близько року тому, вона зайшла до ОСОБА_8 і та почала скаржитись, що їй не надано субсидію та не відвідує соціальний працівник. ОСОБА_9 також розповіла, що вона дізналася від працівника Попільнянського РЕМ про те, що особовий рахунок оформлено на ОСОБА_2 . Вказувала, що давала ОСОБА_2 гроші за продукти, які вона їй купує та позичила їй гроші, а коли ОСОБА_9 попросила їх повернути, ОСОБА_2 сказала, що поверне гроші, а будинок належить їй, і щоб вона йшла з будинку. Зазначила, що ОСОБА_2 привозила чоловіка і сказала підписати документи. Після цієї розмови, вона зайшла в сільську раду, щоб поцікавитись, чому ОСОБА_8 не нараховано субсидію та дізналася, що ОСОБА_2 є власником будинку ОСОБА_8 . Їй не відомо чи мала ОСОБА_9 намір дарувати ОСОБА_2 будинок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила /а.с.105/, що вона є депутатом сільської ради та ОСОБА_9 проживає на території її виборчої дільниці. Вона бачила, що біля будинку ОСОБА_8 ввечері стояв автомобіль та ОСОБА_2 проводила з будинку чоловіка. Коли вона відвідувала ОСОБА_11 та її скаржилась, що в квитанції на світло зазначено прізвище ОСОБА_2 та вона забрала у неї документи на будинок та земельні ділянки і завезла в м.Київ, староста села Почуйки - ОСОБА_12 зобов`язала ОСОБА_2 повернути ОСОБА_8 вказані документи. Коли в сільській раді ознайомилися з вказаними документами, то з`ясувалося, що будинок та земельні ділянки ОСОБА_8 оформлено на ОСОБА_2 на підставі договорів дарування. ОСОБА_9 скаржилася, що коли вона попросила ОСОБА_2 повернути позичені у неї кошти та сказала, що поверне, але ОСОБА_9 піде з будинку. Раніше, вони привозили ОСОБА_11 до нотаріуса, щоб вона склала договори дарування, проте там їй порадили скласти заповіт. Наміру дарувати майно ОСОБА_9 не мала, а говорила, що воно дістанеться тому, хто її догляне. Їй відомо, що ОСОБА_8 було зроблено операцію на очах. Вона вважає, що ОСОБА_11 було введено в оману та підписуючи договір дарування, вона вважала, що підписує договір довічного утримання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила /а.с.106/, що вона є сусідкою ОСОБА_8 , а ОСОБА_2 доглядає за нею, готує їсти, прибирає, робить все, що та каже, возила її на операцію. ОСОБА_9 говорила, що подарує ОСОБА_2 будинок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила /а.с.106-107/, що на протязі п`яти років ОСОБА_15 ходила до ОСОБА_8 , допомагала по господарству, возила на операцію на очах, а коли ОСОБА_2 сказала, що припинить їй допомагати, ОСОБА_9 запропонувала їй проживати з нею у її будинку. Їй не відомо про те, що ОСОБА_9 скаржилась на ОСОБА_2 , а про відчудження будинку вона нічого не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила /а.с.113-114/, що вона працювала медпрацівником в с.Почуйки та при потребі надавала медичну допомогу ОСОБА_8 . ОСОБА_2 жила з нею, возила її в м.Житомир на операцію на очах. Коли вона одного разу зайшла до ОСОБА_8 на виклик в зв`язку з гіпертонічним кризом, та їй повідомила, що погано себе почуває, оскільки ОСОБА_2 хоче відібрати у неї будинок, а у неї є рідня. У ОСОБА_8 відсутнє інше житло крім того в якому вона проживає, і наміру комусь його дарувати вона не мала. Про укладення договорів дарування їй нічого не відомо, але вона боялася, що ОСОБА_2 забере у неї будинок.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив /а.с.114/, що коли він відвідував ОСОБА_11 та йому поскаржилася, що в квитанції на світло зазначено прізвище ОСОБА_2 в зв`язку з чим, він звернувся до депутата сільської ради Червонюк Г.М., щоб вона з`ясувала дані обставини.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати договори дарування недійсними з тих підстав, що дані правочини є недійсними так як вона помилилася щодо їх правової природи і насправді хотіла скласти договір довічного утримання, крім того вони були укладені нею під впливом тяжкої обставини, а саме хвороби та її безпомічного стану, в зв`язку з чим зазначає, що договір дарування не відповідає її внутрішній волі та життєвим обставинам, що склалися.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Частиною першою 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення.

Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірному будинку після укладення договору дарування. Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203, 229 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 229–233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до матеріалів справи, 19 березня 2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договори дарування житлового будинку та земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені договори посвідчені Пилипчуком А.Я. приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області та зареєстровані в реєстрі за № 297 – 299 відповідно.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є людиною похилого віку (на час вчинення спірних правочинів їй виповнилося 88 років), має статус «Ветерана війни – учасника війни», за станом здоров`я у зв`язку із віковими захворюваннями потребує стороннього догляду й піклування. Крім того, спірний житловий будинок є її єдиним житлом, іншого житла вона не має, постійно проживає й зареєстрована у цьому будинку з 16 квітня 1979 року та продовжувала проживати у вказаному будинку після укладення спірних договорів, фактичної передачі спірного майна між сторонами не відбулося.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 , оскільки, укладаючи договори дарування, вона неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була та має істотне значення, а отже, враховуючи те, що ОСОБА_4 помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого Відповідач буде доглядати за нею, а тому під час укладення оспорюваних договорів дарування волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування.

Отже, оспорювані правочини не відповідають загальним підставам дійсності правочинів (частина третя статті 203 ЦК України), а тому відповідно до частин першої, третьої статті 215, частини першої статті 229 ЦК України є недійсними.

Зазначений висновок узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 20 вересня 2018 року у справі № 369/11060/16-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 308/3593/17 (провадження № 61-9531св19); від 24 червня 2020 року у справі № 405/2719/17 (провадження № 61- 45189св18).

Частиною першою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем в ході судового розгляду, надано достатні підтвердження, що ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність підстав для задоволення позову та визнання вказаних правочинів недійсними.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при поданні до суду позовної заяви звільнений від сплати судового збору, а тому з Відповідача на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2724.00 гривень.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; статтями 15, 16, 203, 215, 229, 717 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 82, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Попільнянського нотаріального округу Пилипчук Адам Якович, Квітнева сільська рада Попільнянського району, Житомирської області про визнання договору дарування недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Пилипчуком Адамом Яковичем.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Пилипчуком Адамом Яковичем.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0.0955 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Пилипчуком Адамом Яковичем.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2724 гривні 00 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник