Рішення № 101716602, 30.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2/522/6605/21

Справа № 522/7935/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Бойко А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про стягнення коштів за договорами банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.05.2021 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу на загальну суму 50 000 доларів США, 10% на суму вкладу у розмірі 35 027,39 доларів США, проценти за неповний строк вкладу у розмірі 97,27 доларів США та пеню у розмірі 68 950,97 доларів США, також просить стягнути понесені судові витрати у розмірі 85 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що банк не повертає кошти добровільно, на першу заяву про дострокове припинення договору банківського вкладу чіткої відповіді банком не надано, на другу заяву позивача повідомлено про відмову у поверненні вкладу.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.06.2021 року.

У результаті проведених дій у підготовчому засіданні 17.06.2021 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.07.2021 року.

До суду 25.06.2021 року надійшов відзив АКТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого заперечують щодо позовних вимог.

В обґрунтування відзиву вказано, що банк виявив наявність факту переведення боргу за двома договорами вкладу з первісного боржника за зобов`язаннями – АТ КБ «Приватбанк» до нового боржника – ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» на підставі договору від 17.11.2014 року. Переведення боргу за договорами, які є предметом спору було вчинено за відсутності письмових заперечень ОСОБА_1 . Третій договорі вкладу є припиненим, у зв`язку з переведенням коштів на другий рахунок. Крім того, у разі дострокового розірвання договорів відсотки підлягають сплаті у розмірі 1%, а не 10%, як вказує позивач. Пені має бути нарахована на суму вкладу і її розмір має бути зменшеним. Доказів для стягнення судових витрат надано позивачем не було.

До суду 19.07.2021 року надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , відповідно до якої вказують, що заміна боржника у зобов`язанні може відбуватися лише за згодою кредитора, яку ОСОБА_1 не надавав. Переведення коштів на іншу картку не зрозуміло на яких підставах здійснено банком, чому сума переводу менша вкладених позивачем коштів та кому належить рахунок на який переведено кошти позивача. Доводи щодо невірного нарахування відсотків не заслуговують на увагу, адже доказів на які посилається представник відповідача до відзиву не додано. Розмір пені менший основної заборгованості, тому зменшенню не підлягає.

У судовому засіданні 22.07.2021 року було відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, надано час представнику відповідача для подання заперечень на відповідь на відзиву, розгляд справи відкладено на 02.08.2021 року.

У судовому засіданні 02.08.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» в якості третьої особи на стороні відповідача, з метою сповіщення відповідача про судовий розгляд справи, оголошено перерву до 19.08.2021 року.

До суду 02.08.2021 року надійшли заперечення на відповідь на відзив від АТ КБ «Приватбанк», згідно яких вказано, що позивач необґрунтовано та помилково застосовує норми матеріального права. За вкладом який було переведено на інший рахунок, відповідач вказав, що стягнуто було 42,46 доларів США відсотків та дострокове розірвання договору і кошти було переведено на рахунок позивача про що йому було відомо, але він все рівно намагається шахрайськими діями стягнути з державного банку кошти, проценти та пеню.

У зв`язку з відсутністю відомостей про сповіщення третьої особи, розгляд справи у судовому засіданні 19.08.2021 року було відкладено на 21.10.2021 року.

У судовому засіданні 21.10.2021 року було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 30.11.2021 року.

У судове засідання 30.11.2021 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомила.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» було укладено договори банківського вкладу, а саме:

- 22.01.2014 року на підставі заяви №SAMDNWFD0070063969700 вклад «стандарт» у розмірі 32 000 доларів США (а.с.24);

- 22.01.2014 року на підставі заяви №SAMDNWFD0070063971800 вклад «стандарт» у розмірі 5 000 доларів США (а.с.25);

- 22.01.2014 року на підставі заяви №SAMDNWFD0070063970600 вклад «стандарт» у розмірі 13 000 доларів США (а.с.26).

За умова вищевказаних договорів вклад оформляється на 366 днів до 22.01.2015 року включено. Якщо по закінченню строку вкладу ОСОБА_1 не виявив бажання отримати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один термін.

Договори оформлені в місті Сімферополі АРК Крим.

Факт внесення коштів на депозитні рахунки підтверджується квитанціями про внесення на рахунок (а.с.27--29).

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про дострокове розірвання дії договорів поточного рахунку та банківського вкладу та видачу вкладу на що отримав у відповідь лист про неможливість розкриття банківської таємниці (а.с.11-17).

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з додатковою заявою про дострокове розірвання дії договорів поточного рахунку та банківського вкладу та видачу вкладу на що отримав у відповідь лист про неможливість розкриття банківської таємниці (а.с.18-23).

Згідно з наданим до суду відповідачем договором про переведення боргу від 17.11.2014 року, додатковою угодою до договору переведення боргу від 18.11.2014 року, АТ КБ «Приватбанк» з ТОВ ФК «Фінілон» укладено двосторонній договір про переведення на ТОВ ФК «Фінілон» боргу ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно п. 7 якого перелік депозитних договорів містить в додатку №1 на диску (а.с.74-76).

З витягу з електронного додатку №1 до договору про перевод боргу від 17.11.2014 року вбачається передача за чотирма депозитними рахунками (а.с.83).

Крім того, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згоди ОСОБА_1 на заміну кредитора отримано не було, тобто істотних умов договору не досягнуто, а, отже, такий договір вважається неукладеним.

Доводи сторін щодо нікчемності такого договору не приймаються судом до уваги, як і ті доводи представника відповідача, що відсутність заперечень з боку позивача свідчить про отримання банком мовчазної згоди.

Також варто звернути увагу, що банком навіть не додано доказів направлення ОСОБА_1 листа щодо переводу вкладу, тому мова про отримання мовчазної згоди не йдеться.

Згідно довідки, виданої заступником головного бухгалтері АТ КБ «ПриватБанк» договір №SAMDNWFD0070063971800 розірвано 04.03.2014 року, кошти в сумі 4961,79 доларів США переведено на картку НОМЕР_1 (а.с.81).

Дана довідка не містить умов за яких договір вкладу було розірвано, також матеріалами справи не підтверджується належність вказаної в довідці рахунку ОСОБА_1 , тому доводи про розірвання одного з договорів банківського вкладу відхиляються судом.

За положеннями ч.1 ст. 207, п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою.

Ст.ст. 526, 629 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Ст. 1059 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, зареєстрованої в МЮУ 17.12.2003 № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

За змістом наведених норм письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено в тому числі договором банківського рахунку.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до ч.3 ст. 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця.

Згідно з ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З урахуванням наведеного, зобов`язання за договорами вкладу має виконувати саме АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Разом з тим згідно з ч.4 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад (депозит), застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

За правилами ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка також підлягає розірванню за заявою клієнта у будь-який час.

Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами договору банківського вкладу, який продовжувався відповідно до умов, на яких він укладений, у клієнта та банку є право дострокового розірвання договорів, про що потрібно повідомити за два банківські дні до дати розірвання.

Відповідно п.6 укладених договорів, в разі, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не сплинув, йому повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу проценти сплачуються за ставкою вкладу "До запиту" за фактичну кількість днів, що сплинули з дати оформлення вкладу до дня розірвання договору.

Згідно витягу з наказу АТ КБ «ПриватБанк» від №07 05.01.2004 року, відсоткова ставка по вкладам «до запиту» становить 1% річних (а.с.123).

Ч.ч. 1,3 ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Умовами договорів визначено, що строк вкладу автоматично подовжується ще на один строк, якщо вкладник не заявив про намір забрати кошти після закінчення попереднього строку вкладу.

При цьому відсотки під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу по відсотковій ставці для вкладів даного найменування та строку, що діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладання додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки по вкладу вкладник може дізнатися у відділенні банку або на сайті банку.

Договори банківських вкладів не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії.

Таким чином, розрахунок позивача щодо нарахування 10% річних на кожен повний строк по 366 днів, та 1% за неповний рік до подання заяви про повернення вкладу, тобто з 23.01.2021 року по 03.04.2021 року, є обґрунтованим.

Доводи представника відповідача про нарахування за весь період лише 1% на суму вкладу суперечать вимогам укладених між сторонами договорів.

Позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу.

Згідно з підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону № 2346-ІІІ вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

У статті 2 Закону № 2121-ІІІ вказано, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У частинах першій, другій статті 47 Закону № 2121-ІІІ визначено види діяльності банку, зокрема банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

У пункті 1 частини третьої статті 47 цього Закону вказано, що до банківських послуг належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5);споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 2664-III фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

За частиною другою статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Отже, розміщення грошових коштів у вигляді вкладу (депозиту) та отримання процентів за вкладом є фінансовими операціями, які здійснюються у разі укладення договору банківського вкладу, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (вкладнику).

Відповідно до преамбули Закону № 1023-XII він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону № 1023-ХІІ визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом № 1023-ХІІ врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ нараховується до моменту розірвання договору.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 09.11.2021 року при розгляді справи № 320/5115/17.

Тобто з моменту розірвання договору вкладу, тобто з 03.04.2021 року на вказані правовідносини не поширюється дія Закону № 1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не нараховується.

Позивач нараховує пеню за період з 03.04.2021 року, тобто після розірвання договору, тому такі вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вимог про стягнення з відповідача сум, передбачених ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, а також те, що згідно з п.1 ч.ч.2,ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а відповідно до положень ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (55,25%) підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 6 270,87 грн. (55,25% від необхідного судового збору у розмірі 11350 грн. за вимоги з ціною позову 4 314 117,64 грн.).

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд відзначає наступне.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2-3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «АС» було укладено договір №5/21 про надання правової допомоги (а.с.38).

Відповідно до додаткових угод до Договору загальний розмір гонорару адвокатського об`єднання складає 85 000 грн. (а.с.38-41).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявлені позивачем витрати на правову допомогу не є співмірним зі складністю справи, обґрунтованого детального розрахунку часу витраченого на вчинення конкретної дії надано не було, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про стягнення коштів за договорами банківського вкладу – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти за договорами банківського вкладу №SAMDNWFD0070063969700, №SAMDNWFD0070063971800, №SAMDNWFD0070063970600 від 22 січня 2014 року у загальному розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) проценти на суму вкладу за договорами банківського вкладу №SAMDNWFD0070063969700, №SAMDNWFD0070063971800, №SAMDNWFD0070063970600 від 22 січня 2014 року у розмірі 10% за період з 22.01.2014 року по 22.01.2021 року у загальному розмірі 35 027 (тридцять п`ять тисяч двадцять сім) доларів США 39 центів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) проценти за неповний строк вкладу по договорах №SAMDNWFD0070063969700, №SAMDNWFD0070063971800, №SAMDNWFD0070063970600 від 22 січня 2014 року у розмірі 1% за період з 23.01.2021 року по 03.04.2021 року у загальному розмірі 97 (дев`яносто сім) доларів США 27 центів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь держави судовий збір у розмірі 6 270 (шість тисяч двісті сімдесят) гривень 87 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08.12.2021 року.

Суддя: В.Я. Бондар