Рішення № 101716597, 30.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17560/18

Провадження № 2/522/803/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Одеса

Приморським районним судом м. Одеси, у складі

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокофєва Людмила Генадіївна про визнання заповіту ОСОБА_3 від 05.04.2018 року недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокофєва Людмила Генадіївна про визнання заповіту ОСОБА_3 від 05.04.2018 року недійсним.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що заповіт ОСОБА_3 серія ННВ № 776861 від 05.04.2018 року складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського наторіального округу Прокофєвою Людмилою Генадіївною, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 536, номер у спадковому реєстрі 62406623 має бути визнаний недійсним, оскільки, заповіт не відповідає чинному законодавству, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У свою чергу ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , зареєстрована і проживає у місті Києві, підтримувала із батьком тісні звязки та спілкувалась із ним і за її дорученням двоюрідний брат позивача і племінник заповідача ОСОБА_4 надавав матеріальну допомогу заповідачу. При цьому, про ОСОБА_2 нічого не відомо, заповідач жодних сімейних відносин із нею не мав.

Позивач зазначила, що датою смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а датою заповіту є 05.04.2018 року і відчуження на користь невідомої родичам заповідача особи не могло відповідати його внутрішній волі та реальним розпорядженням своїм майном вважатись не може.

08 жовтня 2018 року ухвалою відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 10 жовтня 2018 року вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Приморській державній нотаріальні конторі у місті Одеса (ідентифікаційний код юридичної особи - 42511993), яка знаходиться за адресою: 65039, Одеська область, місто Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадщини, що відкрилася після смерті померлого ОСОБА_3 (спадкова справа №62406623).

31 жовтня 2018 року надійшов відзив від відповідача, у якому відповідач не погодилась із доводами позову, вважала, що позов ґрунтується на припущеннях.

01 листопада 2018 року судом витребувано у Приморської державної нотаріальної контори у м.Одесі (м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 19Б) належним чином завірену копію спадкової справи №62406623.

07 грудня 2018 року судом задоволено клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання :

1. В якому психічному стані знаходився ОСОБА_3 на момент укладення Заповіту на користь ОСОБА_2 від 05.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №536 та посвідченого 05.04.2018 року ПНОМНО ОСОБА_5 , з урахуванням стану його здоровя на той момент?

2. Чи міг ОСОБА_3 за своїм психічним станом в час складання Заповіту на користь ОСОБА_2 від 05.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №536 та посвідченого 05.04.2018 року ПНОМНО ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій та керувати ними?

3. Чи усвідомлював померлий ОСОБА_3 значення своїх дій та чи міг керувати ними під час складання Заповіту на користь ОСОБА_2 05.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 536 та посвідченого 05.04.2018 року ПНОМНО Прокофєвою Людмилою Генадіївною?

Проведення експертизи доручено експертам Комунальної установи «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» (м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, буд. 9).

12 березня 2019 року на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи №522/17560/18 без виконання та клопотання експертів.

З клопотання експертів вбачається, що комісія лікарів судово-психіатричних експертів ознайомившись з матеріалами цивільної справи та наданої медичної документації вважало за необхідне, для надання повного та об`єктивного висновку витребувати додаткові матеріали.

Ухвалою від 25 квітня 2019 року суд визнав явку у судове засідання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євої Людмили Геннадіївни - обов`язковою.

Того ж дня, ухвалою витребувано від Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євої Людмили Геннадіївни:

1. Копії документів, які вивчались нотаріусом Прокоф`євою Людмилою Геннадіївною для встановлення стану здоров`я померлого під час посвідчення Заповіту на користь ОСОБА_2 05.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №536 та посвідченого 05.04.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Людмилою Геннадіївною;

2. Копію відомостей з реєстру для реєстрації нотаріальних дій, які містять інформацію про місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза робочим місцем приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євої Людмили Геннадіївни;

3. Копію з Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної робочого місця (контори) приватного нотаріуса Прокоф`євої Людмили Геннадіївни , в якій внесено відомості про виклик приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євої Людмили Геннадіївни за адресою: АДРЕСА_1 , з метою посвідчення заповіту померлого від 05.04.2018 року.

Витребувано від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №12» оригінал медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 06.04.2018 року був складений відповідний актовий запис про смерть за №3764.

21 жовтня 2019 року справу до свого провадження прийняв суддя Науменко А. В.

26 серпня 2021 року на адресу суду повернуто матеріали справи разом із висновком експерта №446 від 12.08.2021 року із матеріалами цивільної справи.

У судове засідання призначене на 30 листопада 2021 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вбачає можливість розглянути справу по суті за наявними матеріалами справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Позивач ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 згідно свідоцтва про народження від 05 червня 1968 року.

Свідоцтвом про укладення шлюбу від 22 квітня 1988 року підтверджується, що ОСОБА_8 змінила прізвище на " ОСОБА_9 " в наслідок укладання шлюбу із ОСОБА_10 .

05 квітня 2018 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокофєвою Людмилою Генадіївною, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 536 серія ННВ № 776861 від 05.04.2018 року.

Довідкою № 146/01-16 від 05 квітня 2018 року виданою ОСОБА_2 закріплено, що ОСОБА_2 внесена плата за посвідчення заповіту та вчинення нотаріальної дії поза межами робочого місця нотаріуса.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту та свідоцтву про право власності на житло від 26 грудня 2007 року ОСОБА_3 належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 223/1000 частин, що складають 31,55 кв. м. Наведене підтверджується і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» № 19808206 від 07 серпня 2008 року.

11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Одеської місцевої прокуратури № 3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення з приводу складеного за один день до смерті заповіту на користь ОСОБА_2 . Стан даної заяви та її хід суду не відомий.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 59 від 06 квітня 2018 року причиною смерті ОСОБА_3 стала хронічна мозкова недостатність, наслідки мозкового інсульту, церебральний атеросклероз та гіпертонічна хвороба 3-ї стадії. Приблизний час захворювання 6 місяців.

Допитана у судовому засіданні нотаріус ОСОБА_5 повідомила, 04 квітня 2018 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 та була записана на 09:00 ранку на 05 квітня 2018 року. ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_3 бажає скласти заповіт, проте самостійно прибути до нотаріальної контори він не в змозі. Нотаріус здійснила візит до дому ОСОБА_3 , встановила його особу за паспортом, його вік та задала йому ряд питань, щоб пересвідчитись у його можливості усвідомлювати свої дії та з метою визначення його дійсних намірів для вчинення заповіту. На всі питання нотаріуса ОСОБА_3 надав чіткі та зрозумілі відповіді, повідомив, що самостійно прийти до нотаріуса не може так, як відчуває слабкість. повідомив, що в нього є дитина з якою він не спілкується і що з нею він не знає. Після складення нотаріусом заповіту «підвівся в ліжку, сів, сам прочитав», розписався в реєстрі. Заповіт прочитав українською мовою.

ОСОБА_1 допитана у судовому засіданні пояснила, що вона є донькою ОСОБА_3 , про смерть батька дізналася від двоюрідного брата по телефону. Зазначила, що підтримувала звязки із батьком телефонним шляхом так, як проживала у місті Києві, однак, раз на рік приїздила до нього. Пояснила, що заповідач жив один та випивав як одинокий чоловік, ні з ким її не знайомив, з її матірю розлучився через те, що він випивав.

Свідок ОСОБА_11 - лікар терапевт повідомив, що слідкував за ОСОБА_3 останні три місяці його життя та повідомив, що ОСОБА_3 страждав церебральним атеросклерозом, дисциркуляторною енцефалопатією, хронічною недостатністю головного мозкового кровообігу, ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою 2 стадії, від чого його лікували. Повідомив, що випившим ОСОБА_3 ніколи не бачив, він переважно сидів вдома, спілкувався із сусідами, далеко від дому не відходив, пересувався погано. За декілька днів бачив ОСОБА_3 , задавав йому питання, по розмовам був адекватний, мова порушена не була, ліків, які б загальмовували розум свідок не призначав, навпаки, назначав ліки, що підвищували розумову активність.

Окрім того, судовому засіданні було допитано свідків, заявлених відповідачем - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які розповіли які не надали будь-яких пояснень, які б свідчили про ознаки недійсності заповіту, та що ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій.

26 серпня 2021 року КПП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської міської ради направив до Приморського районного суду міста Одеси висновок судово - психіатричного експерта № 446.

За результатами проведеного посмертного судово - психіатричного дослідження експертна комісія судових експертів на підставі матеріалів справи, в тому числі витребуваних за вимогою експертів, дійшла наступних висновків:

1. ОСОБА_3 на момент укладення заповіту на користь ОСОБА_2 від 05.04.2018 року зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 536 та посвідченого 05.04.2018 року ПНОМНО ОСОБА_5 будь - яким хронічним стійким психічним розладом не страждав, у якому - небудь тимчасовому стані, внаслідок функціональних розладів психіки, порушення психологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ тимчасово не перебував.

2. ОСОБА_3 на момент укладення заповіту на користь ОСОБА_2 від 05.04.2018 року зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 536 та посвідченого 05.04.2018 року ПНОМНО ОСОБА_5 за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

3. На момент укладення заповіту на користь ОСОБА_2 від 05.04.2018 року зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 536 та посвідченого 05.04.2018 року ПНОМНО ОСОБА_5 за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Позивач в позові посилався на те, що заповіт є недійсним на підставі статті 225 ЦК України, оскільки її батько, ОСОБА_3 , міг не розуміти значення своїх дій та не міг керувати ними, посилається на те, що ОСОБА_2 є сторонньою для заповідача особою.

Натомість, матеріалами справи, висновком судовоъ експертизи та показаннями свідків, лікаря - терапевта, підтверджується факт відносин між заповідачем та ОСОБА_2 , а висновком судово - психіатричного експерта № 446 зроблено висновок про те, що ОСОБА_3 на момент вчинення правочину будь - яким хронічним стійким психічним розладом не страждав, у якому - небудь тимчасовому стані, внаслідок функціональних розладів психіки, порушення психологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ тимчасово не перебував, за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст.225 ЦК України).

Згідно постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 року, №36-9цс12 від 29.02.2012 року, №6-9цс12 від 29.02.2012 року та постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 61-5896св18 підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Висновком судово - психіатричного експерта № 446 від 26 серпня 2021 року КПП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської міської ради спростовано посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій. Належних та допустимих доказів на спростування цього позивачем надано не було, а самі твердження позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 , його не здатність усвідомлювати свої дії станом на дату складання заповіту залишились недоведеними.

Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, відсутність жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при складанні та посвідченні заповіту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.202, 215, 225, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_17 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокофєва Людмила Генадіївна про визнання заповіту ОСОБА_3 від 05.04.2018 року недійсним – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлено 08.12.2021 року.

Суддя А.В. Науменко

30.11.21