Ухвала суду № 101716307, 02.12.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/15079/20

Провадження № 1-кс/947/9918/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Кривенко В.В., за участю прокурора Злого Л.М., захисника підозрюваної – адвоката Веселова А.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Савченко Д.С., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Злим Л.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12020161480000752 від 19.05.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дружківка Донецької області, українки, громадянки України, маючої на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці жовтня 2019 року, більш точний час та дата органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 вступила в злочинну змову з ОСОБА_3 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме грошовими коштами осіб, що виявили бажання придбати автомобіль. Та для реалізації даного злочинного наміру, для полегшення введення покупців в оману, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вжито організаційних заходів, щодо створення ТОВ «АЙКАР» (код ЄДРПОУ 39494360), працівники якого начебто займались доставкою із-за кордону автомобілів, їх подальшим розмитненням та продажем. Для пошуку потенційних покупців таких автомобілів, даними особами в мережі Інтернет на сайті «ОЛХ», були розміщенні оголошення з відповідними марками автомобілів, їх характеристиками та контактними даними ТОВ «Айкар».

Так, 22.11.2019 близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_3 , маючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4 , знаходячись в офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 74-б, уклала від імені директора ТОВ «Айкар» ОСОБА_5 з ОСОБА_4 договір поставки №2002 від 22 листопада 2019 р., відповідно до якого ТОВ «Айкар» в особі директора ОСОБА_5 начебто зобов`язується впродовж 10 діб з моменту повної оплати - поставити та передати у власність ОСОБА_4 автомобіль марки «Renault» модель «Logan MCV 1.5 dCiMT Authentique» 2015 року випуску червоного кольору за 135000 гривень. ОСОБА_6 , будучи введеною в оману ОСОБА_1 , перерахувала на вказаний останньою банківський рахунок (до якого зазначена група осіб мала доступ) в АТ КБ «Приват Банк», власні грошові кошти у розмірі 135 000 гривень.

Та надалі ОСОБА_4 вказаний транспортний засіб передано не було 135 000 гривень не повернуто, та дані особи зникли, розпорядившись даними коштами на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме в шахрайстві, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці жовтня 2019 року, більш точний час та дата органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 вступила в злочинну змову з ОСОБА_3 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме грошовими коштами осіб, що виявили бажання придбати автомобіль. Та для реалізації даного злочинного наміру, для полегшення введення покупців в оману, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вжито організаційних заходів, щодо створення ТОВ «АЙКАР» (код ЄДРПОУ 39494360), працівники якого начебто займались доставкою із-за кордону автомобілів, їх подальшим розмитненням та продажем. Для пошуку потенційних покупців таких автомобілів, даними особами в мережі Інтернет на сайті «ОЛХ», були розміщенні оголошення з відповідними марками автомобілів, їх характеристиками та контактними даними ТОВ «Айкар».

Так, 03.12.2019 близько 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , маючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_7 , знаходячись в офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 74-б, та уклала від імені директора ТОВ «Айкар» ОСОБА_5 з ОСОБА_8 договір поставки №2006 від 04 грудня 2019 р., відповідно до якого ТОВ «Айкар» в особі директора ОСОБА_5 начебто зобов`язується впродовж 10 діб з моменту повної оплати - поставити та передати у власність ОСОБА_9 автомобіль марки «Renault» модель «Duster 1.5DMTPrivilege» 2015 року випуску (без пробігу) кольору «серебро» за 180 830 гривень.

04.12.2019 біля 09:35 год., ОСОБА_10 разом із своєї дружиною ОСОБА_11 , будучи введеними в оману ОСОБА_1 , прибули до відділення банку АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Одеса, пр-т. Добровольського, 123, де відповідно до вищевказаного договору поставки ОСОБА_11 сплатила на поточний рахунок ТОВ «Айкар» № НОМЕР_1 грошові кошти її чоловіка – ОСОБА_7 , здійснивши два платежі по 90415 гривень на загальну суму 180830 гривень.

Та надалі ОСОБА_9 вказаний транспортний засіб передано не було, 180 830 гривень не повернуто, та дані особи зникли, розпорядившись даними коштами на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме в шахрайстві, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці жовтня 2019 року, більш точний час та дата органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 вступила в злочинну змову з ОСОБА_3 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме грошовими коштами осіб, що виявили бажання придбати автомобіль. Та для реалізації даного злочинного наміру, для полегшення введення покупців в оману, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вжито організаційних заходів, щодо створення ТОВ «АЙКАР» (код ЄДРПОУ 39494360), працівники якого начебто займались доставкою із-за кордону автомобілів, їх подальшим розмитненням та продажем. Для пошуку потенційних покупців таких автомобілів, даними особами в мережі Інтернет на сайті «ОЛХ», були розміщенні оголошення з відповідними марками автомобілів, їх характеристиками та контактними даними ТОВ «Айкар».

Так, 06.12.2019 близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , маючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_12 , знаходячись в офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 74-б, уклала від імені директора ТОВ «Айкар» ОСОБА_5 з ОСОБА_12 договір поставки №2008 від 06 грудня 2019 р., відповідно до якого ТОВ «Айкар» в особі директора ОСОБА_5 начебто зобов`язується впродовж 10 діб з моменту повної оплати - поставити та передати у власність ОСОБА_12 автомобіль марки «Сitroen» модель «BerlingoMultispace 1.6DMTComfort» 2015 року випуску (новий, без пробігу) коричневого кольору за 145 000 гривень. ОСОБА_12 , будучи введеним в оману ОСОБА_1 , перерахував на вказаний останньою банківський рахунок (до якого зазначена група осіб мала доступ) в АТ КБ «ПриватБанк», власні грошові кошти у розмірі 145 000 гривень.

Та надалі ОСОБА_12 вказаний транспортний засіб передано не було, 145 000 гривень не повернуто, та дані особи зникли, розпорядившись даними коштами на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме в шахрайстві, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці жовтня 2019 року, більш точний час та дата органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 вступила в злочинну змову з ОСОБА_3 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме грошовими коштами осіб, що виявили бажання придбати автомобіль. Та для реалізації даного злочинного наміру, для полегшення введення покупців в оману, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вжито організаційних заходів, щодо створення ТОВ «АЙКАР» (код ЄДРПОУ 39494360), працівники якого начебто займались доставкою із-за кордону автомобілів, їх подальшим розмитненням та продажем. Для пошуку потенційних покупців таких автомобілів, даними особами в мережі Інтернет на сайті «ОЛХ», були розміщенні оголошення з відповідними марками автомобілів, їх характеристиками та контактними даними ТОВ «Айкар».

Так, 13.12.2019 близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , маючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_13 , знаходячись в офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 74-б, уклала від імені директора ТОВ «Айкар» ОСОБА_5 зі ОСОБА_13 договір поставки №2009 від 13 грудня 2019 р., відповідно до якого ТОВ «Айкар» в особі директора ОСОБА_5 начебто зобов`язується впродовж 10 діб з моменту повної оплати - поставити та передати у власність ОСОБА_13 автомобіль марки «Renault» модель «Logan 1.5 MT Expression» 2015 року випуску (новий, без пробігу) кольору «сірий металік» за 137 000 гривень, за умови внесення ОСОБА_13 передоплати у розмірі 50 відсотків від вартості автомобілю на рахунок ТОВ «Айкар». ОСОБА_13 будучи введеним в оману ОСОБА_1 , перерахував на вказаний останньою банківський рахунок (до якого зазначена група осіб мала доступ) в АТ КБ «Приват Банк», власні грошові кошти у розмірі 68500 гривень, здійснивши два платежі у розмірі 53648 грн 51 коп. та 14851 грн. 49 коп.

Та надалі ОСОБА_13 вказаний транспортний засіб передано не було, 68 500 гривень не повернуто, та дані особи зникли, розпорядившись даними коштами на власний розсуд.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено ряд ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Так, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в спробах підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як після звернення потерпілого ОСОБА_13 до Таїровського ВП в м. Одесі із заявою стосовно вчиненого шахрайства відносно нього зі сторони працівників ТОВ «Айкар», ОСОБА_1 з ОСОБА_3 змінили місце мешкання, відрахували їх спільну дитину - ОСОБА_2 із дошкільного виховного закладу, пояснивши це терміновим переїздом до міста Харкова на постійне місце мешкання, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінили номера своїх мобільних телефонів та не виходили на зв`язок, ані з потерпілими, ані з працівниками правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні чотирьох кримінальних правопорушень, що свідчить про зневажливе відношення останньої до охоронюваних законом прав та інтересів громадян та держави, а також про систематичне здійснення ОСОБА_1 злочинів та про наявність реального ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК, а саме можливість вчинення підозрюваною інших кримінальних правопорушень.

Також наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_1 має реальну можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих задля викривлення показань останніх, які мають значення для встановлення обставин вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки очевидці злочинів – ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ,перебували у прямому підпорядкуванні ОСОБА_1 ,чоловік якої – ОСОБА_3 приймав їх на роботу та виплачував заробітну платню, а потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_4 є особами похилого віку, до яких легко можна увійти в довіру або вплинути на них іншим чином.

Крім того, враховуючи те, що після реєстрації даного кримінального провадження, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхали до іншого міста, забравши з собою речі та предмети, які слугували знаряддям вчинення злочину, або зберегли на собі сліди його вчинення, а саме: другі екземпляри договорів поставки автомобілів укладених з потерпілими, бланки договорів, копії квитанцій, чеків та інші документи, існує реальний ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваної заперечував щодо клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що запобіжний захід, який просить застосувати прокурор є дуже суворим. Повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено лише після затримання останньої. ОСОБА_1 має постійне місце проживання на території міста Одеса, має на утримані малолітню дитину, має матір похилого віку, яка постійно хворіє, раніше не судима. Просив застосувати відносно його підзахисної запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Підозрювана підтримала думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України» зазначено, що визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.04.2020 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та вручено в порядку ст.135 КПК України.

21.07.2021 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_1 з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв`язку з її переховуванням від органу досудового розслідування та суду.

01.12.2021 року підозрювана ОСОБА_1 була затримана на підставі ухвали суду.

01.12.2021 року ОСОБА_1 було особисто вручено повідомлення про підозру, яке складено 01.04.2021 року, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого діяння, на переконання слідчого судді існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого переховування від органу досудового розслідування та суду.

В частині існування ризику впливу підозрюваної на потерпілих та свідків в рамках кримінального провадження, слідчий суддя враховує те, що підозрювана знаючи данні потерпілих та свідків, які зазначені в матеріалах, доданих до клопотання, має реальну можливість здійснювати вплив на потерпілих та свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, усвідомлюючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, оскільки у випадку подальшого можливого направлення обвинувального акту до суду відносно ОСОБА_1 свідки будуть допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування, хоча і мінімального, ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику ймовірного впливу підозрюваної на потерпілих та свідків.

Разом з тим, враховуючи особу підозрюваної та обставини вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи, те що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більш як 2 роки, слідчий суддя вважає, що жодними належними доказами не доведено існування ризику передбаченого п.2, ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що органом досудового розслідування не доведено існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, так як підозрювана раніше не судима.

Враховуючи вагомість наявних доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України та покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а також те, що підозрювана має постійне місце проживання на території міста Одеса, має на утриманні малолітню дитину, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу з метою забезпечення дотримання підозрюваною належної процесуальної поведінки та запобігання можливості переховування від органу досудового розслідування та впливу підозрюваної на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Так, згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, як вбачається з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

В свою чергу вказана міра запобіжного заходу в повній мірі відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частині.

Таким чином, з урахуванням викладеного в сукупності, особи підозрюваної, наявності ризиків у вигляді можливого переховування та незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, необхідно застосувати відносно неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладенням на неї обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Савченко Д.С., погодженого прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Злим Л.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12020161480000752 від 19.05.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зобов`язавши підозрювану цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 23.12.2021 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого;

2) не відлучатися із м. Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим, іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення впливу на зазначених осіб з приводу зміни свідчень;

5) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України;

6) носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням покладених на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків покласти на ВП №4 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.