Рішення № 101714912, 08.12.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5210/21

провадження №2/619/1718/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

08 грудня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/5210/21

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ПрАТ «Страхова група «ТАС»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Стислий виклад позиції позивача.

25 жовтня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 168,00 грн. В обґрунтування позову вказало, що 11 червня 2020 року о 19 год 00 хв на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 477 км + 800 м сталася ДТП за участю автомобіля марки Volkswagen р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (відповідача) та автомобіля марки Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , під час якої були заподіяні механічні пошкодження автомобілю Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 . На момент коли матеріальна шкода була спричинена, діяв договір добровільного страхування наземного транспорту № Р0702313 від 06.04.2020 року, укладений Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», щодо автомобіля марки Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 . Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року у справі № 642/4824/20, яка набрала законної сили, відповідач та ОСОБА_2 були визнані винними у вчиненні адміністративного порушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту Р0702313 від 06.04.2020 року звернувся до позивача з заявою про дорожньо транспортну пригоду, до якої додав: протокол огляду транспортного засобу від 24 червня 2020 року; рахунок № НОМЕР_3 від 05 серпня 2020 року; лист вигодонабувача за договором № 19946/35 від 21.08.2020 року; страховий акт № 20032/40/920 від 08.09.2020 року. Позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземно транспорту № Р0702313 від 06.04.2020 року здійснив виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль марки Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 в розмірі 58 336,00 грн. Загальний розмір страхового відшкодування, приймаючи до уваги обопільність вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, яке відповідач повинен сплатити на користь позивача складає: 58 336,00 х 50% /100 = 29 168 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

10 листопада 2021 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 10 год 00 хв 08 грудня 2021 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 01 грудня 2021 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 03 грудня 2021 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 07 грудня 2021 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Як вбачається з матеріалів справи 17 листопада 2021 року поштове відправлення з позначкою «Судова повістка» на 10 год 00 хв 08 грудня 2021 року відповідачу не вручене під час доставки у зв`язку з відсутністю адресата.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 17.11.2021.

Також судом, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач викликалася в судове засідання на 10 год 00 хв 08 грудня 2021 року через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 10 листопада 2021 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року (справа № 642/4824/20, провадження № 3/642/399/19), 11 червня 2020 року, о 19-00 годині на авто дорозі Київ-Харків-Довжанський 477 км +800 м водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці виконуючого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen р/н НОМЕР_1 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДРУ, також, 11 червня 2020 року, о 19-00 годині на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 477 км +800 м водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen р/н НОМЕР_1 , виконуючи обгін не впевнився, що а/м який рухається попереду не здійснив намір виконати маневр, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 14.2 «б» ПДРУ.

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № F0702313 від 06.04.2020 укладеного Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», щодо автомобіля марки Mercedes-Benz р/н НОМЕР_2 , згідно з якім АТ «СГ «ТАС» прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вищенаведеного транспортному засобу або вигодонабувачу за договором.

Відповідно до Страхового акту № 20032/40/920 від 08.09.2020 розмір страхового відшкодування за Mercedes-Benz 608 р/н НОМЕР_2 становить 58 336,00 грн.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування додатку 1 до Страхового акту № 20032/40/920 від 08.09.2020 розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 58 336,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 123445 від 10 вересня 2020 року АТ «СГ «ТАС» виплатило страхове відшкодування ТОВ «ТБД» згідно договору № F0702313 від 06.04.2020 в розмірі 58 336,00 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку про наявність обоюдної вини водія ОСОБА_1 (відповідача) та водія ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, яка відбулася 11 червня 2020 року. Такі висновки суду підтверджуються постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року у справі № 642/4824/20 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - поді передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням як виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхової відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в п. 4 своєї постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася за винних дій ОСОБА_1 (відповідача) та ОСОБА_2 автомобілі отримали механічні пошкодження.

За загальним правилом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Сума страхового відшкодування на підставі Страхового акту № 20032/40/920 від 08.09.2020 становить 58 336,00 грн.

Зазначене страхове відшкодування виплачене АТ «СГ «ТАС» в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 123445 від 10 вересня 2020 року.

Згідно з ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі п. 3 ч. 1. ст. 1188 ЦК України за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року у справі № 642/4824/20 встановлено факт обопільності вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 11 червня 2020 року.

На підставі вищезазначеного, загальний розмір страхового відшкодування, приймаючи до уваги обопільність вини учасників ДТП, становить: 58 336,00 х 50% /100 = 29 168,00 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ПрАТ «Страхова група «ТАС» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 168,00 грн (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят вісім гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код в ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.

Суддя Є. А. Болибок