Рішення № 101714902, 30.11.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4817/21

провадження №2/619/1598/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 листопада 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/4817/21

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Дергачівське відділення АТ «Харківгаз».

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позов про зобов`язання вчинити певні дії.

Стислий виклад позиції сторін.

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівського відділення АТ «Харківгаз», в якому просив визнати бездіяльність керівника Дергачівського відділення АТ «Харківгаз» та зобов`язати негайно відновити пуск газу на плиту газову за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 15 вересня 2021 року він, як уповноважена особа ОСОБА_2 , що мешкає за вказаною адресою, звернувся з письмовою заявою до керівника Дергачівського відділення АТ «Харківгаз» з вимогою негайно відновити пуск газу на плиту газову двохкомфорну. Оскільки 25.02.2021, не дивлячи на відсутні будь-які порушення ПБСГУ представниками відповідача з надуманих підстав та в непередбачений нормативно - правовим актом спосіб було відключено від системи газопостачання обладнання вказаного житлового будинку. При цьому з незрозумілих причин від системи газопостачання була відключена плита побутова газова двохкомфорна (ІТГ - 2). Вказана плита газова повністю відповідає вимогам п. 5.7 ПБСГУ, а тому безпідставно і в незаконний спосіб була відключена від системи газопостачання. А звернення з письмовою заявою до керівника Дергачівського відділення АТ «Харківгаз» останнім було проігноровано та не вжито дій по відновленню пуску газу на плиту газову.

28 жовтня 2021 року представник відповідача АТ «Харківгаз» подав до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та справу розглядати за його відсутності.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівського відділення АТ «Харківгаз», в якому просив визнати бездіяльність керівника Дергачівського відділення АТ «Харківгаз» та зобов`язати негайно відновити пуск газу на плиту газову двохкомфорну за адресою: АДРЕСА_1 .

27 вересня 2021 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.

06 жовтня 2021 року позивачем було усунені недоліки позовної заяви.

07 жовтня 2021 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09 год 00 хв 05 листопада 2021 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 03 листопада 2021 року.

28 жовтня 2021 року представник відповідача АТ «Харківгаз» подав до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та справу розглядати за його відсутності.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив допитати його в якості свідка.

05 листопада 2021 року ухвалою суду задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про допит його як свідка, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 30 листопада 2021 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно договору № 324601 про надання населенню послуг з газопостачання від 25.12.2001 ОСОБА_2 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються ВАТ «Харківгаз».

Згідно акту повторної перевірки та прочищення димових та вентиляційних каналів від 02 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , димові і вентиляційні канали придатні до експлуатації.

Відповідно до припису від 01 березня 2021 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , представниками Дергачівської дільниці газопостачання Дергачівського відділення АТ «Харківгаз», у зв`язку виявленими порушеннями вимог Правил безпеки систем газопостачання ПБСГУ та ДБН В.2.5-20:2018: несправність оголовків димових і вентиляційних каналів; самовільного підключення газових приладів та пристроїв до системи газопостачання; не забезпечення власником технічного обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання; не відповідність системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації; припинено подачу газу на газовий прилад.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

ОСОБА_2 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1

01 березня 2021 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , представниками Дергачівської дільниці газопостачання Дергачівського відділення АТ «Харківгаз», у зв`язку виявленими порушеннями вимог Правил безпеки систем газопостачання ПБСГУ та ДБН В.2.5-20:2018: припинено подачу газу на газовий прилад.

Главою 7 розділу VІ Кодексу зазначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або його постачальнику; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1-5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.

Споживач зобов`язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов`язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.

При припиненні (відновленні) газопостачання (розподілу природного газу) складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

У разі відмови споживача від підписання акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) фіксація припинення газопостачання (розподілу природного газу) (крім випадків відключень при аварійних ситуаціях) повинна підтверджуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про припинення газопостачання (розподілу природного газу), та/або підписом акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) однією незаінтересованою особою (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення такої особи. Акт про припинення газопостачання (розподілу природного газу) у цьому випадку надсилається споживачу рекомендованим поштовим відправленням.

Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.

Відповідно до п. 5.4. Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 285 від 15.05.2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 р. за № 674/27119 (далі - ПБСГ), Технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об`єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах.

Умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем) відповідно до вимог чинного законодавства України.

При виявлені несправного газового обладнання, ремонт якого потребує його розбирання, у відповідності до п. 5.8. ПБСГ, помешкання житлових будинків необхідно відключати зі встановленням заглушок та оформленням відповідного акта представником газорозподільного підприємства, так як такі ситуації належать до аварійних.

Відповідно до п. 5.7. гл. 5 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285 (далі - ПБСГ), підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови наявності витоків газу.

Позивач 15 вересня 2021 звертався до відповідача з відповідною скаргою.

Відповідно до статей 525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Частиною 4 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що захист прав споживачів природного газу - фізичних осіб регулюється цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно-правовими актами.

Побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 , який не є в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).

В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов`язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов`язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем було порушено саме його права.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вимоги позивача є недоведеними.

Також суд відмічає наступне.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

При розгляді справи в суді вважається, що сторони є належними.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач – особа, якій належить право вимоги; належний відповідач — особа, котра повинна відповідати за позовом.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб`єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб`єктами спірних матеріальних правовідносин.

Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред`явленому в суді позову, а неналежним відповідачем та особа, що не повинна відповідати по пред`явленому до неї в суді позову.

Висновки суду по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Подібні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 542/310/20 (провадження № 61-7959ск21) та від 13 липня 2021 року у справі № 720/1849/20 (провадження № 61-11036ск21).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_1 ;

Відповідач: Дергачівське відділення АТ «Харківгаз», місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. Культури, 100-А; код в ЄДРПОУ 03359500.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.

Суддя Є. А. Болибок