Рішення № 101713599, 07.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4793/21

Номер провадження 2/489/2247/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2021 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ревицької Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), третя особа Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

встановив

В липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначено, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), в якій зареєстрована колишня невістка та онука позивача. Відповідачі в будинку не проживають. Факт реєстрації відповідачів порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, позбавляє можливості оформити субсидію.

Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 12.07.2001 позивач є власником вказаного будинку.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення ММБТІ, вказаний житловий будинок на праві приватної власності, на підставі договору купівлі - продажу від 12.07.2001 № 4324, належить ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.06.2020 шлюб, зареєстрований 14.10.2010 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 654, між сином позивача та відповідачем 1, було розірвано.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 23049-000492681-037-05 від 13.07.2021, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади міста Миколаєва № 23049-0004926561-037-08 від 13.07.2021, в будинку за вказаною адресою зареєстровано місце проживання осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що відповідачі в 2018 році забрали свої речі та виселилися з будинку.

Відповідно до письмових заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , останні підтвердили, що з квітня 2018 року відповідачі не проживають в будинку за вказаною вище адресою, їх місцезнаходження їм невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2)відмови від нього особи,в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідачі вселялися та зареєструвалися в квартирі як члени сім`ї власника (дружина та донька сина власниці), після розірвання шлюбу виселилися, однак не знялися з реєстрації. Таким чином, суд вважає, що відповідачам було надано право користування чужим майном (сервітут) у зв`язку з тим що відповідач 1 перебувала у шлюбі із сином власниці, а після розірвання шлюбу та виселення ця обставина припинилася. Тому суд дійшов висновку, про припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту, сервітут припиняється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017р. у справі № 6-2931цс16.

Таким чином, на підставі наведеного суд вважає за можливе позов задовольнити частково, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимог про зняття з реєстрації, то позивач повинен пред`явити судове рішення, яке набрало законної сили для зняття відповідачів з реєстрації, тому в цій частині вимог суд не вбачає наявності спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-268 ЦПК України, суд

вирішив

Задовольнити позов частково.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позову щодо зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днівне подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено - 07.12.2021.

Суддя В. В. Кокорєв