Вирок № 101713096, 08.12.2021, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/796/21

Провадження №1-кп/141/76/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2021 року за № 12021020000000427 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Лядова Могилів-Подільського району Вінницької області, проживаючої по АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, одружену, не працює, раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Максимишина О.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої - адвоката Панасюк Н.А.,

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2021 року, приблизно о 09 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїзджаючи з вул. Г. Сковороди на вул. Котляревського в смт. Оратів Вінницького району Вінницької області біля будинку № 1, в момент об`єктивної появи в її полі зору пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась по проїзній частині дороги в попутному з автомобілем напрямку, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустила наїзд на пішохода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи № 158 від 06.10.2021 року, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці лоба зліва та справа, в ділянці правої щоки, кінчика носа, на тильних поверхнях лівої та правої кисті, синця в ділянці грудної клітки, численних двобічних подвійних непрямих переломів ребер. Тілесні ушкодження у вигляді саден та синця мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Ушкодження в вигляді численних непрямих переломів ребер грудної клітки зліва та справа по різним анатомічним лініям, які ускладнились травматичним шоком мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент її заподіяння та стоять в причинному зв`язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження в вигляді саден та синця в ділянці грудної клітки можуть бути характерними для переїзду транспортним засобом через тіло потерпілої в поперечному напрямку відносно тіла. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травматичного шоку, який розвинувся на фоні закритої тупої травми грудної клітки, яка проявилась численними, двобічними, подвійними, непрямими переломами ребер.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-21/14701-1Т від 20.10.2021 року в ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мала технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушила вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно яких: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди». Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялась, та надала покази суду, що дійсно, 11.09.2021 року, приблизно о 09 годині 40 хвилин, рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , та виїзджаючи з вул. Г. Сковороди на вул. Котляревського в смт. Оратів Вінницького району Вінницької області, біля будинку № 1 порушила вимоги правил дорожнього руху та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Крім повного та беззастережного визнання своєї вини, вина обвинуваченої ОСОБА_1 також підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачена повністю визнала свою вину та враховуючи її покази в судовому засіданні, суд вважає їх достовірними, а тому відповідно до вимог ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що позиція обвинуваченої добровільна, вона правильно розуміє зміст цих обставин, а також суд роз`яснив про позбавлення права обвинуваченою та її захисником оскаржити ці фактичні обставини у апеляційному порядку при такому порядку дослідження доказів.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинувачену, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальнх правопорушень.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Крім того, відповідно до п. 20 та п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Визначаючи міру покарання обвинуваченій, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, міцні соціальні зв`язки обвинуваченої ОСОБА_1 , яка одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має позитивні характеристики за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, оскільки обвинувачена у судовому засіданні щиро розкаювалась, шкодувала про вчинене, та відшкодувала кошти на проведення поховання та поминальних обідів загиблої ОСОБА_2 , а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України з призначенням додаткового покарання, передбаченого даною частиною статті закону про кримінальну відповідальність, - у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачена порушила Правила дорожнього руху, внаслідок чого спричинила дорожньо-транспортну пригоду, що призвело до смерті ОСОБА_2 .

Обраний обвинуваченій такий вид покарання, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

При цьому, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої ОСОБА_1 , процесуальну поведінку та щире бажання виправитись, а також міцні соціальні зв`язки обвинуваченої та зважаючи на те, що ОСОБА_1 одружена та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати до обвинуваченої ст. 75 КК України та звільнити її від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням при здійснені контролю за поведінкою обвинуваченої у відповідності до ст. 76 КК України, що в даному випадку, суд вважає достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Зокрема, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 10.11.2021 року ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, починаючи з 10 листопада 2021 року по 08 січня 2022 року включно. Від так, з метою забезпечення виконання вироку суду, суд вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили.

Згідно частини 3 статті 55 Кримінального кодексу України строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/102-21/13619-ІТ від 23.10.2021 року в розмірі 1201,34 грн., за проведення судової автотехнічної № СЕ-19/102-21/14701-ІТ від 20.10.2021 року в розмірі - 1201,34 гривень. Загальна сума витрат на залучення експертів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , складає 2402,68 гривень.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України скасувати арешт, накладений на речові докази.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 55, 65, 66, 67, 75, 76, ч.2 ст. 286 КК України, ст.ст. 349, 374-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді п"яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 (три) роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/102-21/13619-ІТ від 23.10.2021 року в розмірі 1201,34 грн., за проведення судової автотехнічної № СЕ-19/102-21/14701-ІТ від 20.10.2021 року в розмірі - 1201,34 гривень, а всього в загальній сумі 2402,68 грн.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/24348/21 від 15.09.2021 року, скасувати.

Речові докази у кримінальному проваджені, а саме транспортний засіб марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщений на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що розташований за адресою: м. Липовець Вінницької області, вул. Г. Майдану, 75 - повернути законному користувачу.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя С.В. Климчук