Ухвала суду № 101710603, 30.11.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1957/21

Провадження № 1-і/345/1/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З., прокурора Площанської Н.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Кобзана Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №1 клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

29.11.2021 до суду надійшло клопотання прокурора Площанської Н.А. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021090170000065 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що вказане провадження знаходиться на розгляді у Калуському міськрайонному суді.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи яка зазнала нападу.

Так, ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин при наступних обставинах.

11.02.2021 близько 12 години ОСОБА_1 , перебував неподалік магазину «Смаколик», що в м. Калуш, по вул. Нова, 2, де познайомився із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем с. Тенетники, Галицького району. Під час спілкування ОСОБА_1 , стало відомо, що ОСОБА_2 нещодавно повернувся з Республіки Польща, де перебував на роботі, та у нього маються грошові кошти.

В цей час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел,спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами належними ОСОБА_2 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 , на автомобілі таксі, направилися до магазину «Корона», що по вул. Івано-Франківська 4-а, де зі слів ОСОБА_1 , мали продовжити відпочинок та зустрітись із жінками.

Прибувши до магазину «Корона», близько 17 години, ОСОБА_1 привів ОСОБА_2 , на територію господарства АДРЕСА_1 , де раніше проживав. Знаходячись на території даного господарства ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив раптовий напад поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, на ОСОБА_2 , нанісши руками не менше 4 ударів в ділянку обличчя та голови, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа із зміщенням відламків, які згідно висновку експерта від 24.02.2021 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я та синців в ділянці голови, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Подолавши таким чином опір потерпілого, ОСОБА_1 , заволодів належним потерпілому ОСОБА_2 майном, а саме грошовими коштами в сумі 5500 грн., які витягнув з гаманця, що знаходився в кишені штанів останнього, після чого з місця вчинення злочину зник.

В подальшому викраденими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Вказане обвинувачення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколами допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколом пред`явлення особи для впізнання, вилученими відеозаписами камер відео нагляду та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.

Під час судового розгляду, 13.08.2021 Калуським міськрайонним судом ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду 05.10.2021 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 04.12.2021 включно.

Разом з цим підстав для зміни запобіжного заходу тримання під вартою немає, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, які були установлені під час застосування до нього запобіжного заходу.

Крім того, застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків за наступних обставин:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до тяжких, санкцією яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

На даний час існує ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка ОСОБА_4 , оскільки їх ще не було безпосередньо допитано судом, а тому за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 за ч. 2 ст. 185 К України до покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, тобто він обвинувачується у вчиненні злочину під час іспитового строку. Таким чином вважаю, що розуміючи неминучість покарання обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

На підставі викладеного, враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків, прокурор клопоче про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримала, просила його задоволити.

Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому суд приходить до наступного висновку.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 199 глави 18 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, згідно до якого клопотання про продовження строку тримання під вартою і , крім відомостей, зазначених у ст.. 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 перебуває під вартою з 13.08.2021, має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні малолітню дитину.

Крім того, судом також враховано, що потерпілий ОСОБА_2 відсутній за місцем проживання, місце його перебування невідоме, не з`являється у судові засідання з 11.05.2021, а тому ризик незаконно впливати на потерпілого не є доведеним.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність обставин, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Згідно Постанови Пленуму № 14 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2014 року « Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи , в іншому випадку суд може замінити запобіжний захід на більш м`який.

Виходячи з наведеного та враховуючи міцність соціальних зв`язків та вищевказані дані про особу обвинуваченого, суд вважає можливим змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Разом з тим, таке звільнення має бути обумовлене гарантіями виконання процесуальних обовязків, тому слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

Згідно ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Домашній арешт слід відбувати за місцем фактичного проживання обвинуваченого та його сімї у м. Калуші.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України без застосування електронного браслету.

На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 314, ст. 315, ст. 316 КПК України, суд –

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання прокурора Площанської Н.А. про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисника – адвоката Кобзана Р.М. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 – задоволити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт терміном 60 днів та заборонити йому цілодобово залишати квартиру АДРЕСА_3 без дозволу прокурора або суду.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися за межі м. Калуша та Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання.

Розяснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право зявлятися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Дані зобов`язання застосовуються з дати винесення ухвали – 30.11.2021 до 30.01.2022 включно.

Порушення обвинуваченим умов домашнього арешту має наслідком застосуванням більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено 03.12.2021 о 13.00 год.

Суддя