Рішення № 101708143, 08.12.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10801/21

Провадження № 2-а/750/98/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі

Головуючого судді Требух Н.В.

З секретарем судового засідання Галета Ю.В.,

Справа №750/10801/21

Позивач ОСОБА_1

Відповідач інспектор роти №4 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Шмаровоз Дмитро Дмитрович, управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департамент патрульної поліції

Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО №4772251 від 14.09.2021 року,

За участі представника позивача адвоката Сімакіної І.В., представника відповідачів Цибулько Т.В.,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови серії ЕАО №4772251 від 14.09.2021 року по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 14.09.2021 року керував автомобілем VOLVO V40CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 та не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину на яку він повертав. Зазначає, що порушення не вчиняв, закінчував маневр, а пішоходи на проїзній частині були відсутні. Крім того, вказує на той факт, що відсутні належні та допустими докази вчинення правопорушення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, вказує, що факт вчинення правопорушення підтверджується матеріалами відео фіксації, про що зазначено в постанові.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4772251 від 14.09.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем, 14.09.2021 року о 16-27 год при повороті ліворуч на регульованому перехресті вул.Рокосовського та вул.Всіхсвятська не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав. Чим порушив вимоги п.п. 16.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до п.16.2 «в» Правил дорожнього руху України, на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Відповідно до ч.2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення відповідачем надано матеріали відео фіксації з технічного пристрою, про що вказано в п.7 оскаржуваної постанови, зокрема зазначено, що до постанови додаються відео з ПВ С-165. 148,051 відео з технічного пристрою, пояснення водія.

Так, з наданого відео чітко вбачається, що позивач при здійсненні повороту ліворуч не надав дорогу пішоходам, які вже почали переходили проїзну частину на «зелений» сигнал світлофору і на яку він повертав. Отже, в даному випадку пішоходи мали перевагу в русі перед транспортним засобом. Оскільки вони ступили на пішохідний перехід.

Враховуючи те, що наданий відповідачем відеозапис містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, він має розглядатись судом як речовий доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб.

Зазначений речовий доказ відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки одержаний з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду у справі 200/1010/17 від 12.12.2018 року.

Доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються матеріалами справи та наданим відеозаписом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 3, 4, 9 , 72, 78, 241-246, 255, 286, 293, 295-297 КАС України, суд

В и р і ш и в

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора роти №4 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Шмаровоз Дмитра Дмитровича ( місто Чернігів вулиця Громадська 66), Управління патрульної поліції в Чернігівській області ( місто Чернігів вулиця Громадська 66), Департамент патрульної поліції (місто Київ вулиця Федора Ернста 3 код ЄДРПОУ 40108646), відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч.2 ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Требух