Рішення № 101707484, 29.11.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6753/21

пр.№ 2/464/1822/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2021 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,

секретар судових засідань Максимець Б.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача, зобов`язання вчинити дії, відновлення залишку коштів на рахунку, визнання кредитної угоди недійсною, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася в суд із позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просить зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на її картковому рахунку, припинити нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 24.03.2021 по карткових рахунках, скасувати нараховані по картковому рахунку проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, визнати недійсною кредитну угоду.

Обгрунтовує позов тим, що 15.01.2018 між нею та відповідачем існують договірні відносини, відповідно до яких відкрито картковий рахунок та вона отримала платіжну кредитну карту «Універсальна» та картку «Для виплат». Станом на 24.03.2021 сума кредитного ліміту по картці «Універсальна» становила 0,00 грн., залишок власних коштів становив 8015,80 грн.

Цього ж дня 24.03.2021, у ранішній час позивач, перебуваючи вдома за адресою АДРЕСА_1 побачила, що на її номер мобільного телефону в додатку «Прива24» прийшло повідомлення «заявка на підключення переадресації викликів виконана». Проте, жодної переадресації вона не здійснювала. Вона негайно почала телефонувати на номер переадресації, де відповів автовідповідач, потім вона звернулась у АТ КБ «Приватбанк» з метою заблокувати належні їй карткові рахунки, в АТ «Київстар» з метою скасування переадресації. Однак о 06.44 год. шахрайським способом відбулось збільшення її кредитного ліміту, згідно інформації банку за паспортом споживача кредитування та згенерованого о 06.43 год. ключа Smart ID.

В подальшому, з карткових рахунків позивачки шахрайським способом здійснено перекази належних їй та отриманих кредитних коштів. На момент блокування позивачем рахунків, зловмисником перераховано на рахунки третіх осіб 8015,80 грн., що належали позивачу та 23 718,20 грн. кредитних коштів, разом 31734 грн.

З приводу даної ситуації звернулася до відповідача з заявою вх.№184-ВБ про повернення неправомірно перерахованих з її рахунку коштів на її картку. Також звернулася з заявою про вчинення шахрайських дій до відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції, на підставі якої відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР. Крім того, 25.03.2021 звернулася у відділення №19 АТ КБ «Приватбанк» із заявою №174-ВБ, в якій повідомила, що усі вищевказані перекази здійснені не нею, просила повернути кошти, які були зняті шахрайським способом та припинити нарахування відсотків за користування кредитом, якого вона не брала. Для отримання інформації з приводу даної події вона також зверталася до ПрАТ «Київстар», використовувала онлайн підтримку Приватбанку (допомога онлайн). Зазначає, що в загальному аналіз її листування з банком дає підстави вважати, що банк не зацікавлений у захисті інтересів клієнта, всіляко уникає надання будь-якої інформації щодо укладених між сторонами угод, ігнорує її звернення. У зв`язку з вищенаведеним просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 27.09.2021 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначене судове засідання для розгляду справи по суті.

29.10.2021 до суду від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів проведення несанкціонованих транзакцій, права позивача не порушені. Позивач надалі користується послугами відповідача, визнає факт користування платіжною карткою. Активація нею карток та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ним умовах.

Позивач 17.11.2021 надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що викладена у відзиві інформація не відповідає дійсності та спрямована на стягнення коштів з клієнта за ненадані послуги, що є неправомірним і порушує її права, як клієнта банку та споживача послуг.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, пояснили що дійсно з карткових рахунків позивача невідомі особи зняли кошти в сумі 31734 грн. Не зважаючи на існуюче кримінальне провадження, чисельні звернення до банківської установи відповідач не призупинив нараховувати відсотки та штрафні санкції на кредитні кошти, які вона не отримувала, кредитний ліміт не збільшувала, таким чином відповідач продовжує стягувати неотримані нею кошти та відсотки за їх користування.

Представник відповідача Жарський І.Р. , діючи згідно довіреності, в судовому засіданні позов заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

Заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивач є клієнтом відповідача, користується послугами та розпоряджається коштами по платіжним карткам «Універсальна» та карткою для виплат.

Встановлено, що з рахунку «Універсальна», що належить позивачу 24.03.2021 відбувся переказ через «Приват24» - 2010,05 грн., два перекази коштів, сума у валюті операцій по 15003 грн., отримувач яких ОСОБА_4 . Згідно виписки по картці «Для виплат» здійснено переказ в сумі валюти операції 1200 грн.

24.03.2021 о 06:41 год. на номер телефона позивача надійшло смс-повідомлення з текстом «заявка на підключення переадресації викликів виконана», що підтверджено скріншотом екрану телефону.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 25.03.2021 зареєстроване кримінальне провадження №12021142070000210 за заявою ОСОБА_1 за фактом заволодіння її грошовими коштами.

Відповідно до ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Згідно зі ст.1 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивач покликається на те, що зранку погодилась і підтвердила заявку на переадресацію викликів, така переадресація (злам акаунта) призвела до шахрайських дій з її рахунком - списанням коштів з її рахунку на рахунок третьої особи, збільшення лімітних кредитних коштів, в подальшому мав місце переказ зі збільшеного кредитного рахунку на рахунки третіх осіб без її погодження. Просить зобов`язати банк повернути їй кошти, котрі зняті третіми особа, припинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які вона не брала. При цьому, позивача наполягає, що виконана нею дія - переадресація була вчинена не з власної волі, а помилково.

Суд зауважує, що відповідальність позичальника є важливим чинником. Так, позичальник не буде відповідати за шахрайські дії з його карткою та матеріальну відповідальність за неналежні платіжні операції в разі дотримання таких умов: своїми діями або бездіяльністю позичальник не сприяв утраті або незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції; виявивши безпідставне списання коштів, позичальник невідкладно повідомив про це в банк і правоохоронні органи.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд погоджується зі стороною відповідача, що позивач своїми діями (наданням згоди на переадресацію) сприяла незаконному використанню інформації, що дало змогу Банку ініціювати платіжні операції від імені позивача, в даному випадку хоча і без фізичної участі позивача, але за допомогою електронної ідентифікації її як власника рахунку.

Суд погоджується, що технічно банк не несе відповідальність за операції, що виконуються з ПІН-кодом, в додатку "Приват-24", оскільки в такому випадку немає технічної можливості встановити, ким саме була проведена операція, оскільки вважається, що код відомий тільки власнику картки, з його номера телефону, а значить, операцію виконував він.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача, що банк без її розпорядження розпорядився її коштами не не знайшло свого підтвердження при розгляді справи, оскільки позивачем не надано суду на підтвердження зазначених обставин належних доказів. Позивачем не заявлялось жодних клопотань, в тому числі про витребування у ПрАТ "Київстар" доказів про наявність чи відсутність блокування її сім-карти, імовірну видачу дубліката за телефонним номером позивача, який і є фінансовим номером позивача у АТ КБ "Приватбанк",внаслідок якого якого мав місце переказ коштів, збільшення кредитного ліміту і черговий переказ, котрий несанкціонований позивачем.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Доводи позивача про небажання звертатись до ОСОБА_4 . ФОП (на рахунок якого відбувся несанкціонований переказ коштів) про поверення їй безпідставно набутих коштів не можуть бути підставою для задоволення даного позову.

З`ясовано, що позивач звернулась як до відповідача про здійснення платіжних операцій третьою особою, так і до правоохоронних органів про факт шахрайства з її коштами третіми особами, у межах кримінального провадження на даний час встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами. На переконання суду, банк зобов`язаний ідентифікувати користувача та зафіксувати обставини, дату, час і хвилини його звернення і зобов`язаний негайно призупинити здійснення операцій із використанням картки такого клієнта, в тому числі в частині нарахування відсотків, пені. Позивач у подібній ситуації не зобов`язана виплачувати банку заборгованість, що утворилася внаслідок шахрайських дій, а банк не вправі здійснювати нарахування відсотків, пені, інших штрафних санкцій. При цьому, жодних доказів про те, що банком здійснюються нарахування процентів, пені чи інших штрафних санкцій стороною позивача суду не надано.

За відсутності належних доказів, суд погоджується з позицією банку про те, що між банком і позичальником згідно договірних відносин відбувся переказ коштів, збільшення ліміту і черговий переказ коштів, тим самим банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Доказів про злам акаунта суду не надано, кримінальне провадження за заявою позивача не завершено.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позов безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

На підставі ст.ст. 15, 16, 509, 614, 1054, 1066 та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача, зобов`язання вчинити дії, відновлення залишку коштів на рахунку, визнання кредитної угоди недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570.

Повний текст рішення складено 06.12.2021.

Суддя О.Ю.Горбань