Ухвала суду № 101707428, 07.12.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 463/1700/21

УХВАЛА

07 грудня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

встановив:

Розпорядженням голови Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2021 року справу № 463/1700/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду передано до Залізничного районного суду м. Львова на підставі п. 2 ч. 1 ст. 31, ч. 4 ст. 31 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова – Галайко Н. М.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

18.02.2021 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передано на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

06.12.2021 року на підставі розпорядження голови Галицького районного суду м. Львова про передачу справи у відповідності до ч. 4 ст.31 ЦПК України вказана справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова, який розташований за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 3, як найбільш територіально наближеного до Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 ЦПК України передача справи з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

З системного аналізу вказаної норми ЦПК України вбачається, що повноваження голови суду щодо передачі справи з підстави, передбаченої ч. 4 ст. 31 ЦПК України мають обмежений характер, оскільки у даному випадку справа може бути передана на підставі розпорядження голови суду на розгляд лише суду, найбільш територіально наближеного до цього суду. При цьому, вказані повноваження голови суду не є дискреційними та за своїм характером не підлягають розширеному тлумаченню.

Разом з цим, Галицький районний суд м. Львова розташований за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2, у той же час Сихівський районний суд м. Львова також розташований за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2.

За таких обставин, найбільш територіально наближений до Галицького районного суду м. Львова є саме Сихівський районний суд м. Львова.

У рішенні ЄСПЛ від 12.04.2016 року у справі «Miracle Europe KFT v. Hungary» (заява № 57774/13), у якій скарга заявника стосувалася неправомірності передачі справи з одного суду до іншого на підставі розпорядження Голови Національної Ради суддів, вказав, що інститут передачі справ ЄСПЛ був визнаний таким, що може чинити неправомірний вплив на суддів, особливо, зважаючи на відсутність чітких критеріїв для такої передачі у законі, що фактично цілком ставило зазначене питання в залежність від розсуду Голови Національної Ради суддів. У цьому випадку йшлося не про «встановлення законом» самого суду, а про «встановлення законом» процедури передачі справи на розгляд іншому суду. На думку ЄСПЛ, дискреційна природа повноважень щодо передачі справ у цьому випадку випливала з того, що не були встановлені ані причини, ані критерії для такої передачі, тому така ситуація здатна була спричинити сумніви в незалежності та неупередженості суддів, а також не відповідала вимогам передбачуваності та визначеності, які мають бути дотримані для того, щоб суд був визнаний таким, що «встановлений законом». При цьому вищезазначені недоліки, спричинені дискреційним перепризначенням справи до розгляду в іншому суді, не можуть бути виправлені наступним апеляційним або касаційним переглядом. Таким чином, провадження у суді першої інстанції, до якого справа була передана, було несумісним із поняттям справедливого слухання. Вищезазначене спричинило вирішальний вплив на весь судовий процес та нанесло невиправну шкоду заявнику, особливо зважаючи на те, що подальша компетенція апеляційного суду також випливала із відповідної передачі справи на розгляд іншому суду.

За таких обставин, Залізничний районний суд м. Львова не може вважатись відповідно до вимог ЄСПЛ «судом, встановлений законом» у даній конкретній справі, оскільки не являється найбільш територіально наближеним до Галицького районного суду м. Львова.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають у одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.

Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Із змісту позову вбачається, що відповідач Львівська обласна прокуратура розташована за адресою: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, що є територією Галицького району м. Львова; відповідач Державна казначейська служба України розташована за адресою: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, що є територією Печерського району м. Києва; відповідач Міністерство внутрішніх справ України розташоване за адресою: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, що є також територією Печерського району м. Києва.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 що є територією Шевченківського району м. Львова.

Таким чином, зазначена справа у всіх випадках не підсудна Залізничному районному суду м. Львова.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Крім цього, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Беручи до уваги, що Залізничний районний суд м. Львова не є найбільш територіально наближений до Галицького районного суду м. Львова, враховуючи, що відповідач Львівська обласна прокуратура знаходиться на території Галицького району м. Львова, відповідачі Державна казначейська служба України та Міністерство внутрішніх справ України знаходяться на території Печерського району м. Києва, а також те, що позивач зареєстрована у Шевченківському районі м. Львова, відтак з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку щодо передачі справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова, якому дана справа підсудна в силу вимог ч. 4 ст. 28 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 27, 31-32, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,

постановив:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - передати за територіальною підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м. Львова (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Н. М. Галайко