Рішення № 101707383, 02.12.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5759/21

Провадження №2/442/1231/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря Кмітя Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу №442/5759/21 за позовом ОСОБА_1 до Філії «Дрогобицький райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» , третя особа: Первинна профспілкова організація філії «Дрогобицький райавтодор» про визнання наказу про припинення трудового договору недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

учасники справи

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача філії «Дрогобицький райавтодор» Коцан Р.М.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів Філії «Дрогобицький райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» , третя особа: Первинна профспілкова організація філії «Дрогобицький райавтодор» , просить скасувати наказ про припинення трудового договору №40К від 30.06.2021 про звільнення його з посади сторожа та поновити на зазначеній роботі, стгнути на його користь оплату за вимушений прогул за період з 01.07.2021 до дня винесення судом рішення, а також стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 5000 гривень..

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.06.1994р. працював шляховим робітником ІІ розряду в Дрогобицькому районному ШРБУ. 25.11.1996 Дрогобицьке районне ШРБУ переіменовано на Дрогобицький райавтодор. 08 травня 2002 року відповідно до наказу №8 К переведений на роботу сторожа по стану здоров`я, з 06 вересня 2002 року відповідно був прийнятий на роботу сторожа у Філію «Дрогобицький райавтодор». Наказом № 40 К від 30 червня 2021 року його звільнено з роботи сторожа у зв`язку із скороченням чисельності відповідно до п.І ст.40 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. З даним наказом не погоджується та вважає, що процедура звільнення відбувалася з грубим порушенням трудового законодавства.

26 квітня 2021 року Відповідачем було попереджено, що згідно наказу №52 від 16 квітня 2021 року ДП «Львівського облавтодору» про оптимізацію чисельності та витрат на охорону виробничих баз та наказу «Про майбутнє скорочення посад» № 22 від 23 квітня 2021 року но філії, що він буде звільнений з посади сторожа відповідно до п.І ст .40 КЗпП України з 30 червня 2021 року. А також було запропоновано посаду шляхового робітника, але він змушений був від неї відмовитися за станом здоров`я, так як є інвалідом третьої групи загального захворювання і йому згідно довідки МСЕК від 12 травня 2011 року заборонена робота на висоті з рухомим транспортом, а також згідно з виписками від лікуючого лікаря та картки попереднього (періодичного) огляду від 26 серпня 2016 року йому заборонена робота на висоті, біля рухомих механізмів, вогню, водойм та електричного струму.

У згаданому наказі ДП «Львівський облавтодор» від 16 квітня 2021 року №52 «Про оптимізацію чисельності за витрат на охорону виробничих баз Дії «Львівський облавтодор» було зазначено, що керівники філій Дії «Львівський облавтодор» повинні були попередити працівників про зміну в організації виробництва та подальше скорочення штату відповідно до чинного КЗпП України та попередити первинну профспілкову організацію про подальше вивільнення працівників та скорочення відповідних посад на підприємстві.

Наказ Відповідача від 23 квітня 2021 року №'22 звучить «Про майбутнє скорочення посад», а в наказі №40 К від 30 червня 2021 року «Про припинення трудовою договору (контракту)» його звільнено за п.І ст.40 КЗпП України (скороченням чисельності).

Таке формулювання причини та підстав звільнення вважає не коректним, так як пункт 1 ч.І ст.40 КЗпП України чітко зазначає, що трудовий договір, укладений на не визначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників.

Також зазначив, що було порушено порядок повідомлення профспілкового органу про наступне вивільнення працівників. А також його не запрошували на засідання профспілки та не заслуховували. А відтак просить поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду.

Ухвалою від 29.07.2021 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

За клопотанням представника філії «Дрогобицький райавтодор» ухвалою від 09.09.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу можливість виправити зазначені в ухвалі недоліки.

17.09.2021 такі недоліки виправлено, надано квитанцію про оплату судового збору.

Процесуальною ухвалою за згодою позивача до участі у справі залучено в якості співвідповідача ДП «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України».

05.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник філії «Дрогобицький райавтодор» зазначає, що 16.04.2021 ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» було прийнято наказ №52 «Про оптимізацію чисельності та витрат на охорону виробничих баз ДП «Львівський облавтодор», згідно якого у звязку з прогнозованим обсягом робіт , що виконуються власними силами внаслідок значного зменшення фінансування, в порядок денний поставити питання проведення реорганізації виробництва і праці, оптимізації чисельності працівників філії шляхом скорочення посад в тому числі працівників сторожової охорони та запровадження чергування працівників на виробничих базах філії; попередити працівників про зміни в організації виробництва та подальше скорочення штату відповідно до чинного КЗпП; попередити первинну профспілкову організацію про подальше вивільнення працівників та скорочення відповідних посад на підприємстві. На виконання вказаного наказу Філією 23.04.2021 було прийнято наказ №22 «Про майбутнє скорочення посад». Також 23.04.2021 Філія листом повідомила первинну профспілкову організацію Філії про скорочення та оптимізацію чисельності працівників. Із вказаним наказом позивач був ознайомлений 26.04.2021. Працівникам , які підлягали звільненню, в тому числі і позивачу, було запропоновано вакантні посади для переведення. Позивачу пропонувалась посада дорожнього робітника 4 розряду, яку він би міг виконувати з врахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Проте він відмовився від переведення. Філія «Дрогобицький райавтодор» ДГ1 «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» не мала можливості запропонувати Позивачу будь - яку іншу вакантну на підприємстві посаду, оскільки, ОСОБА_3 не мав відповідної освіти та кваліфікації для зиконання обов`язків інших посад. А відтак 30.06.2021наказом №40К позивача було звільнено за скороченням чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України .Вважає позов безпідставним, а відтак вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди необгрунтованими.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем було порушено процедуру повідомлення профспілкової організації про заплановані звільнення, а саме не повідомлено профспілку за 3 місяці до намічуваних звільнень.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення , аналогічні викладеному вище. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача – Філії в судовому засіданні вимоги заперечив, підтримав позицію, викладену у відзиві . Також зазначив, що в наказі про звільнення позивача помилково вказано «звільнено за скороченням чисельності», адже фактично відбулось скорочення штату працівників, де ліквідовано посаду сторожа. Позивачу було запропоновано іншу посаду, ознайомлено зі списком вакантних посад, однак на переведення він не погодився. Також зазначив, що список вакантних посад є таким же і на сьогодні, оскільки бракує працівників. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку , що в позові слід відмовити, виходячи з таких висновків.

Представник відповідача ДП «Львівський облавтодор» та представник третьої особи в судове засідання на неодноразові виклики не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. А відтак суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

На підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до с. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством; одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Питання щодо переважного права на залишення на роботі у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці врегульоване ст. 42 КЗпП України. Із п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що скорочення штату працівників є одним із видів змін в організації виробництва і праці. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 01.06.1994р. працював шляховим робітником ІІ розряду в Дрогобицькому районному ШРБУ.

08 травня 2002 року відповідно до наказу №8 К переведений на роботу сторожа по стану здоров`я, з 06 вересня 2002 року відповідно був прийнятий на роботу сторожа у Філію «Дрогобицький райавтодор».

16.04.2021 ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» було прийнято наказ №52 «Про оптимізацію чисельності та витрат на охорону виробничих баз ДП «Львівський облавтодор», згідно якого у зв`язку з прогнозованим обсягом робіт , що виконуються власними силами внаслідок значного зменшення фінансування, в порядок денний поставити питання проведення реорганізації виробництва і праці, оптимізації чисельності працівників філії шляхом скорочення посад в тому числі працівників сторожової охорони та запровадження чергування працівників на виробничих базах філії; попередити працівників про зміни в організації виробництва та подальше скорочення штату відповідно до чинного КЗпП; попередити первинну профспілкову організацію про подальше вивільнення працівників та скорочення відповідних посад на підприємстві.

На виконання вказаного наказу Філією 23.04.2021 було прийнято наказ №22 «Про майбутнє скорочення посад», згідно з яким наказано здійснити заходи , необхідні для проведення скорочення і оптимізації чисельності робітників(сторожів), згідно штатного розпису.

26.04.2021 р. ОСОБА_1 під розписку був попереджений про наступне вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України та одночасно йому було запропоновано переведення на одну із вакантних посад згідно списку вакантних посад від 01.04.2021, а саме посаду шляхового робітника .

Однак, як не ствердив сам позивач від переведення на вакансію шляхового робітника, запропоновану йому, він відмовився.

Відповідно до списку вакантних посад від 01.06.2021 вільними залишаються 7 посад, серед яких 9 одиниць дорожніх робітників 4 розряду..

Також 23.04.2021 Філія листом повідомила первинну профспілкову організацію Філії про скорочення та оптимізацію чисельності працівників та скеровано копію наказу №52 від 16.04.2021.

Відповідно до штатного розпису робітників філії «Дрогобицький райавтодор» , що вводиться з 01.07.2021 відсутня посада сторожа. Дослідивши і порівнявши з штатним розписом з 01.06.2021, в якому така посада є, суд встановив, що відбулось скорочення посади сторожа.

Таким чином судом встановлено, що скорочення штату дійсно мало місце, рішення про скорочення чисельності або штату працівників діюче законодавство відносить до компетенції адміністрації підприємства, яке вирішує внутрішні організаційні питання формування штату працівників та їх посад.

Про майбутнє скорочення позивач був попереджений за 2 місяці, однак від запропонованої вільної посади позивач відмовився.

Як ствердив в судовому засіданні представник відповідача Філії, з чим погодився позивач, інших вакантних посад, на яку він би міг бути переведений відповідно до своєї кваліфікації, освіти та досвіду, не було.

Відповідачі скористалися своїм правом самостійно визначати штат працівників і прийшли до висновку, що роботу сторожа можуть виконувати інші працівники.

Звільнення позивача обґрунтовується економічно, оскільки посада сторожа скорочується у зв`язку з тим, що немає потреби мати у штаті сторожа, якщо його роботу будуть виконувати інші працівники, що зменшує витрати на оплату праці.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 також покликається на те , що було порушено його право переважного залишення на роботі.

Із аналізу положень ст. 42 КЗпП України, до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг та підлягають звільненню, входять всі працівники, які займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, і при цьому не тільки ті, що працюють у структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, що підлягає звільненню. Переважне право й перевага в залишенні на роботі діють за наявності у роботодавця працівників, які займають таку саму посаду або виконують таку ж роботу, що й вивільнюваний, а не будь-яких інших. У тому ж разі, коли певну посаду займала одна особа й ця посада скорочується, зазначене переважне право чи перевага не можуть бути реалізовані.

Судом встановлено, що таких посад, яку обіймав позивач, а саме сторожа на підприємстві було чотири, всі працівники, які займали були звільнені , а тому наявність чи відсутність переважного права позивача на залишення на роботі відповідачем правомірно не з`ясовувалося та таке право не застосовувалося.

Також позивач покликається на те, що не було отримано згоди профспілкового комітету на звільнення його. Ст. 43 КЗпП України встановлено порядок розгляду профспілковою організацією питання щодо наявності згоди на розірвання трудового договору з працівником. Зокрема, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як встановлено судом , начальник Філії 23.04.2021року звернувся із повідомленням первинної профспілкової організації про вивільнення працівників.

Незважаючи на те, що первинна профспілкова організації на підприємстві зареєстрована, вона є недіюча , а відтак жодного засідання профкому не проводилось та відповідіна таке повідомлення надано не було.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП у разі, якщо у рішенні виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору немає обґрунтування, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди цього виборного органу.

Оскільки від профспілкового комітету не надійшло жодної відповіді на адресу позивача, засідання не проводилось, оскільки профспілкова організація є недіюча, суд вважає, що відбулось звільнення працівників за «мовчазної згоди» профспілкового комітету..

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позивач був звільнений із підстави, передбаченої законом, без порушення порядку звільнення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вони задоволенню не підлягають, оскільки суд не виявив жодних порушень з боку відповідача при звільненні позивача та правових підстав для поновлення останнього на роботі.

Також не підлягають задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 5тисяч гривень. Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 23, ст. 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Однак позивачем не доведений факт заподіяння йому моральних страждань неправомірними діями відповідача, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням фізичних і моральних страждань, також не наведено жодних доказів у чому полягає та чим саме керувався позивач, визнаючи розмір морального відшкодування.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до переконання, що позивачем не надано доказів для задоволення позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Суд вважає, що формулювання причини звільнення ОСОБА_1 в наказі про його звільнення викладено неправильно.

Оскільки його звільнення відбулося у зв`язку із скороченням штату, а не чисельності працівників, то про це необхідно було зазначити в наказі про звільнення. У зв`язку з цим відповідно до вимог ч.3 ст.235 КЗпП слід змінити це формулювання.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43, 49-2, 232 КЗпП України, суд

ухвалив:

В позові відмовити.

Змінити підстави звільнення ОСОБА_1 .

Вважати ОСОБА_1 звільненим з посади сторожа з 30 червня 2021 року у звязку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.Б.Нагірна

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.12.2021