Ухвала суду № 101705960, 08.12.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1730/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

при секретарі - Пасєчніковій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Даніліної Жанни Олександрівни від розгляду справи № 536/1730/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою.

07 грудня 2021 року, суддя Даніліна Ж.О. постановила ухвалу про необґрунтованість заяви про відвід, та справу передано на розподіл для вирішення питання про відвід іншим суддею. Справа розподілена на суддю Колотієвського О.О.

Заява ОСОБА_1 обґрунтована зокрема тим, що суддя Даніліна Ж.О. упереджено ставиться до нього, оскільки при ознайомленні з матеріалами цієї справи, секретар Таран І. О., яка діяла за підтримки помічника судді Даніліної Ж.О., відкрила вікно та створила протяг, на якому знаходився заявник.

На думку заявника, такі дії судді Даніліної Ж. О. та секретаря Таран І. О. викликають недовіру до діяльності судді у громадськості. При цьому, у тексті заяви просить викликати його у якості свідка для подачі відповідних доказів, у зв`язку із чим заявляє клопотання не розглядати цю заяву без подання доказів.

Таким чином, у нього виникають сумніви в неупередженості судді, а тому прохає задовольнити заяву про відвід судді Даніліної Ж.О.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Так, відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

ОСОБА_1 при вирішенні питання про відвід просить допитати його в якості свідка для подачі відповідних доказів.

Суд приходить висновку, що таке клопотання ОСОБА_1 безпідставно з огляду на таке.

Ч. 8 ст.40 ЦПК України визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Отже, по-перше, необхідність присутності заявника при розгляді заяви про відвід судді встановлюється суддею, в даному випадку суд не вбачає підстав для присутності ОСОБА_1 , більш того, забезпечення присутності заявника під час розгляду відводу є правом, а не обов`язком суду. Більш того, ОСОБА_1 вказує на подання доказів на підтвердження відводу, на що суд зауважує, що заявник міг подати відповідні докази разом з заявою про відвід, оскільки норми ЦПК України не передбачають доповнення такої заяви після подання, більш того питання про відвід розглядається негайно або найближчим часом.

Так, частиною 3 статті 39 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суд враховує висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №9901/22/17, згідно з якими головна мета відводу ? гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу ? запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97- ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Доводи ОСОБА_1 про відвід судді Даніліної Ж. О. по своїй суті є його зауваженнями щодо умов його ознайомлення із матеріалами справи, що у розумінні частини 5 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу.

Між тим, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для відводу судді Даніліної Ж. О. від розгляду даної справи є виключно його припущеннями, та заявником не обґрунтовано, яким чином викладені ним обставини можуть впливати на неупередженість судді під час розгляду цієї справи.

Таким чином, судом не установлено, а заявником не доведено наявність обставин, які б викликали сумніви у неупередженості судді Даніліної Ж. О. та унеможливлювали б прийняття суддею об`єктивного рішення по справі, а тому суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Даніліній Ж. О. є необґрунтованим.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Даніліної Ж. О. є необґрунтованим, а тому вважає необхідним у задоволенні відводу відмовити, а справу передати до канцелярії Кременчуцького районного суду Полтавської області для її розподілу та продовженню розгляду справи суддею Даніліною Ж.О.

Керуючись ст.ст.36, 40 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Даніліної Жанни Олександрівни від розгляду справи № 536/1730/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Справу передати до канцелярії Кременчуцького районного суду Полтавської області для її розподілу та продовженню розгляду справи суддею Даніліною Ж.О.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. О. Колотієвський