Рішення № 101705546, 30.11.2021, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/803/21

Провадження № 2/272/461/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

Андрушівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді - Чуб І.А.,

секретаря судових засідань - Яцюк В.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Андрушівської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, суд,-

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Після її смерті спадщину прийняв її син, а позивач ОСОБА_2 так як на момент смерті спадкодавця проживав разом з нею. 01.01.2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який вніс ряд змін до законодавчих актів України, зокрема і до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Так ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено наступне, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Дана інформація, сільською радою, була доведена до відома громадян с.Бровки. Переглядаючи сімейні документи, позивач знайшов трудову книжку, що належала його матері ОСОБА_3 . Із записів трудової книжки він дізнався, що в період з 01.06.1993 року по 05.09.1996 року, його мати працювала та була членом КСП ім. Кірова, с.Бровки , Андрушівського району, а отже мала право на земельну частку(пай). Тому позивач, як спадкоємець ОСОБА_3 , звернувся до Бровківської сільської ради, щоб оформити право власності на земельну ділянку. Там йому повідомили, що в числі інших документів, необхідно надати, копію сертифікату на земельну частку (пай). Такого сертифікату позивач не мав, тому йому порадили звернутися за правовою допомогою, так як право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року право на земельну частку(пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до 4.1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Право на земельну частку (пай) мають: громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Тому до складу спадкового майна повинно входити і право на земельну частку(пай), яку повинна була отримати мати позивача - ОСОБА_3 ..

Державний акт на землю КСП ім. Кірова с. Бровки із доданим до нього списком, видано 14.12.1995 року, а землю у колективну власність передано 20.11.1995 року, що підтверджується відміткою у самому Акті.

Отже, ОСОБА_3 , на день передачі земель у колективну власність та видачі Державного акту на неї, являлась членом КСП ім. Кірова, с. Бровки, але не була включена до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), а отже не отримала сертифікат на право на земельну частку(пай), що підтверджується списком громадян, доданих до акту, а позивач не може оформити на неї спадщину. Площа паю в умовних кадастрових гектарах по реформованому КСП ім. Кірова, становить 5.65 га. Позивач просить визнати за ним право на земельну частку(пай) по КСП ім. Кірова та зобов`язати відповідача виділити йому земельну ділянку на рівні земельної частки(иаю) в умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Кірова із земель наявних у Андрушівської ОТГ та видати на дану земельну ділянку правовстановлюючий документ, відповідно до встановленого порядку, методики та діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, зазначивши, що спадкодавець була членом КСП ім Кірова проте з невідомих причин не була включена до списку громадян-членів КСП ім.Кірова. За життя ОСОБА_3 не зверталася до відповідних органів чи до суду з приводу включення її до вказаного списку та за отримання сертифіката на право на земельну частку (пай). Про вказані обставини стало відомо позивачу під час оформлення ним спадкових прав після смерті матері ОСОБА_3 , тому з підстав викладених у відповіді на відзив (а.с.57-60) вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності до даних правовідносин. Вказав, що позивач має право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , тому просив позов задовольнити.

Відповідач Андрушівська міська рада направила на адресу суду відзив (а.с.48-52) в якому просили відмовити в задоволенні позовної заяви у зв`язку зі спливом строку позовної давності, так як спадкодавець ОСОБА_3 за життя не зверталася за реалізацією свого права на земельну частку (пай), проте їй було відомо про порушення її права ще під час проведення розпаювання земельних часток. В подальшому направили заяву про розгляд справи у відсутність представника, зазначивши, що позовні вимоги не визнають.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 8). Згідно довідки Іванківської селищної ради Київської області № 669 від 21.02.2020 року, ОСОБА_3 дійсно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та разом з нею проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_2 (а.с. 10). Позивач ОСОБА_2 є сином та спадкоємцем за законом майна померлої матері ОСОБА_3 (а.с.9), що підтверджується довідкою Іванківської районної державної нотаріальної контори від 05.10.2021 року № 901/01-16 (а.с.67-68) та з якої видно, що після смерті ОСОБА_3 , яка помарла 14.01.2013 року заведена спадкова справа, спадщину прийняв ОСОБА_2 , тобто позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від спадщини відмовилися, інших спадкоємців не має. 23.04.2014 року ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1 та на грошові вклади, що знаходяться в державному ощадбанку. Проте позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_3 , позбавлений можливості оформити спадкові права на земельну частку (пай) в позасудовому порядку через відсутність у спадкодавця сертифікату на земельну частку (пай).

Із записів трудової книжки ОСОБА_3 видно, що в період з 01.06.1993 року по 05.09.1996 року, вона працювала та була членом КСП ім. Кірова, с.Бровки, Андрушівського району (а.с. 39-40).

Із архівної копії державного акту на право колективної власності серія ЖТ 01-03 № 000021 видно, що КСП ім.Кірова с.Бровки було передано у колективну власність 2609,6 га землі у межах згідно з планом для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Бровківської сільської ради народних депутатів від 20.11.1995 року (а.с.13-14, 90-93).

На підставі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства були включені особи, що мають право на земельну частку (пай), однак в даному списку спадкодавець ОСОБА_3 відсутня (а.с.16-27).

Із довідки ГУ Держгеокадастру відділу в Андрушівському районі виданої на адвокатський запит видно, що згідно проектно-технічної документації по організації території земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право власності на землю громадянам за рахунок земель реформованого КСП ім.Кірова Бровківської сільської ради, Андрушівського району, Житомирської області площа земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить 5,65 (а.с.28).

Із довідки ГУ Держгеокадастру відділу в Андрушівському районі видно, що середня вартість земельної частки (пай) з врахуванням коефіцієнту індексації 1,756 та сукупного коефіцієнту індексації Кі на 2020 рік - 4,796 становитиме: Бровківська сільська рада по КСП ім.Кірова - 196103,58 грн. (а.с.29).

На адвокатський запит надано відповідь відділом Держгеокадастру в Андрушівському районі, стосовно наявності земель резервного фонду, а також земель запасу на території Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, Відділ в Андрушівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомляє про те, що наказом Державної служби статистики України № 190 від 19.08.2015 який набрав чинності з 01.01.2016 року Визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем)", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228 (зі змінами).

Окрім того повідомляємо, що на території Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області відсутні землі резервного фонду, проте в 2019 році була проведена інвентаризація земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності розташованих на території Бровківської сільської ради за межами населених пунктів. Розробником технічної документації є ДП ЖИТОМИРСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ФІЛІЯ «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ», м. Житомир 2019 рік. На даний час частина земель передана у власність громадянам учасникам АТО, частина зарезервована для передачі у власність громадянам України - учасникам АТО (земельна ділянка кадастровий номер 1820380800:04:000:0142 площею 2,8123 га.) та для організації громадських пасовищ (1820380800:04:000:0138 площею 46,9415 га.), частина земельних ділянок виставлена з метою продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону (1820380800:04:000:0142 площею 0,9329 га., 1820380800:03:000:0200 площею 1,4559 га.). Інформація щодо резервування земель учасникам АТО та перелік ділянок для проведення аукціонів розміщена на вебсайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.30).

В результаті територіального реформування, Бровківська сільська рада ліквідована, а землі сільськогосподарського призначення, що належали їй, передані Андрушівській ОТГ, що підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 08.12.2020 року № 38-ОТГ та актом приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 року та додатку до акту від 08.12.2020 року (а.с.31-38).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року встановлено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до п.1 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування": спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХП "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Крім цього, Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У відповідності до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, відповідно до статті 1270 ЦК України.

Як вбачається із довідки Іванківської селищної ради Київської області № 669 від 21.02.2020 року, ОСОБА_3 дійсно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та разом з нею проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_2 (а.с. 10). Згідно інформації Іванківської районної державної нотаріальної контори від 05.10.2021 року № 901/01-16 (а.с.67-68) після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа, спадщину прийняв ОСОБА_2 , тобто позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від спадщини відмовилися, інших спадкоємців не має. 23.04.2014 року ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1 та на грошові вклади, що знаходяться в державному ощадбанку.

Таким чином, зазначені докази свідчать, що позивач ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та оформив спадкові права на частину спадкового майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно із п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 06.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного Кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 дійсно була членом КСП ім.Кірова, але не внесена до списку, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землі членів КСП, та за життя не порушувала це питання. Лише після її смерті, спадкоємцем ОСОБА_2 , який є позивачем по справі, було порушене вказане питання. Проте в додатку до державного акта на право колективної власності на землю членів КСП ім.Кірова, тобто в списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або товариста ОСОБА_3 відсутня (а.с. 16-25, 96-107). Сертифікат на право на земельну частку (пай) на її ім`я за життя не видавався та не реєструвався, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області управління у Бердичівському районі та відповідним списком (а.с.76-89).

Матеріали справи не містять доказів того, що за життя ОСОБА_3 зверталася до відповідного підприємства чи інших організацій щодо не включення її до списку розпаювання земель КСП ім.Кірова чи оскаржувала дії підприємства, в тому числі в судовому порядку, щодо не включення її до цього списку, чи іншим чином порушувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на нього.

З огляду на це, суд вважає, що спадкодавець за життя своє право на земельну частку (пай) не реалізувала і навіть не намагалася реалізувати.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2018 у справі № 392/1660/16-ц зазначає, що судами попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановлено, наявність передумов для набуття спадкодавцем права на земельну ділянку (пай), оскільки раніше вона працювала в КСП і залишилася членом зазначеного підприємства. Водночас, дії підприємства щодо не включення його до списку громадян-членів КСП, які мають право на земельний пай, сама особа за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося. За таких обставин, підстави для визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування відсутні, оскільки спадкодавець, такого права за життя не набула.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 17.03.2020 у справі № 396/1683/18-ц.

Також, у постанові ВС від 24.03.2020 у справі № 538/302/19-ц, яка розглядалась з подібних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець був членом КСП, яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю, також не надано доказів того, що спадкодавець звертався до зборів співвласників, до сільської ради або райдержадміністрацїї з питанням про включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), чи з позовом до суду, висновки судів про відмову у задоволенні позову є правильними, оскільки особа у період з 1997 року по 1998 рік не виявила бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення його до списку членів.

Разом з тим, у зв`язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало спадкодавцю на день її смерті на праві приватної власності, або на її частку в спільному майні. Отже, на момент смерті ОСОБА_3 не стала власником права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності, тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя не набула права на земельну частку (пай), тому і її спадкоємець позивач ОСОБА_2 не може набути право на зазначену земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, у зв`язку з чим позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю, то судом не розглядається питання застосування позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Андрушівської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП- НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Андрушівська міська рада Житомирської області, код ЄДРПОУ 24706710, адреса розташування: 13401, м.Андрушівка, пл. Т.Г.Шевченка, 7, Житомирська область.

Повне судове рішення складено 07.12.2021 року.

Суддя:І. А. Чуб