Рішення № 101704700, 29.11.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/986/21

Провадження № 2/448/536/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

29.11.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Судововишнянська міська рада,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про: визнання права на земельну частку (пай),

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 – не з`явилася,

представник відповідача Судововишнянської міської ради – не з`явилися,

представник третьої особи –Мостиської державної нотаріальної контори – не з`явилися,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

в с т а н о в и в:

І. Суть спору:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме: право на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала його померлій матері - ОСОБА_3 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0122273 та була прийнята ним як спадщина, однак за життя не оформлена.

Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя заповіту не складав, своїм майном не розпорядився.

Стверджує, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли в рівних частках (по Ѕ частині) вона (позивачка у справі) та ОСОБА_4 (матір позивачки) відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, так як на час смерті спадкодавця проживали разом з ним.

Наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_4 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: Ѕ частина права на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка була прийнята нею як спадщина після смерті ОСОБА_2 , однак за життя не оформлена.

Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 28.03.2001 року, згідно з яким все своє майно заповіла позивачці, у зв`язку з чим на частину спадкового майна державним нотаріусом Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області Яксманицьким Р.С. ОСОБА_1 було видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.04.2010 року.

Стверджує, що через відсутність правовстановлюючих документів на зазначену земельну частку (пай) та не оформленням спадкових прав її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , позивачка не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у нотаріуса, у зв`язку із чим змушена звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею право на вищевказану середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В підготовче засідання позивачка не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути у її відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача – Судововишнянської міської ради Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа – в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області В.В.Шаравара у підготовче засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 09.08.2021року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

До складу даної спадщини входить право на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0122273, виданий 09.04.1997 року та зареєстрований в книзі записів сертифікатів за №222.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя заповіту не складала, своїм майном не розпорядилася.

Спадкоємцем за законом першої черги спадкування був син померлої – ОСОБА_2 (батько позивачки у справі), який у відповідності до ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом з спадкодавцем, що підтверджується довідкою Судововишнянської міської ради №160 від 16.04.2021 року.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 в нотаріальній конторі не заводилася, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті останньої до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався. Тобто, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, крім ОСОБА_2 , не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті батька позивачки - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).

До складу даної спадщини входить право на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке він, в свою чергу, успадкував після смерті матері ОСОБА_3 .

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №591/08, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_2 , спадкодавець заповіту не складав, своїм майном не розпорядився.

Спадкоємцями за законом першої черги спадкування в рівних частках (по Ѕ частині) були дружина померлого – ОСОБА_4 (матір позивачки у справі) та дочка померлого – ОСОБА_1 (позивачка), які у відповідності до ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживали разом з спадкодавцем, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Крім цього, на частину спадкового майна, а саме майнового паю в розмірі 3437,81 грн., нотаріусом Мостиської державної нотаріальної контори Яксманицьким Р.С. позиваці ОСОБА_5 , а також ОСОБА_4 видано Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті матері позивачки - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

До складу даної спадщини входить Ѕ частина права на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке вона, в свою чергу, успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №134/2010, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_4 , спадкодавець склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 (позивачці у справі). Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про одруження позивачки серії НОМЕР_5 .

Отже, спадкоємцем за заповітом є дочка померлої – ОСОБА_1 , яка у відповідності до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадщину прийняла, подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини від 18.03.2010 року, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Крім цього, на частину спадкового майна, а саме житлового будинку в АДРЕСА_1 , державним нотаріусом Мостиської державної нотаріальної контори Яксманицьким Р.С. позиваці ОСОБА_5 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.04.2010 року.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, крім позивачки, не має.

Однак, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно позивачка не має можливості, а тому звернулася до суду із зазначеним позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтва про смерть спадкодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; копіями свідоцтва про народження та свідоцтва про одруження позивачки; копіями довідок Судововишнянської міської ради №160 від 16.04.2021 року та №147 від 08.02.2019 року; копією Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0122273 від 09.04.1997 року; копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №15389162 від 08.07.2008 року; копією паспорта позивачки ОСОБА_1 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновки суду:

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що право на спірну середню земельну частку (пай) перейшло в порядку спадкування до позивачки. Однак, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачкою у порядку спадкування.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за ОСОБА_1 права на середню земельну частку (пай).

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

VII. Судові витрати:

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка площею 2,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач: Судововишнянська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Судова Вишня, пл.Івана Франка, 4, Яворіського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04056233;

Третя особа: Мостиська державна нотаріальна контора; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2021року.

Суддя Юрій БІЛОУС

Рішення суду набрало законної сили «_»______20___ року

Суддя Юрій БІЛОУС