Рішення № 101704316, 18.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.11.2021

Справа № 334/3182/21

Провадження № 2/334/2661/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кравченка С. І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Ленінського районного суду до ТОВ ЗНА «Лідер Електрик» про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших платежів, у розмірі 200 000, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.09.2020 року при виконанні трудових обов`язків на дільниці загально - будівельних робіт цеху загальних робіт ТОВ ЗНА «Лідер Електрик» з позивачем стався нещасний випадок - падіння з висоти. В наслідок чого позивач отримав тяжку черепно - мозкову травму, забій головного мозку, перелом стінки лівої орбіти, забій м`яких тканин голови. За наслідками нещасного випадку 19.10.2020 року був складений акт розслідування нещасного випадку, основною причиною якого, зокрема, є незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці.

З 17.09.2020 року по 02.10.2020 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, після чого продовжив лікування за місцем проживання, з лікарняного виписаний 05.01.2021 року.

06.01.2021 року МСЕК встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності, встановлено ступінь втрати працездатності - 30 відсотків, причина - трудове каліцтво.

Після нещасного випадку позивач зна диться у пригніченому стані, в нього погіршилася пам`ять, порушився сон, погіршився зір, він відчуває постійне психоемоційне та фізичне навантаження. Погрішення зору, головні болі та потреба у лікуванні фактично призвели до вимушеної зміни у життєвих стосунках, морально - психологічної пригніченості та порушення звичайного способу життя позивача.

10.06.2021 року у судовому засіданні представником позивача було подано відзив на позовну заяву, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач звертає увагу, що однією з супутніх причин нещасного випадку відповідно до акту розслідування від 19.10.2020 року за формою Н-1 є невиконання вимог інструкції з охорони праці, а саме використання несправної драбини, тобто до нещасного випадку призвели також дії самого позивача. Крім того, особи з ІІІ групою інвалідності з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, згідно виписки із медичної картки хворого на момент виписки його стан поліпшився, згідно довідки МСЕК позивачу протипоказана важка праця та робота на висоті, у той час як позивач 20.01.2021 року позивач влаштувався до ТОВ «Енергоустановка» на посаду електрогазозварника - роботу яка пов`язана зі шкідливими та важкими умовами праці, що свідчить про те, що стан здоров`я позивача покращився. Відповідач вважає, що подальші звернення позивача до лікаря невропатолога пов`язані не з отриманою травмою, а з новим працевлаштуванням позивача на роботу з шкідливими та важкими умовами праці, які йому протипоказані висновком МСЕК.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Позивач пояснив, що він протягом 10 років працював на підприємстві позивача. Після нещасного випадку він три тижні перебував на стаціонарному лікуванні, потім звертався до невропатолога зі скаргами на головний біль та безсоння. Після закінчення лікарняного мав намір продовжувати працювати на підприємстві відповідача, проте до нього змінилося ставлення керівництва у зв`язку з нещасним випадком, тому він вирішив звільнитися за власним бажанням та влаштувався на аналогічну посаду до ТОВ «Енергоустановка» у лютому 2021 року, проте звільнився через стан здоров`я. Його турбують постійні головні болі, не може виконувати важку роботу, тому він був змушений звільнитися, наразі іншу роботу не шукає, перебуває вдома, доглядає онуків. На ТОВ «Енергоустановка» при влаштуванні на роботу медичну комісію не проходив, його брали з іспитовим строком. Також, позивач пояснив, що драбина на підприємстві була одна, тому в нього не було вибору. При цьому при виконанні такого виду робіт за технікою безпеки повинно бути 2-3 працівника, проте у той день за вказівкою начальника він працював самостійно.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказував, що сума моральної шкоди явно не відповідає моральним стражданням позивача. У нещасному випадку, який стався з позивачем є також вина самого ОСОБА_1 , який використовував несправну драбину. Представник відповідача вказує, що позивачу було рекомендовано утриматися від важкої праці, проте він через кілька днів після звільнення влаштувався на роботу з важкими умовами праці, тому вважає, що подальше погіршення стану здоров`я позивача пов`язано саме з недотриманням рекомендацій лікаря та влаштування на нову роботу. Крім того, позовна заява взагалі не містить обґрунтування спричинення позивачу моральної шкоди.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослдивши письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 10.02.2010 року по 11.01.2021 року ОСОБА_1 працював на посаді електрогазозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах в ТОВ Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням, що підтверджується копією трудовою книжки.

З 20.01.2021 року по 21.06.2021 року позивач працював на посаді електрозварника в ТОВ «Енергоустановка», був звільнений за власним бажанням, що підтверджується копією наказу №7-к від 21.05.2021 року. Згідно копії наказу 1-к від 20.01.2021 року ТОВ «Енергоустановка» ОСОБА_1 прийнято на посаду електрогазозварника, умови роботи - основна, тривалість робочого тижня - 40 год., оклад 7300,00 грн.

Згідно копії акту розслідування нещасного випадку Форма Н-1/П від 19.10.2020 року, що стався 17.09.2020 року о 10 год. 30 хв. в ТОВ Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» потерпілим є ОСОБА_1 . Згідно п. 8 вказаного акту розслідування особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці: ОСОБА_4 - директор ТОВ ЗНА «Лідер Електрик», який не створив на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів - допустив перебування в експлуатації драбини без інвентарного номеру, дати наступного випробування, належності цеху (дільниці тощо), яка не обладнана пристроєм, що запобігає її зсуванню; ОСОБА_5 - начальник дільниці загально - будівельних робіт ТОВ ЗНА «Лідер Електрик», який не забезпечив технічно правильну експлуатацію основних засобів та безпечні умови праці на дільниці; ОСОБА_1 , який використовував несправну драбину.

Згідно виписки із медичної карти хворого №4442 ОСОБА_1 перебував з 17.09.2020 року по 02.10.2020 року на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології та ортопедії з ліжками нейрохірургії, політравми та мікрохірургії кісті КНП «Міська лікарня №9», діагноз: ТЧМТ, забій головного мозку, САК, перелом нижньої стінки лівої орбіти, забійна рана м`яких тканин голови.

Відповідно до довідки до акта МСЕК від 06.01.2021 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво, встановлено 30 відсотків втрати професійної працездатності, протипоказана тяжка фізична праця, праця на висоті, рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування невролога.

Відповідно до копії відповіді КНП «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» на адвокатський запит від 06.05.2021 року ОСОБА_1 звертався до лікаря невропатолога ОСОБА_6 16.02.2021 року зі скаргами на відчуття страху, безсоння, апатію, нестійкий артеріальний тиск, встановлено діагноз: наслідки ЗЧМТ, забій головного мозку, артеріальна гепертензія 1 ст., лікво-гіпетензивний синдром, астено - невротичний синдром; 30.03.2021 року - до лікаря - невропатолога ОСОБА_7 зі скаргами на головний біль, який посилюється при психоемоційному та фізичному навантаженні, іноді запаморочення, погіршення зору лівого ока, погіршення пам`яті, порушення сну, безсоння, загальну слабкість, діагноз: наслідки ЗЧМТ, лікво-гіпетензивний та вестибуло - атактичний синдром.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1186 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Згідно акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 21.10.2020 року було встановлено, що 17.09.2021 року на ТОВ ЗНА «Лідер Електрик» стався нещасний випадок, який пов`язаний з виробництвом: падіння потерпілого з висоти. Основними причинами настання нещасного встановлено: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність управління охороною праці, супутніми: невиконання посадових обов`язків та невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

Таким чином, вказаним актом розслідування встановлена вина ТОВ ЗНА «Лідер Електрик» у нещасному випадку, який стався з ОСОБА_1 , допущені самим потерпілим порушення ( невиконання вимог інструкції з охорони праці, а саме використання несправної драбини) є супутньою причиною настання нещасного випадку.

При цьому слід зазначити, що винні дії ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди від нещасного випадку, що стався на виробництві, проте підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує, що винні дії позивача були супутніми причинами виникнення нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості й тяжкості, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Судом встановлено, що позивач з 17.09.2020 року по 02.10.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні, потім продовжив лікування амбулаторно, 06.01.2021 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом, встановлено 30 відсотків втрати професійної працездатності. Крім того, у подальшому позивач у лютому та у березні 2021 року звертався до лікаря - невропатолога зі скаргами на стан здоров`я, пов`язаний з отриманою травмою.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, суд також враховує, що позивач після звільнення з підприємства відповідача 11.01.2021 року влаштувався на роботу до ТОВ «Енергоустановка» на посаду електрогазозварника ( 20.01.2021 року), з аналогічними важкими умовами праці. З ТОВ «Енергоустановка» позивач звільнився у травні 2021 року за власним бажанням (згідно наказу про звільнення). У судовому засіданні позивач пояснив, що за станом здоров`я не міг продовжувати роботу. Позивач зазначив, що влаштовуючись на нову роботу він сподівався повернутися до звичного способу життя, проте пропрацювавши кілька місяців прийшов до висновку, що за станом здоров`я він не здатний належним чином виконувати свої трудові обов`язки, праця за його професією наразі для нього занадто важка, тому був змушений звільнитися, перебуває на утриманні дружини та дітей, доглядає онуків.

Сам факт подальшого працевлаштування позивача на аналогічну посаду не може свідчити про відсутність моральної шкоди, пов`язаної з нещасним випадком, крім того, також відсутні докази, які б свідчили, що стан здоров`я позивача погіршився саме у зв`язку з повторним працевлаштуванням, хоча суд вважає слушним зауваження представника відповідача, що висновком МСЕК від 06.01.2021 року ОСОБА_1 протипоказана тяжка фізична праця.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан його здоров`я, суттєвість вимушених змін у житті, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, вину підприємства у заподіянні шкоди.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 100 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Згідно п. 164.2.14.Подакового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотири кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Враховуючи, що законом встановлено, що сума моральної шкоди, отримана за рішенням суду на відшкодування збитків, внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, але не вище чотири кратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, тобто не більше 24 000,00 грн = 6000,00 грн (розмірі мінімальної заробітної плати з 01.01.2021 року) х4. Оскільки розмір стягнутої на користь позивача суми моральної шкоди становить 100 000,00 грн, то відповідно відсутні підстави для стягнення моральної шкоди без його оподаткування.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 ( одна тисяча) грн 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 26 листопада 2021 року о 09 год. 00 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», код ЄДРПОУ 35036863, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Вавілова, буд. 19 кв. 15.

Суддя: Філіпова І. М.