Рішення № 101704012, 26.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7971/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буришин Віталій Васильович, до Закарпатської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буришин В.В., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним позовом згідно з яким просить визнати незаконною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2600/30500/18 від 10.07.2018 року винесену заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицьким В. А. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що жодного автомобіля не ввозила, у її паспорті відсутні відмітки про факт перетину нею кордону 16.02.2014 року.

Також посилалася на те, що відомості з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України з точки зору форми поданої до матеріалів справи не мають статусу ні письмового, ні електронного документа і не можуть сприйматися як докази. Проведення «аналітично-перевірочних заходів» під час здійснення митних формальностей не передбачено МК України, а тому дії особи, що склала протокол не можуть вважатися обгрунтованими, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначення ОСОБА_1 у паперовій відповіді водієм вищевказаного транспортного засобу не може бути доказом, що ОСОБА_1 в силу ймовірного перебування на місці водія, тим самим є власником або повноваженою особою власника транспортного засобу.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої просив у задоволенні позову відмовити.

Також у матеріалах справи наявний відзив відповідача на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови в справі про порушення митних правил № 2600/30500/18 від 10.07.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

Згідно ч.1 та ч.4 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст. 458 МК України порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно приписів ч.1 ст.489 МК України та ст. 280 КУПАП посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини. Що пом`якшують та або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Згідно ст.95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Зі змісту постанови встановлено, що 07.06.2018 року о 02 год. 40 хв. в зону митного контролю на ділянку «виїзд з України» митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС заїхав автобус марки « EOS Е -180Z» р.н.з. України НОМЕР_1 , у якому в якості пасажира слідувала громадянка України ОСОБА_1 ..

В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України було встановлено, що 16.02.2014 року через митний пост «Тиса Закарпатської митниці ДФС України ОСОБА_1 в режимі «транзит» було ввезено автомобіль марки Skoda моделі Octavia, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , р.н.з. Чехії - НОМЕР_3 .

Станом на 07.06.2018 року зазначений вище транспортний засіб значився не вивезеним за межі митної території України, тобто термін перебування даного транспортного засобу на митній території України, перевищено більше ніж 10 діб.

Відповідно до ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України визначено, що товари, транспортні засоби, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів, поміщених у цей режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

У відповідності до ч.5 ст.102 МК України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Позивач посилається на те, що про оформлення на неї вказаного транспортного засобу та необхідність вивезення такого їй відомо не було, вищевказаний транспортний засіб нею на територію України не ввозився.

Згідно ч.1 ст.366 МК України, двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Відповідно до ч. 4 ст. 318 МК України митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою КМ України від 21.05.2012 року № 451 (далі - Типова технологічна схема № 451) митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Згідно п. 11 Типової технологічної схеми № 451, для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів декларант, уповноважена ним особа або перевізник подають митним органам документи в паперовій або електронній формі, що містять відомості про автомобільні транспортні засоби і товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про їх пропуск через митний кордон України.

Згідно п.3.1 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 року № 1118 "Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", зареєстрованого в Мін`юсті України 25.11.2005 № 1428/11708 (далі - Правила №1118), у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.

Відповідно до п.9 розділу І Правил № 1118, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на нього або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Відтак, за відсутності необхідних документів ввезення транспортного засобу на митну територію України в режимі «транзит», не вбачається можливим.

Виходячи із встановленого законодавством порядку митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться громадянами з метою транзиту автомобіль марки Skoda моделі Octavia, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , р.н.з. Чехії - НОМЕР_3 , був оформлений у режим транзиту на особу, яка пред`являла цей транспортний засіб для митного контролю, декларувала транспортний засіб та подавала відповідні документи, у яких була зазначена власником чи уповноваженою особою, тобто на гр. ОСОБА_1 .

Доводи позивача про відсутність у паспорті штампу про перетин митного кордону не можна вважати обґрунтованими, оскільки наявність такого не входить до переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митий кордон України.

Також не мають значення для справи посилання позивача на неточності щодо напрямку слідування автобуса у якому їхала ОСОБА_1 .

Суд не приймає до уваги доводів позивача про те, що вона не була водієм зазначеного транспортного засобу та особисто не подавала документи для реєстрації транспортного засобу, такі не можуть підтверджувати факту не ввезення автомобіля саме ОСОБА_1 , оскільки відповідно до Правил №1118, транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою, при цьому обов`язкової вимоги щодо наявності у такої особи посвідчення водія і вона має бути за кермом автомобіля законодавством не передбачено.

Згідно статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) інші документи (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 та ч.8 ст. 31 МК України митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні. Для виконання передбачених цим Кодексом митних формальностей використовується автоматизована система митного оформлення, що входить до складу єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України.

Встановлення факту ввезення вищевказаного транспортного засобу на митну територію України ОСОБА_1 відбулось за допомогою електронних баз даних «Інспектор 2006» та ЄАІС ДМС, що підтверджується відповідним витягом та є безспірним фактом.

Твердження позивача про необхідність подання відомостей з ЄАІС ДФС та АСМО «Інспектор» виключно у формі електронного документа, суд вважає безпідставними.

Щодо доводів позивача що покази інспектора митниці не можуть вважатися належним та достовірним доказом суд зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови встановлено достатньо даних, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 порушення митних правил передбаченого ч.3 ст. 470 МК України. Покази інспектора митниці Поздоровкіна О.С. не мають визначального значення для встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.3 ст. 470 МК України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Аналізуючи наведені вище норми митного законодавства та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем було належним чином доведено в суді правомірність прийнятого посадовою особою митного органу оспорюваного рішення.

Натомість позивач, за загальним принципом змагальності сторін, не спростував доводів суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України». Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Таким чином аналізуючи вищезазначені законодавчі приписи, встановивши фактичні обставини справи та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд приходить до висновку, що факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст. 95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами, доказів наявності підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил позивач не надала, у зв`язку з чим підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил 2600/30500/18 від 10.07.2018 року, якою громадянку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України не має, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 241-246, 268-272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буришин Віталій Васильович, до Закарпатської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 10.07.2018 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук