Рішення № 10170199, 09.06.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 2-626/10/0205

РІШЕННЯ

Іменем України

“09” червня 2010 року м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Сенько Л.Ю.,

при секретарі Колесник Г.В.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача Сломінської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Кристал» про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказав, що в 1981 році він був призначений директором Браїлівського цукрокомбінату, до складу якого входив Браїлівський цукровий завод. 18.11.1994 року Браїлівський цукровий завод реорганізовано в ЗАТ «Кристал» і його було обрано головою правління директором ЗАТ «Кристал». 01.07.1999 року ЗАТ «Кристал» реорганізовано у ТОВ «Кристал» , директором якого позивач пропрацював до жовтня 2008 року. 07.10.2008 року він був звільнений з посади директора і призначений на посаду заступника директора ТОВ «Кристал» по виробництву. 30.04.2009 року відповідачем позивача було попереджено про його звільнення і 30.06.2009 року згідно наказу №81від 30.06.2009 року позивач був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, у звязку із скороченням чисельності та штату працівників.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, так як відповідач не вжив заходів для переведення його на іншу роботу за спеціальністю, він вчений агроном, працював на сільськогосподарських підприємствах на різних посадах, має близько 40 років трудового стажу, з них 27 на Браїлівському цукровому заводі, Указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України», нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани», до настання пенсійного віку йому залишалося 6 місяців, та відповідачем йому не було запропоновано жодного вакантного робочого місця чи посади, на які він міг би претендувати з урахуванням його спеціальності, кваліфікації, досвіду роботи. Незаконне звільнення завдало йому моральної шкоди.

Просив поновити його на роботі у ТОВ «Кристал» на посаді заступника директора по виробництву з дня звільнення з 30 червня 2009 року, стягнути на його користь з ТОВ «Кристал» заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 19833 грн., моральну шкоду в сумі 40000 грн., судові витрати в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, підтримав позовні вимоги про поновлення позивача на роботі у ТОВ «Кристал» на посаді заступника директора по виробництву з дня звільнення з 30 червня 2009 року, стягнення моральної шкоди в сумі 40000 грн. та судових витрат , що складається з витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн. та пояснив, що позивачу залишалося пів року до пенсії, при звільненні позивачу не було запропоновано переведення на іншу роботу, хоча він має професії водія всіх категорій, тракториста, а також за спеціальністю є вчений агроном, та у звязку з незаконним звільненням переніс стрес, погіршився його стан здоровя, знизився ступінь престижу та ділової репутації, чим завдано позивачу моральна шкода.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заробітної плати на час вимушеного прогулу ухвалою суду від 09.06.2010 року провадження закрито.

Представник відповідача Сломінська Л.П. позов не визнала повністю та пояснила, що ТОВ «Кристал» дійсно допустило помилку в тому, що не запропонувало позивачеві при звільненні іншу роботу. Після винесення рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28.12.2009 року, позивача було поновлено на роботі за виконавчим листом на посаді заступника директора по виробництву ТОВ «Кристал», а з 4 березня 2010 року, позивач звільнений з роботи в звязку з виходом на пенсію, відповідно до заяви від 19.02.2010 року, тому предмет спору відсутній. Моральну шкоду вважає безпідставною, оскільки позивач хворіє на протязі 10 років і його хвороба ніяк не повязана з його звільненням з роботи. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази і давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників та ч.2 цієї ж статті звільнення з даних підприємств допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Обовязок власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові, одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці, іншу роботу на тому ж підприємстві, передбачений ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 з подальшими змінами «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудові спори, повязані із звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовязані зясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази про те, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві.

В судовому засіданні встановлено, що наказом директора ТОВ «Кристал» від 30 квітня 2009 року виведено із штатного розпису посаду заступника директора по виробництву з 30 червня 2009 року та позивача попереджено про наступне звільнення по скороченню штату та чисельності працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України з 30 червня 2009 року(а.с.3)

Наказом виконуючого обовязки директора ТОВ «Кристал» від 30 червня 2009 року позивача звільнено з роботи за скороченням штату та чисельності по ст. 40 ч.1 КЗпП України з 30 червня 2009 року (а.с.4). Підставою для звільнення був наказ директора ТОВ «Кристал» від 29 квітня 2009 року про скорочення посади заступника директора по виробництву (а.с.34).

Після поновлення його на роботі за рішенням Жмеринського міськрайонного суду по цій же справі від 28.12.2009 року та за виконавчим листом від 28.12.2009 року працював на займаній посаді заступника директора по виробництву ТОВ «Кристал», та 19.02.2010 року позивач ОСОБА_3, написав заяву на імя директора ТОВ «Кристал» з проханням звільнити його з роботи з у звязку з виходом на пенсію з 4 березня 2010 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в частині позову про поновлення позивача на роботі слід відмовити, так як в період розгляду справи він відповідачем був поновлений на роботі та момент винесення рішення його права в поновленні на роботі відповідачем відновлені.

Проте судом встановлено, що звільнення з роботи позивача 30 червня 2009 було неправомірним та незаконним, а саме з порушенням вимог ст.ст.40 ч.2, 49 -2 ч.3 КЗпП України, так як відповідачем одночасно з попередженням про звільнення позивача, у звязку із змінами в організації виробництва і праці не було запропоновано робоче місце на тому ж підприємстві, відповідно до вільних робочих місць та кваліфікації позивача.

Дані обставини підтверджуються наказом директора ТОВ «Кристал» від 30 квітня 2009 року, яким виведено із штатного розпису посаду заступника директора по виробництву з 30 червня 2009 року та позивача попереджено про наступне звільнення по скороченню штату та чисельності працівників по п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 30 червня 2009 року.(а.с.3)Також інформацією Жмеринського міськрайонного центру зайнятості, в якій зазначено, що за період з 30 квітня по 30 червня 2009 року підприємством ТОВ «Кристал» було надано інформацію про наявність вільних робочих місць, а саме: ізолювальника, інженера механіка цегельного складу, слюсаря, завідувача складом,водія та інших (а.с.59), звітністю ТОВ до центру зайнятості при прийнятих працівників, в яких містяться відомості про прийняття на роботу 05.05.2009 року осіб на посади начальника механічного цеху, слюсарів, ізолювальників, інших (а.с.63), 13.05.2009 року та 19.05.2009 року осіб на посади слюсаря та підсобних робітників (ас.62), 21.05.2009 року та 26.05.2009 року осіб на посади охоронників та підсобних робітників (а.с.61), в період червня 2009 року осіб на посади вантажників, технолога, завідуючого складом, водія, слюсаря(а.с.60). Згідно диплому, позивач має кваліфікацію вченого агронома (а.с.68) та відповідно до посвідчень, позивач є трактористом машиністом 3 класу та водієм всіх категорій (а.с.66-67).

Вищезазначені докази суд приймає до уваги, так як вони є належними, не суперечать один одному, а також представник відповідача в свої поясненнях визнала факт не запропонування при попередженні позивача про його звільнення іншої посади.

В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжких вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено та зазначено вище, звільнення позивача 30 червня 2009 року було незаконним.

В звязку з незаконним звільненням позивач переніс стрес, погіршився його стан здоровя, про що свідчить виписка з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 від 20.11.2009 року (а.с.79), в якій зазначено, що позивач неодноразово звертався до лікаря з приводу загострення хвороби серця та гіпертонічної хвороби, а саме 02.07.2009 року, 20.07.2010 року, та дане захворювання носить кризовий характер.

Суд не приймає заперечення представника відповідача про те, що стягнення моральної шкоди є безпідставним, оскільки позивач хворіє на протязі 10 років і його хвороба ніяк не повязана з його звільненням з роботи, так як позивач не посилається на наявність хвороби, а на її загострення та погіршення в звязку з незаконним звільненням, що підтверджується вищезазначеною амбулаторною випискою хворого ОСОБА_3 Суд повязує загострення та погіршення хвороби позивача з хвилюваннями та стресами перенесеними в звязку з незаконним звільненням, так як загострення його хвороби відбулося одразу ж після його звільнення, а саме 02.07.2009 року.

Суд також враховує, що позивач займає посаду на загальних засадах голови Вінницької асоціації «Вінницяцукор» (а.с.80), та те, що позивач має близько 40 років трудового стажу, з них 27 на Браїлівському цукровому заводі, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.5-9), відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 Указом Президента України від 13.11.2002 року йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України» (а.с.10), відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 21.12.2005 року позивач нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани» (а.с.11), в момент звільнення до настання пенсійного віку йому залишалося 6 місяців, тому незаконне звільнення призвело до погіршення професійних стосунків, зниженню його престижу та ділової репутації.

Враховуючи ступінь моральних страждань позивача, що призвели до хвилювання, стресу, загострення його хвороби, зниження ступеню ділової репутації та престижу в звязку з незаконним звільненням з роботи, а також те, що позивач не надав доказів щодо втрати нормальних життєвих звязків та не зазначив, в чому полягають додаткові зусилля для організації свого життя, крім того, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позивачу завдана відповідачем моральна шкода в розмірі 3000 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що суд вважає, що моральна шкода підлягає задоволенню в розмірі 3000 грн., а не 40000 грн., (що складає 7,5 %) то пропорційно до розміру задоволених вимог, витрати на правову допомогу, які згідно ст. 79 ЦПК України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню в розмірі 525 грн., ( що складає 7,5 %) від 7000 грн., сплачених позивачем витрат на правову допомогу (а.с. 81).

Керуючись 10, 60, 61, 88, 209, 212 -215 ЦПК України, п.1 ч.1 ст. 40, ч.2 ст. 40, ст. 49-2 ч.3, ст. 235, ст..237-1 КЗпП України, на підставі ст.. 23 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 з подальшими змінами «Про практику розгляду трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" (с.м.т. Браїлів Жмеринського району Вінницької області) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3 000 грн.(три тисячі)., а також витрати по наданню правової допомоги в сумі 525 грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" на користь держави державне мито в сумі 8.50 грн. ( КЕКД 22090100, р/р 31418537700006, банк ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, ЗКПОУЕ 34701261) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (КЕКД 22050000, символ звітності 259, банк одержувач: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, № рахунку 31213259700006, код ЄДРПОУ 34701261, одержувач - держбюджет м. Жмеринка).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

С У Д Д Я