Ухвала суду № 101701125, 06.12.2021, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2-з/381/116/21

381/3810/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України малолітньої дитини без дозволу матері, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2021 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України малолітньої дитини без дозволу матері, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без дозволу її матері ОСОБА_1 до постановлення судового рішення у справі № 381/3810/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення постійного місця проживання дитини разом з матір`ю в Україні. Заява обґрунтована тим, що з відповідачем мають спільну доньку ОСОБА_2 яка на теперішній час постійно проживає разом з матір`ю окремо від батька на території України. Відповідач ОСОБА_4 , батько дитини, має іноземне громадянство Федеративної Республіки Німеччина та погрожує у листуванні з матір`ю вивезти дитину за кордон до Німеччини, без згоди матері. Заявник, вважає, що існує ризик того, що відповідач, до моменту вирішення питання у суді відносно визначення постійного місця проживання спільної дитини в Україні разом з матір`ю, вивезе дитину ОСОБА_2 , без дозволу матері, за кордон, а саме до Федеративної Республіки Німеччина. Жодні перешкоди для цього відсутні, оскільки батько дитини є іноземною особою, а дитина вписана у паспорт свого батька. Вказані обставини, можуть значно ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2,4,10 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник просить забезпечити позов шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України малолітньої дитини ОСОБА_2 без дозволу її матері ОСОБА_1 до постановлення судового рішення у справі № 381/3810/21, при цьому належних доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду заявником взагалі не надано.

Слід наголосити на тому, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Тому, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо посилатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо позивач не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності позивачем не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - а така співмірність та відповідність так само не встановлена.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-151, 153, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер – НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України малолітньої дитини без дозволу матері відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Г.В.Соловей