Рішення № 101700134, 02.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Харків

Справа № 638/6617/21

Провадження 2/638/4158/21

Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Погудіної Д.О., Варданян К.Г., Проданової М.О.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань, -

у с т а н о в и в:

06 травня 2021 року ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 69 631, 54 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2010 року у справі № 2-1334/10-ц, з яких: три проценти річних від простроченої суми 18 220, 12 грн, інфляційні втрати 54 411, 42 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

16 червня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 14 травня 2021 року про залишення позову без руху на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Позивачем подано належним чином засвідчені у встановленому законом порядку копії документів, що додаються до позовної заяви. Також повноваження представника ОСОБА_3 . Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву не подали, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та зі згоди позивача провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 23 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6/4/2007/840-К/92, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошті у розмірі 15 000,00 доларів США під 12,99 відсотків річних строком до 22 лютого 2022 року.

23 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 6/4/2007/840-П/93, відповідно до умов якого остання поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з умов кредитного договору №6/4/2007/840-К/92 від 23 лютого 2007 року.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2010 року у справі № 2-1334/10 позовні вимоги ВАТ КБ «НАДРА» задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 149 278, 23 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1744, 78 грн.

З 04 лютого 2011 року ВАТ КБ «НАДРА» здійснювало фінансову діяльність, як акціонерне товариство публічного типу. У зв`язку з приведенням статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» була проведена державна реєстрація статуту в новій реакції, внаслідок чого найменування Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА».

ПАТ «КБ «НАДРА» перебуває в стані припинення.

19 травня 2020 року між ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» було укладено Договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №6/4/2007/840-К/92 від 23 лютого 2007 року, договором іпотеки №6/4/2007/980-І/94 від 23 лютого 2007 року, договором поруки № 6/4/2007/840-П/93 від 23 лютого 2007 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) – публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА» по цивільній справі № 2-1334/10 за позовом ВАТ комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс».

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2010 року у справі № 2-1334/10, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором, не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування процентів має компенсаційний характер, адже є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу стаття 12 ЦПК України також гарантує те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).

В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов`язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов`язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).

Відповідачами на надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 23 лютого 2007 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних, та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс», за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 23 лютого 2007 року, за період з 12 березня 2017 року по 05 квітня 2021 року три проценти річних від простроченої суми у розмірі 18 220 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять) грн 12 коп., інфляційні витрати у розмірі 51 411 (п`ятдесят одна тисяча чотириста одинадцять) грн 42 коп., в загальному розмірі 69 631 грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» витрати зі сплати судового збору по 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи: 40368253, місце знаходження: м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2021 року.

Суддя: В. М. Яковлева