Вирок № 101699741, 07.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1340/21

Провадження по справі№ 1-кп/522/375/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Іванова В.В.

при секретарі - Пашковському В.О.,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12020160500003021 від 01.10.2012 р. на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, одруженого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є інвалідом,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Гісматуліної К.В.,

представників потерпілого - Негара Р.В., Головатюк І.М.,

цивільного відповідача - представника СК «Оранта», - Зотової А.Д.,

захисника обвинуваченого- Терзі Т.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочині, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020, приблизно о 05:20 годині, в Приморському районі м. Одеса, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ-DAEWOO SENS, р.н. НОМЕР_1 , в умовах вологого асфальту, без будь-яких ям та вибоїн на дорозі, у темний час доби, в умовах достатнього вуличного міського освітлення, яке працювало у нічному режимі через один світильник, здійснював рух по вул. Велика Арнаутська з боку вул. Преображенська в напрямку вул. Мечникова.

Будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, в районі перехрестя вул. Велика Арнаутська - вул. Старопортофранківська, здійснював рух зі швидкістю 35 км/год., у другій смузі для руху дороги, яка має чотири смуги руху в одному напрямку.

Маючи об`єктивну можливість вчасно помітити увімкнений «червоний» сигнал світлофору для водіїв, який забороняє йому рух через перехрестя вул. Велика Арнаутська - вул. Старопортофранківська та можливість бачити пішохода, який почав здійснювати рух на зелений для пішоходів сигнал світлофору, по регульованому пішохідному переходу з лівого краю проїзної частини вул. Разумовська, водій ОСОБА_1 , діючи самовпевнено, передбачаючи можливість настання наслідків свого діяння, маючи технічну можливість уникнути ДТП виїхав на пішохідний перехід, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину зліва направо за ходом руху керованого ним автомобіля на сигнал світлофору, що дозволяє їй перехід.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістки в середній третині зі зміщенням, осколкового перелому тіла правої лопатки, закритого осколкового перелому гілок сідничної кістки справа, закритого черезвертлюгового перелому лівого стегна зі зміщенням, переломів 6,7-го ребер справа (клінічно), забійної рани тім`яної області. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова рухаючогося транспортного засобу в момент контактування з тілом постраждалої, а також внаслідок її подальшого падіння на дорожнє покриття, в умовах ДТП. Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 01.10.2020. Вищевказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс ушкоджень і оцінюються разом, спричиняють тривалий розлад здоров`я понад 21 день і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в умовах дорожньо-транспортної події водію автомобіля ЗАЗ-DAEWOO SENS, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , при під`їзді до регульованого перехрестя де на світлофорному об`єкті для руху в даному напрямку був увімкнений сигнал світлофора, який забороняє рух необхідно було зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), що регламентовано вимогами п. 8.7.3 е), п. 8.10 Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, водій автомобіля ЗАЗ-DAEWOO SENS, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дану подію шляхом виконання в односторонньому порядку вимог п. 8.7.3 е), п. 8.10 Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору дії водія автомобіля ЗАЗ-DAEWOO SENS, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , які в частині вимог червоного сигналу світлофору не відповідали вимогам п. 8.7.3 е), п. 8.10 Правил дорожнього руху України, створювали умови для настання події і знаходилися в причинному зв`язку з настанням події і знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

Таким чином, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 8.7.3 е), 8.10, Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), які вказують на те, що:

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 8.7.3. «Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

п. 8.10. «У разі подання світлофором або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 або перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Крім того, 01.10.2020 приблизно о 05:21 год. у водія ОСОБА_1 , після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі ЗАЗ-DAEWOO SENS, НОМЕР_1 , на перехресті вул. Велика Арнаутська - вул. Старопортофранківська в м. Одесі, виник раптовий злочинний умисел, направлений на не надання допомоги особі, яку він своїми діями поставив в небезпечний для життя стан, та зникнення з місця вчиненого злочину з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Так, у зазначений день та час ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, у порушення вимог п. 2.10 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), згідно з якими водій зобов`язаний:

п. 2.10. «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не прийняв, швидку медичну допомогу для надання допомоги потерпілому не викликав, в органи поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги потерпілого пішохода ОСОБА_2 ; достовірно знаючи та усвідомлюючи, що пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, залишилася на проїзній частині, через що перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпомічного стану, навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не прийняв, швидку медичну допомогу для надання допомоги потерпілому не викликав, в органи поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги потерпілого пішохода ОСОБА_2 , хоча ОСОБА_1 повинен був надати їй допомогу, при тому, що сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, але в подальшому був виявлений органом досудового розслідування в ході проведення оперативно-розшукових заходів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті, винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України визнав в повному обсязі Матеріальну шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_2 , визнав частково - у сумі 12 тис. грн.. моральну шкоду в сумі 200 тисяч гривень визнав не співмірною з обставинами справи.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надавши заяву, щодо розгляду обвинувального акту за участі її представника. Позовну заяву про відшкодування моральної та матеріальної шкоди на її користь підтримала в повному обсязі.

Представник потерпілої - адвокати Негара Р.В., Головатюк І.М. підтримали позовну заяву про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі, пояснюючи, що зазначена сума матеріальної та моральної шкоди виходить з обставин стану здоров`я потерпілої після отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП. Так, вона перенесла біль і стрес, втратила працездатність, до сих пір відчуває наслідки травми, що внесла наслідки в її життєдіяльність.

Представник цивільного відповідача СК «Оранта» ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що сума страхового відкшкодування розрахована вірно, проте потерпіла та обвинувачений не звертались до СК «Оранта» з заявою про відшкодування завданої шкоди. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України /в редакції КПК України 2012 року/.

Проте, у звязку з невизнанням обвинуваченим ОСОБА_1 суми, заявленої у позовній заяві потерпілої ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої вчиненим злочином, судом було також досліджені докази щодо позовної заяви потерпілої ОСОБА_2 , а саме:

-позовна зава представника потерпілої ОСОБА_2 :

- про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою непрацездатності в сумі 180000 гривень;

- про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування матеріальної шкоди, повязаної із лікуванням в сумі 80000 гривень;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, повязаної із лікуванням в сумі 12168,62грн.;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн.;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 30000 грн.,

з додатками: а саме:

-копії фіскальних чеків про придбання медичних преператів на суму - 3445, 49 гривень;

- видаткова накладна ФОП ОСОБА_4 від 20.04.2021р. про вартість виробів для остесинтезу стегнових кісток в кількості 2 штук на суму 44000 гривень;

- довідка до огляду медико - соціальною експертною комісією № 167147 Серія 12 ААВ, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_2 має групу інвалідності «перша Б» за загальним захворюванням. Інвалідність встановлена до 01.03.2022р.;

- копія трудової книжки на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якої потерпіла з 15.03.2021р. звільнена з посади двірника навчального корпусу №4 за власним бажанням;

- довідка ФОП - психолога ОСОБА_5 про надання потерпілій ОСОБА_2 з 20.11.2020 по 30.03.2021 психологічних консультацій на суму 16000 гривень та щодо отримання зазначених коштів від потерпілої;

-сертифікат на ім`я ОСОБА_5 від 29.09.2013р.

- поліс № АО 6999227 від 03.01.2020, укладений між ОСОБА_1 та представником ПАТ «НАСК «Оранта»;

- відзив ПАТ «НАСК «Оранта» на позовну заяву представника потерпілої ОСОБА_2 ,- адвоката Головатюка І.М.;

- відповідь на відзив ПАТ «НАСК «Оранта» від адвоката Головатюка І.М.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 містять склад злочинів, передбачених ч. 1 ст. ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, за кваліфікуючими ознаками:

-за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження;

-за ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить - щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, - не встановлено.

Суд вважає, що обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у своїй сукупності, а також те що ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому злочині, тобто висловив щирий жаль з приводу вчиненого злочину та осуд своєї поведінки,-дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства і обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від призначеного покарання з іспитовим строком, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і для попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів.

Обставин, щодо відсутності підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом не встановлено.

Зважаючи на те, що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину потерпіла отримала тілесні ушкодження, обвинувачений не тільки порушив ПДР, а й залишив місце ДТП та не надав допомогу потерпілій, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Стосовно поданого потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову, суд зазначає наступне.

Так, в даному кримінальному провадженні потерпілою подано цивільний позов:

- про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою непрацездатності в сумі 180000 гривень;

- про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування матеріальної шкоди, повязаної із лікуванням в сумі 80000 гривень;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, повязаної із лікуванням в сумі 12168,62грн.;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн.;

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правовоу допомогу в сумі 30000 грн.

Директором ПАТ «НАСК» Оранта» надано до суду письмові заперечення, які підтримані і судовому засіданні представником СК «Оранта», відповідно до яких заявник просить відмовити у задоволенні позовної заяви предствавника потерпілого ОСОБА_2 , у тому числі з тих підстав, що потерпілою в порушення ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортів» не подано Страховику ПАТ «НАСК «Оранта», ані повідомлення про ДТП, ані заяви про страхове відшкодування, що унеможливлює здійснити виплату матеріальної та моральної шкоди у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлює ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , власника автомобіля ЗАЗ-DAEWOO SENS, р.н. НОМЕР_1 , застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до Полісу №АО/6999227 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.01.2020р. (строк дії з 04.01.2020р. року по 03.01.2021р.), страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 26000 грн., страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн. (ліміт відповідальності).

Вартість витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_2 частково підтверджується копіями фіскальних чеків про придбання медичних преператів на суму - 3445, 49 гривень та видатковою накладною ФОП ОСОБА_4 від 20.04.2021р. про вартість виробів для остесинтезу стегнових кісток в кількості 2 штук на суму 44000 гривень, тобто на загальгу суму 47445,49 копійок, а отже, позов представника потерпілої до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 47445,49 гривень, в частині документального підтвердження витрат на лікування наданими суду квитанціями.

Також, частковому задоволенню підлягають позовні вимоги потерпілого про стягнення з СК «Оранта» моральної шкоди, виходячи із наступного.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, за змістом якого (ст.ст.9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.06.2019 року, 465/4621/16-к зазначила, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не є обов`язковим.

Пункт 26.2 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентує порядок виплати шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: « мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку у разі встановлення I групи інвалідності. Тобто: 5000х36=180000 грн., де 5000 - розмір мінімальної заробітної плати на дату ДТП.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 до ПАТ «НАСК «Оранта» в частині стягнення шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 180000 грн., що відповідає нормам п.26.2 ст.26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, повязаної із лікуванням в сумі 12168,62грн., суд визначає вказану суму як документально не доведеною, та такою що не підлягає стягненню з обвинуваченого.

Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до ст. 123 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат за надання правової допомоги адвокатам,- не підлягають задоволенню як такі що не не доведені жодним документом.

Так, цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 не містить доказів понесених потерпілою витрат на правову допомогу адвокату. Таким чином, суд вважає відсутність підстав включати до судових витрат по справі витрати відповідача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

Щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 200 000 грн. суд виходить із наступного.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я є найвищою соціальною цінністю.

Загальні положення відшкодування моральної шкоди регламентовані ст.23 ЦК України.

Зокрема, як встановлено ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; а відповідно до ч.2 цієї ж норми закону моральна шкода полягає: п.2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 3 даної норми закону встановлюється: Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Судом враховується характер неправомірних дій ОСОБА_1 , тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, обставини завдання такої шкоди, що призвели до втрати непрацездатності потерпілої ОСОБА_2 , а також причинно-наслідковий зв`язок між таким злочинним діянням обвинуваченого та спричиненими наслідками у виді моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, судом оцінюються моральні страждання, завдані потерпілій, внаслідок якої медико - соціальною експертною комісією ОСОБА_2 була надана 1 група інвалідності. ОСОБА_2 потребує стороннього догляду, а також відомості зазначені у довідці ФОП - психолога ОСОБА_5 про надання потерпілій ОСОБА_2 з 20.11.2020 по 30.03.2021 психологічних консультацій на суму 16000 гривень та щодо отримання зазначених коштів від потерпілої.

При цьому, на переконання суду, із врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_2 внаслідок вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, характеру немайнових втрат потерпілої, характеру та тривалості заподіяних їй моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у її житті та ступеня вини обвинуваченого, сума грошового відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому стягненню у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Клопотань, щодо призначення психологічної експертизи з метою встановлення факту завдання моральної шкоди та визначення розміру грошової компенсації, стороною захисту до суду заявлено не було.

За вказаних обставин, розмір моральної шкоди у сумі 200 000 для відшкодування потерпілій, як остання заявила у цивільному позові, - є занадто великим та таким, що не узгоджується із означеними вище засадами розумності, виваженості та справедливості.

Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ч. 4 ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

У відповідності зі ст. 70, 72 КК України, при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати траснпортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 органом досудового розслідування не застосовувався.

Стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь потерпілої ОСОБА_2 шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь потерпілої ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 47445 (сорік сім тисяч чотириста сорок пять) гривень 49 (сорок девять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у сумі 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеського науково-дослідний інститут судових експертиз затрати, витрачені на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової авто-технічної експертизи, у сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 40 (сорок) копійок;

-судової авто-технічної експертизи за обставинами події ДТП у сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні, 08 (вісім) копійок.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме:

-ДВД диски з логотипами «Центр -077» та «Rigfag», - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль ЗАЗ-DAEWOO SENS, р.н. НОМЕР_1 , повернутий під зберігальну розписку ОСОБА_1 ,- вважати повернутим за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Головуючий суддя: В.В. Іванов

07.12.2021