Рішення № 101695103, 03.12.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19762/21

Провадження № 2/686/5613/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2021

3 грудня 2021 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Чевилюк З.А.

за участі секретаря – Перун А.М.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна, в особі Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду про відшкодування моральної шкоди в розмірі п`ятсот мільярдів гривень, завданої незаконною дією/внесенням за завідома неправдивих відомостей в офіційний документ прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури СмередчукомО./ та надання незаконних доручень і повідомлень групі слідчих СУ ГУНП в Хмельницькій області.

Прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчук О. спотворив суть, зміст і форму права, вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ та назвав позивача підозрюваним, чим порушив презумпцію невинуватості, перевищив надані повноваження, вніс неправдиві відомості у офіційний документ, наслідком чого стало порушення права, честь і гідність позивача. Юридичниим складом правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин:поширення інформації, тобто доведення її доведення її до відома хоча б одній особіу будь-який спосіб;поширення недостовірної інформації, а саме про статус позивача як підозрюваного;поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, а саме інформації, що статус підозрюваного порушує честь і гідність позивача.Позивач втратив статус підозрюваного після 30 жовтня 2018 року, а саме після повернення обвинувального акту прокурору Тернопільським апеляційним судом(справа №686/1899/18), а кримінальне провадження к/п4201621010000031 мало бути закрите прокурором на підставі п.10 ч.1. ст.284 КПК України. Наведена ОСОБА_3 інформація не є вираженням його суб`єктивної думки, а тому не є оціночними судженнями. Наведене в Повідомлені про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні від 09.08.2021р. №02/2/4-308-16 прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчуком О. інформація про статус позивача-підозрюваний, який він втратив 23 січня 2018 року після вручення обвинувального акту є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує його права та ганьбить його честь та гідність.

В судовому засіданні відповідач позов заперечив та просив відмовити у його задоволені за безпідставністю; оформив письмовий відзив. Позивач позов підтримав та просив здійснювати розгляд за його відсутності. Позивачем 23.09.2021 року подано клопотання про витребування доказів, яке судом залишено без задоволення, зважаючи на пропущені строки його подання всупереч ст. 83 ЦПК та, внаслідок, необґрунтованості причин неможливості самостійної подачі доказів та їх отримання позивачем.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матерали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).(Постанова Верховного Суду від 28.03.2018 року Справа № П/9901/370/18).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. (ст.55 Конституції України).

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про вілшкодування моральної (немайнової) шкоди»). В пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Збитками(майновою шкодою) є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повно обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі(ст.22 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

За висновком Верховного суду України у справі № 6-501цс17 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода , завдана в тому числі внаслідок процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Для настання відповідальності перед позивачем обов`язковою умовою є визнання наведених рішень незаконними та їх подальше скасування, а також визнання дій або бездіяльності таких органів (посадових осіб) протиправними. Вина є підставою для відповідальності.

Відшкодування моральної шкоди відповідно до ст..4. Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» здійснюється за рахунок державного бюджету.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ст..81 ЦПК України). У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін, та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Позивач звернувшись до суду, ствердив, що прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчук О. спотворив суть, зміст і форму права, вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ та назвав позивача підозрюваним, чим порушив презумпцію невинуватості, перевищив надані повноваження, вніс неправдиві відомості у офіційний документ, наслідком чого стало порушення права, честь і гідність позивача. ОСОБА_2 вказав, що він втратив статус підозрюваного після 30 жовтня 2018 року, а саме після повернення обвинувального акту прокурору Тернопільським апеляційним судом(справа №686/1899/18), а кримінальне провадження к/п4201621010000031 мало бути закрите прокурором на підставі п.10 ч.1. ст.284 КПК України. Позивач зазначив, що наведена в Повідомлені про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні від 09.08.2021р. №02/2/4-308-16 прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчуком О. інформація про статус позивача-підозрюваний, який він втратив 23 січня 2018 року після вручення обвинувального акту є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує його права та ганьбить його честь та гідність.

Позивач до суду не зявився, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Позивачем 23.09.2021 року подано клопотання про витребування доказів, яке судом залишено без задоволення, зважаючи на пропущені строки його подання всупереч ст. 83 ЦПК та, внаслідок, необґрунтованості причин неможливості самостійної подачі доказів та їх отримання позивачем. Враховуючи принцип диспозитивності та змагальності цивільного процесу, суд не покликаний збирати докази для учасників прцесу, а лише сприяє в їх отримання при дотриманні процесуальних умов.

Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суду не надав, зокрема, щодо незаконності дій ОСОБА_4 , внесення завідома неправдивих відомостей в офіційний документ прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури та надання незаконних доручень і повідомлень групі слідчих СУ ГУНП в Хмельницькій області, тому суд вважає підставною відмову в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю. Посилання позивача на необхідність звернення до суду як обгрунтуванння моральної шкоди не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди. Процесуальні рішення, на які послався позивач, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК, тобто є правом особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування.

Враховуючи наведене, підстави для відшкодування шкоди відсутні.

Керуючись ст..ст.19,22,55,56 Конституції України, ст. ст.15,16,22,23,1166,1167,1173,1174,1176 ЦК України, статтями 10, 11,12,81,83,137,141, 259,353 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 до Держави Україна, в особі Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди в розмірі п`ятсот мільярдів гривень, завданої незаконною дією/внесенням за завідома неправдивих відомостей в офіційний документ прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури СмередчукомО./ та надання незаконних доручень і повідомлень групі слідчих СУ ГУНП в Хмельницькій області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач:Держава Україна, представник Хмельницька обласна прокуратура, м.Хмельницький,пров.Військоматський 3.

Повний текст рішення виготовлено 7 грудня 2021 року.

Суддя: Чевилюк З.А.